про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
28 жовтня 2019 р. Справа № 120/3402/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Демитор Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
22.10.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області у якому просив:
- визнати бездіяльність Виконавчого комітету Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області в ненаданні відповіді на адвокатський запит від 13.09.2019 року у строки встановлені ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» протиправною;
- зобов'язати Виконавчий комітет Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області надати адвокату Корнійчуку С.А. інформацію (докази) на адвокатський запит від 13.09.2019 року.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
В обґрунтування позову позивач вказує, 13.09.2019 року він звернувся з адвокатським запитом до відповідача про надання інформації та документів, однак відповідач протиправно не надав відповідь на його запит, в порушення вимог статті 24 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
На підтвердження наведених обставин позивач подав до суду копії адвокатського запиту від 13.09.2019 року, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення
Вважаючи бездіяльність Виконавчого комітету Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання щодо підсудності даного спору адміністративному суду, суд виходив з наступного.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.
Суд зазначає, що публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника. Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб'єктів владних повноважень.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша стаття 1 Закону № 2939-VI ).
З огляду на пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідач, реалізуючи свої повноваження, наділений правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону № 2939-VI.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, які виявилися у ненаданні відповіді на здійснений адвокатом ОСОБА_2 .А. адвокатського запиту.
Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Статтею 20 Закону № 5076-УІ закріплене право адвоката під час здійснення адвокатської діяльності вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, окрім іншого:
1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);
3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;
4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;
8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;
11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (частина перша стаття 24 Закону № 5076-VI).
За приписами статті 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
З огляду на встановлені судом обставини справи, адвокатом Корнійчуком С.А ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Левківської сільскої ради був спрямований саме адвокатський запит у відповідності та порядку ст. ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Спрямування такого запиту, є реалізацією адвокатом свого права визначеного цим Законом.
При чому, Суд зазначає, що самі по собі адвокатські запити, сформовані та спрямовані на реалізацію прав адвоката в порядку ст. ст. 20, 24 Закону № 5076-УІ, жодних посилань на порядок формування та підстав визначених відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», такий адвокатський запит не містив.
Виходячи з наведених правових норм та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв'язку з чим відносини, які склалися між адвокатом та відповідачем щодо зобов'язання останнього на адвокатський запити надати відповідь та надати інформацію (докази) не може бути публічно-правовими у розумінні КАС України.
Судом враховується також правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 16 січня 2019 року по справі № 686/23317/13-а (провадження № 11-1193апп18) щодо застосування відповідних норм права при вирішенні спірних правовідносин.
При вирішенні подібних за своєю правовою суттю правовідносин Великою Палатою Верховного Суду зроблені аналогічні висновки. Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд також зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».
Таким чином, зважуючи на тлумачення ЄСПЛ поняття «судом, встановленим законом», суд касаційної інстанції з метою дотримання юрисдикції, визначеної чинним законодавством України, виходячи з характеру спірних правовідносин, які підлягають врегулюванню в рамках іншого судочинства, дійшов висновку, що адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно цих спірних правовідносин.
Враховуючи суть спірних правовідносин, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За приписами частин 2 та 6 статті 170 КАС України, про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких обставин суд роз'яснює позивачу, що виходячи з правового характеру даного спору, такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 19, 170, 256 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала в повному обсязі складена: 28.10.2019 року.
Суддя Демитор Наталія Володимирівна