28 жовтня 2019 року Чернігів Справа № 825/324/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Генеральна прокуратура України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльність та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправними дії прокуратури Чернігівської області (далі - відповідач) щодо організації та безпідставного звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та з органів прокуратури Чернігівської області;
- визнати протиправним та скасувати попередження прокурора Чернігівської області про вивільнення від 22.11.2016 № 1/1-943 вих. 16;
- визнати протиправною та скасувати частину третю розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області від 21.01.2017 № 30 к: «Звільнити радника юстиції ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури Чернігівської області з 21 березня 2017 року (останній день відпустки) у зв'язку з реорганізацією органу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 9 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»»;
- визнати протиправною та скасувати частину другу розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області від 24.02.2017 № 70 к: «Внести зміни до наказу від 20.01.2017 № 30к, вважати датою звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури 2 квітня 2017 року (останній день відпустки)»;
- визнати протиправною та скасувати частину другу розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області від 03.04.2017 № 104к: «Внести зміни до наказу від 20.01.2017 № 30к, вважати датою звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури 10 квітня 2017 року (останній день відпустки)»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області з 11 квітня 2017 року;
- визнати неправомірними дії прокуратури Чернігівської області (частина п'ята розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області Комашко В.В. від 20.01.2017 № 30к) щодо ненадання ОСОБА_1 невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01.11.2013 по 31.10.2014 строком 19 календарних днів, з 01.11.2014 по 31.10.2015 строком 35 календарних днів, з 01.11.2015 по 31.10.2016 строком 45 календарних днів, з по 21.03.2017 строком 33 календарних днів, всього 142 дні.
- зобов'язати прокуратуру Чернігівської області надати ОСОБА_1 невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 01.11.2013 по 31.10.2014 строком 19 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 35 календарних днів, з 01.11.2014 по 31.10.2015 строком 35 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, з 01.11.2015 по 31.10.2016 строком 45 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, з 01.11.2016 по 21.03.2017 строком 33 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, всього 142 дні;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи 02910114) на користь ОСОБА_1 1000858 (один мільйон вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 68 копійок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 11.04.2017 по 24.09.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем не дотримано вимоги статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України, а саме персонально позивача про вивільнення не попереджено, не запропоновано вакантні посади та не враховано переважне право ОСОБА_1 про залишення на роботі у зв'язку із наявністю у останнього більш високої кваліфікації. Всупереч статті 60 Закону України "Про прокуратуру" позивача звільнено без подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Крім того, в порушення вимог Закону України "Про відпустки" при звільненні позивачу не надано всі дні невикористаної відпустки.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Постановою Верховного Суду України від 07 серпня 2019 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 - скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
29.08.2019 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями справа № 825/324/17 передана для розгляду судді Лобану Д.В.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 у справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання заступника прокурора Чернігівської області про розгляд справи в порядку загального провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Генеральна прокуратура України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльність та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання заступника прокурора Чернігівської області про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у справі.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки у оскаржуваних правовідносинах діяли в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулювало спірні правовідносини на час їх виникнення.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів, викладених у відзиві на позов, та просив задовольнити позов з підстав, викладених у уточненому позові.
Прокуратура Чернігівської області надіслала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просила відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позов, спростовуючи доводи позивача, викладені у відповіді на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом прокурора Чернігівської області від 10.04.2015 № 179 ОСОБА_1 призначений на адміністративну посаду начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Чернігівської області.
Наказом Генеральної прокуратури України від 28.09.2016 № 144ш, з метою удосконалення організації роботи прокуратури Чернігівської області, ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Чернігівської області управління нагляду у кримінальному провадженні та його загальну чисельність 36 одиниць, з відповідним фондом заробітної плати, зараховано до резерву Генеральної прокуратури України. Цим же наказом утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Чернігівського області управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності у складі з відповідними відділами та установлено у штатному розписі новоутвореного управління, за рахунок резерву Генеральної прокуратури України, 36 одиниць з відповідним фондом заробітної плати (а.с. 52, 53).
На виконання наказу Генеральної прокуратури України від 28.09.2016 № 144ш, 22.11.2016 позивачу персонально вручено попередження про вивільнення № 11/1-943 вих-16, в якому зазначено, що у відповідності до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1 частини першої статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 попереджається про звільнення із займаної посади у зв'язку із ліквідацією не раніше ніж через два місяці з дня ознайомлення з цим попередженням. Також у попередженні вказано про відсутність у прокуратурі Чернігівської області вакантних посад, які б відповідали його кваліфікації та могли бути запропоновані (а.с. 61).
13.01.2017 ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив вважати дату звільнення останній день відпустки (а.с. 58).
