Провадження: № 11-кп/824/1622/2019 Головуючий суддя в суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.3ст. 185 КК України Головуючий суддя в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
15 жовтня2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року, стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюяої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
-09.10.2009 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком на 3 роки. Колегією суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва 21.12.2010 визнана засудженою за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
-21.06.2011 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
-16.06.2014 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання на підставі ст. 1 п. «Г» Закону України «Про амністію у 2014 році», -
обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Борова Фастівського району Київської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого в ПП "Вельт Експрес Ворлдвайд" , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , згідно ст. 89 КК України такого, що раніше не судимий, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнановинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення воліна строк 4 роки 2 місяці.
ОСОБА_7 визнановинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, поклавши на нього обов'язки згідно зі ст. 76 КК України, а саме - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів: за проведення судово-трасологічної експертизи за спеціальністю «Дактилоскопічні дослідження» від 18.09.2018 № 8-1/2213 - 2002 грн.; за проведення судово-трасологічної експертизи від 22.10.2018 № 8-3/1925 - 4576 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів: за проведення судово-трасологічної експертизи за спеціальністю «Дактилоскопічні дослідження» від 05.04.2018 № 8-1/1326 - 1430 грн.; за проведення судово-трасологічної експертизи за спеціальністю «Дактилоскопічні дослідження» від 07.08.2018 № 8-1/1903 - 1287 грн..
Відповідно до ст.100 КПК України вирішено питання про речові докази.
За вироком суду, ОСОБА_6 05.03.2018, в денний час, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та не маючи постійного місця роботи чи інших джерел заробітку, вирішила повторно вчинити крадіжку чужого майна громадян з помешкань останніх, з метою обернення його на свою користь і особистого збагачення.
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння чужим майном шляхом крадіжки, ОСОБА_6 , приблизно о 12 годині 30 хвилин, 05.03.2018, прибула до буд. АДРЕСА_4 . Взявши з собою заздалегідь заготовлені невизначені інструменти, необхідні для відкриття замків вхідних дверей, ОСОБА_6 , прослідувала до під'їзду № 2 вказаного будинку та почала оглядати майданчики сходів з метою підшукання помешкання громадян, з якого можна було б вчинити крадіжку. Перебуваючи на 5 поверсі в під'їзді АДРЕСА_5 , ОСОБА_6 звернула увагу на кв. АДРЕСА_6 , замок вхідних дверей якої не мав конструктивної складності. Пересвідчившись у відсутності мешканців зазначеної квартири, а також громадян, які проживають в сусідніх помешканнях, ОСОБА_6 , скориставшись заздалегідь заготовленими інструментами для відкриття замків, відчинила замок вхідних дверей до кв. АДРЕСА_7 , та проникла в дане житло, звідки таємно викрала чуже майно, яке належить ОСОБА_10 , а саме: гроші в сумі 7000 грн., золотий хрестик, вартістю 5000 грн., золоту підвіску з зображенням Божої Матері, вартістю 4000 грн., золотий чоловічий перстень, вартістю 10000 грн., золота каблучка з каменем білого кольору, вартістю 5000 грн., золоті сережки, вартістю 10000 грн., а всього майна на загальну суму 41000 грн. Після цього, ОСОБА_6 , у період часу до 16 години 05.03.2018 з місця вчинення злочину втекла, розпорядившись викраденим на власний розсуд та цим завдавши потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду, на загальну суму 41000 грн.
Крім цього, ОСОБА_6 22.08.2018, в денний час, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та не маючи постійного місця роботи чи інших джерел заробітку, вирішила повторно вчинити крадіжку чужого майна громадян з помешкань останніх, з метою обернення його на свою користь і особистого збагачення. Про свої наміри ОСОБА_6 повідомила своєму знайомому ОСОБА_7 , в розпорядженні якого знаходився автомобіль «Деу-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , запропонувавши взяти участь у вчиненні злочину, на що останній погодився, вступивши з ОСОБА_6 в попередню злочинну змову.
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння чужим майном шляхом крадіжки, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на автомобілі «Деу-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням останнього, приблизно об 11 годині, 22.08.2018, прибули до буд. АДРЕСА_8 . Діючи згідно раніше досягнутої домовленості, ОСОБА_6 , взявши з собою заздалегідь заготовлені невизначені інструменти, необхідні для відкриття замків вхідних дверей, прослідувала до під'їзду вказаного будинку та почала оглядати майданчики сходів з метою підшукання помешкання громадян, з якого можна було б вчинити крадіжку.
В свою чергу, ОСОБА_7 , згідно досягнутої раніше домовленості, залишився в салоні автомобіля «Деу-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , спостерігати за навколишньою обстановкою, з метою попередити останню про появу в під'їзді сторонніх осіб.