Наказом прокурора Чернігівської області від 20.01.2017 № 30к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадження та органів прокуратури Чернігівської області з 21.03.2017, у зв'язку з реорганізацією органу, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 9 статті частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Цим же наказом позивачу надано з 21.01.2017 по 21.03.2017 щорічну відпустку (59 календарних днів) та наказано виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 142 календарні дні (а.с. 54).
В подальшому, на підставі заяви позивача та листка непрацездатності від 23.01.2017 серії АДЗ № 509272, наказом прокурора Чернігівської області від 24.02.2017 № 70к ОСОБА_1 продовжено відпустку, у зв'язку із захворюванням, з 22.03.2017 до 02.04.2017 та внесено зміни до наказу від 20.01.2017 №30к, відповідно до яких датою звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури Чернігівської області вважати 02.04.2017 (останній день відпустки) (а.с. 56, 59).
Наказом від 03.04.2017 № 104к, на підставі заяви позивача та листка непрацездатності від 17.02.2017 серії АДЗ № 509490, ОСОБА_1 продовжено відпустку, у зв'язку із захворюванням, з 03.04.2017 до 10.04.2017 та внесено зміни до наказу від 20.01.2017 № 30к, відповідно до яких датою звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури Чернігівської області вважати 10.04.2017 (останній день відпустки) (а.с. 57, 60).
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, у задоволенні позовних вимого позивача відмовлено.
Постановою Верховного Суду України від 07 серпня 2019 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 - скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами для скасування рішень першої та апеляційної інстанції слугувало те, що для правильного вирішення справи по суті необхідно встановити чи дійсно оскаржувані правовідносини є наслідком ліквідації юридичної особи, органу державної влади або ж реорганізації такої особи. Зазначене є вирішальним оскільки ліквідація структурного підрозділу юридичної особи публічного права з одночасним створенням іншого структурного підрозділу з аналогічними, не є ліквідацією або реорганізацією такого органу в розумінні пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини першої та другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі по тексту - Закон № 1697-VІІ) прокурор звільняється з посади, в тому числі, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України № 322-VІІІ від 10.12.1971 (далі - КЗпП України), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Таким чином, з урахуванням наведених норм, слідує, що звільнення працівників з посади може відбуватися у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації чи реорганізації.
Відповідно до статті 9 та пункту 5.1 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ повноваження щодо здійснення змін в організації і праці, в тому числі визначення кількості прокурорів, структури регіональних та місцевих прокуратур належить Генеральному прокурору України. Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Враховуючи положення ст. 25 Закону України «Про прокуратуру», якою врегульовано повноваження прокурора щодо координації діяльності правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності, а також з метою приведення структури прокуратури Чернігівської області у відповідність зі структурою Генеральної прокуратури України, регіональною прокуратурою листом від 26.09.2016 ініційовано перед Генеральною прокуратурою України внесення відповідних змін.
Наказом Генерального прокурора України №144ш від 28.09.2016, з метою удосконалення організації роботи прокуратури Чернігівської області,керуючись статтями 9,10,14 та підпунктом 6 пункту 5-1 розділу VIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Чернігівської області управління нагляду у кримінальному провадженні, в тому числі відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, та установлено зарахувати його загальну чисельність 36 одиниць з відповідним фондом заробітної плати до резерву Генеральної прокуратури України. Утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Чернігівської області управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності.
Отже, наказ Генерального прокурора України від 28.09.2016 № 144ш про ліквідацію управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області виконано. Управління ліквідовано, тобто ліквідовано усі посади (у тому числі адміністративні) зазначеного управління, ОСОБА_1 звільнено з адміністративної посади ліквідованого управління, створено нове управління та призначено працівників до нового управління.
Крім того, документами, які визначають функції, завдання та коло обов'язків працівників ліквідованого та новоутвореного управлінь є Положення про управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області, затверджене наказом прокурора області від 21.04.2016 № 56 та Положення про управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області, затверджене наказом прокурора області від 19.01.2017 № 13, а також Розподіл обов'язків між працівниками у відділі приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Чернігівської області від 25.12.2015 та від 15.12.2016 (у складі ліквідованого та утвореного управлінь відповідно).
Положення про новоутворене управління розширено за рахунок уточнення організації роботи управління за територіально-предметним та предметним принципами (п. 1.3 розділу І Положення від 19.01.2017).
Територіальний принцип передбачає закріплення за працівником відповідної території (зони) - нижчестоящої прокуратури, з дорученням контролювати виконання законів, наказів, розпоряджень та доручень Генеральної прокуратури України, прокуратури області.
Предметний (функціональний) принцип передбачає зосередження зусиль органу прокуратури та відповідного підрозділу на вирішенні важливих, пріоритетних завдань, що стоять перед ними у зв'язку з чим за кожним прокурором відділу (управління) з урахуванням його професійної підготовки, досвіду та інших особистих якостей закріплюються окремі напрями у межах відповідних функцій прокуратури, вирішення певних актуальних питань зміцнення законності і правопорядку.
Також доповнено п. 2.8 розділу 2 «Основні завдання управління» положенням щодо забезпечення дотримання режиму секретності.
У подальшому саме цю норму відображено також і в розподілі обов'язків між працівниками відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Чернігівської області, а саме: серед обов'язків начальника цього відділу передбачено наступне: «спільно з начальником режимно-таємної частини прокуратури області забезпечує дотримання режиму секретності у відділі» (а. 3 розподілу).
Таким чином, за відсутності змін у структурі та штатній чисельності новоствореного управління відбулися суттєві зміни у функціональних обов'язках керівника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, які було розширено додатковим обов'язком забезпечення дотримання режиму секретності, оскільки відповідно до своїх повноважень органи прокуратури України здійснюють діяльність, пов'язану з державною таємницею. Ця діяльність передбачає роботу з секретними документами в режимних умовах, а також постійне удосконалення організаційно-розпорядчих документів у зв'язку з чим були внесені відповідні зміни.
Враховуючи викладене, необхідно зазначити суттєві відмінності, яких зазнали функціональні обов'язки саме начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 39 Закону № 1697-VII адміністративною посадою в регіональній прокуратурі є посада керівника підрозділу регіональної прокуратори.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадження в прокуратурі Чернігівської області.
Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону здійснюється керівником регіональної прокуратури (ст. 41 Закону № 1697-VІІ).
З огляду на викладене, відповідачем не було порушено вимоги законодавства в частині звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, оскільки наказом Генерального прокурора України № 144ш від 28.09.2016 ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Чернігівської області управління нагляду у кримінальному провадженні, в тому числі відділ приймання відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та посаду, яку займав ОСОБА_1 , що, відповідно, за правилами викладених законодавчих норм, є підставою для звільнення.
Щодо тверджень позивача, що відповідачем не було запропоновано вакантні посади, суд зазначає наступне.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, виходячи з наведеної правової норми, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Як вбачається з матеріалів справи та доводів сторін, 22.11.2016 ОСОБА_1 персонально попереджений про наступне вивільнення з займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту частини першої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України.
Одночасно з попередженням про звільнення ОСОБА_1 повідомлений про відсутність в органах прокуратури Чернігівської області вакантних посад, які можна запропонувати з урахуванням його кваліфікації, зі змістом попередження про вивільнення
ОСОБА_1 ознайомлений 22.11.2016.
Крім того, позивачем 13.01.2017 на ім'я прокурора Чернігівської області подано заяву, в якій позивач просив вважати дату звільнення останній день відпустки, тобто фактично погодився з підставою звільнення.
Будь-якої заяви чи рапорту на призначення начальником відділу у новостворений відділ приймання відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності ОСОБА_1 не подавав, а так само не подавав і будь-яких заперечень щодо відсутності, на його думку, проведення реорганізації в прокуратурі області та недопустимості свого звільнення, тобто фактично визнав правомірній дій відповідача щодо свого звільнення з підстав реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
До того ж, судом встановлено, що начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Чернігівської області Шпаком Д.В . 28.10.2016 та 18.11.2016 проведено бесіди з ОСОБА_1 щодо можливості подальшої роботи на посадах прокурора відділу прокуратури Чернігівської області, на що позивач відповів відмовою та повідомив про намір виходу на пенсію, відтак жодних заперечень проти звільнення не мав.
На виконання ухвали суду від 25.08.2019 про витребування доказів у справі, на підтвердження відсутності вакантних посад в прокуратурі Чернігівської області, відповідачем надано суду штатний розпис станом на 22.11.2016 та зазначено, що іншого штатного розпису на час звільнення позивача в прокуратурі Чернігівської області не було.
Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 передбачено, що підприємства самостійно визначають свою організаційну структуру, встановлюють чисельність працівників і штатний розпис, проте визначення штатного розпису та його обов'язкову типову форму жоден нормативно-правовий акт не містить.
Доводи ОСОБА_1 про неврахування його переважного права на залишення на роботі, є безпідставними, оскільки переважне право на залишення на роботі, не тотожне переважному праву на працевлаштування на новій посаді.
Крім того, в абзаці четвертому пункту 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Як видно з пункту 19 даної Постанови, проведення такої перестановки є правом власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до пункту 10 Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 12.10.2016 № 357, призначення прокурорів на адміністративні посади віднесено до виключної компетенції керівників самостійних структурних підрозділів, керівників та заступників керівників підрозділів у складі управлінь регіональних прокуратур, управлінь та департаментів Генеральної прокуратури України, тому не підлягає перевірці при розгляді справи.