Перебуваючи на 2 поверсі в під'їзді буд. АДРЕСА_8 , ОСОБА_6 звернула увагу на кв. АДРЕСА_9 , замок вхідних дверей якої не мав конструктивної складності. Пересвідчившись у відсутності мешканців зазначеної квартири, а також громадян, які проживають в сусідніх помешканнях, ОСОБА_6 , скориставшись заздалегідь заготовленими виготовленими інструментами для відкриття замків, відчинила замок вхідних дверей до кв. АДРЕСА_9 , проникла в дане житло, звідки таємно викрала чуже майно, яке належить ОСОБА_11 , а саме: набір столових приборів «Berghoffer Designed», вартістю 4500 грн. Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , на автомобілі «Деу-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , у період часу до 13 години 22.08.2018, з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд та цим завдавши потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 4500 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2019 року стосовно ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч.3 ст. 185 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує на те, що суд першої інстанції призначив надто м'яке покарання обвинуваченому, зокрема не надав належної і достатньої оцінки тому, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення на ґрунті антисоціального способу життя, офіційно не працює, а тому звільнення від покарання з випробуванням, на думку прокурора не буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Крім того, прокурор зауважує на те, що суд звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням вказав в оскаржуваному вироку, що враховує обставину, яка пом'якшує його покарання - щире каяття, що не відповідає дійсності на думку апелянта. В матеріалах справи відсутні будь-які дані, що підтверджували б наявність такої обставини, як щире каяття.
Прокурор стверджує, що наведеним обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки, внаслідок чого останньому призначено покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, вважає дане рішення не відповідає принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просить застосувати положення ст. 69 або ст. 71 КК України та зменшити строк відбування покарання, мотивуючи тим, що при призначенні покарання, місцевий суд не в повній мірі врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття, вчинила злочин внаслідок збігу складних життєвих обставин, хворіє на тяжкі захворювання - гепатит, туберкульоз та ВІЛ інфекцію, а тому вважає, можливо зменшити строк відбування покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечував щодо апеляційної скарги обвинуваченої, обвинувачену ОСОБА_6 , яка просила задовольнити її апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував щодо апеляційної скарги прокурора та підтримав апеляційну скаргу обвинуваченої, захисника, який заперечував щодо апеляційної скарги прокурора та підтримав апеляційну скаргу обвинуваченої, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, також відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, виходячи з наступних підстав.
За змістом положень ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Дії ОСОБА_6 таОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України кваліфіковані відповідно до встановлених судом фактичних обставин по справі та пред'явленого обвинувачення, що ніким із учасників судового розгляду під сумнів не ставиться.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює в ПП «Вельт Експрес Ворлдвайд», за місцем роботи характеризується позитивно, перебуває на обліку у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває,має постійне місце реєстрації та проживання, має ряд хронічних захворювань, одружений, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Також при призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 покарання судом враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність ряду хронічних захворювань, які суд першої інстанції визнав як обставини, що пом'якшують покарання. Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, відношення до скоєного, особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово судима, офіційно не працює, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2017 року, на обліку у лікаря психіатра не перебуває,не одружена, має постійне місце проживання та реєстрації.
Відповідно до роз'яснень п.п.1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Враховуючи, ступінь тяжкості та характер вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, особу ОСОБА_6 , яка будучи раніше судима в тому числі за аналогічний злочин, знов вчинила умисне, корисливе, кваліфіковане кримінальне правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачена, як особа представляє суспільну небезпеку, а її виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, підстави для призначення обвинуваченій більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, як про те просить в апеляційній скарзі обвинувачена, - відсутні.
Відповідно до положень ч.2 ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
В даному випадку, суд призначивОСОБА_6 покарання, передбачене санкцією ч.3ст.185 КК України, яке є справедливим і відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Твердження апеляційної скаргиобвинуваченої ОСОБА_6 на те, що при призначенні покарання не достатньою мірою враховано особу обвинуваченоїє безпідставними, констатуються з формальних підстав, оскільки належно, повно враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій, про що змістовно та обґрунтовано зазначено в оскаржуваному вироку.
Крім того, доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконного призначення судом першої інстанції ОСОБА_7 занадто м'якого остаточного покарання із застосуванням ст. 75 КК України, на переконання колегії суддів, також є необґрунтованими.
Проаналізувавши усі обставини, які повинні враховуватися судом при призначенні покарання в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків як щодо виду та розміру покарання, так і щодо можливості виправлення, перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без його ізоляції від суспільства, та на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Оскільки, як вже зазначалось, при призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції, на виконання вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, відсутність тяжких наслідків з огляду на зміст та характер злочинного діяння, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, за відсутності таких, які б його обтяжували, і з урахуванням сукупності зазначених даних дійшов правильного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку.
З урахуванням вищевикладеного, підстав для скасування/зміни законного та обґрунтованого вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочинів, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України - залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Судді:
___________ ____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3