Так, призначення начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області здійснюється прокурором області за вмотивованою рекомендацією начальника вищевказаного управління, погодженою із відповідним заступником прокурора області, з урахуванням професійних та морально-ділових якостей кандидата, а також його управлінсько-організаторських здібностей та досвіду роботи.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 був звільнений з посади з дотриманням статей 40 та 492 КЗпП України.
Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що відповідачем порушено вимоги статті 60 Закону № 1697-VІІ, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Дійсно, статтею 60 Закону № 1697-VІІ передбачено, що прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор не успішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
Однак за змістом підпункту 4 пункту 5-1 розд. XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII прокурори призначаються на посади та звільняються з посад, у тому числі адміністративних, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів уповноваженими приймати такі рішення особами до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону (які набирають чинності 15.04.2016 - абз. 3 п. 1 розд. XII Закону № 1697-VІІ в редакції Закону України від 21.04.2015 № 335-VIII; та 15.04.2017 - абз. 3 п. 1 розд. XII Закону № 1697-VII в редакції Закону України від 12.05.2016 № 1355-VIII).
Тобто до 15.04.2017 звільнення прокурорів з посад, у тому числі адміністративних, допускалося без подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області 10.04.2017, тобто до набрання чинності абз. 3 п. 1 розд. XII Закону № 1697-VII в редакції Закону України від 12.05.2016 № 1355-VIII, то з боку відповідача відсутні порушення вимог статті 60 Закону України № 1697-VII.
Отже, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 , відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Право позивача перебувати на адміністративній посаді, яку він займав, не може бути поновлено, а позов не підлягає задоволенню з огляду також на такі обставини.
ОСОБА_1 , маючи можливість вчинити відповідні дії на захист своїх прав, не скористався та не оскаржував дії та розпорядчий документ (наказ) Генерального прокурора України № 144ш від 28.09.2016 щодо ліквідації структурного підрозділу обласної прокуратури - управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області і створення нового управління нагляду у кримінальному провадженні та координації
правоохоронної діяльності, тому він є чинним.
Таким чином, скасувати оскаржувані накази та поновити позивача на посаді, за умови чинності наказу Генерального прокурора України №144ш від 28.09.2016, буде суперечити вимогам статті 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-V. Більше того, наказ фактично вичерпав свою дію виконанням у повному обсязі.
Згідно з правовою позицією Конституційного суду України, рішення суб'єкта владних повноважень, що вичерпали свою дію не можуть бути скасовані, так як таке скасування не поновлює жодних прав суб'єктів відповідних правовідносин (рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009).
Враховуючи викладене, не є можливим відновити ліквідоване управління і ліквідовану адміністративну посаду за власною ініціативою з метою працевлаштування ОСОБА_1 .
Отже, з урахуванням того, що відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні в структурі прокуратури Чернігівської області не існує, а в штаті прокуратури не існує посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні, позовні вимоги про поновлення на зазначеній посаді задоволенню не підлягають, як такі, що жодним чином не поновлюють будь-яких прав позивача.
Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у ненаданні позивачу всіх днів невикористаної відпустки, суд зазначає наступне.
Наказом прокурора області від 10.04.2017 № 116к вирішено виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку.
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон № 504/96), право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом, та забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Статтею 11 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 про оплачувані відпустки (переглянутої у 1970 році), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки» від 29.05.2001 року передбачено, що особі, що працює за наймом, надається після припинення роботи оплачувана відпустка, пропорційна тривалості періоду її роботи, за який вона ще не отримала відпустку, або замість цього їй виплачується компенсація чи надається еквівалентне право на майбутню відпустку.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Крім того, статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906- IV визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною на підставі норм міжнародного права.
Таким чином, виплативши позивачу грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, у відповідача відсутній обов'язок в наданні самої відпустки.
Лист Міністерства соціальної політики від 15.02.2018 № 245/01102-18/204 є неналежним доказом у справі, оскільки з нього не вбачається з яким конкретно зверненням звертався позивач та на які його питання надаються зазначені в листі роз'яснення.
Крім того, таке роз'яснення не має статусу законодавчого акту та не може підміняти собою законодавчі норми.
Твердження позивача щодо наявності кримінального провадження № 42017270000000316 за фактом надання представниками відповідача штатного розпису до суду при розгляді цієї справи не слід брати до уваги як доказ на його користь, а скоріше - навпаки, оскільки на даний час вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину.
При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Генеральна прокуратура України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльність та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Прокуратура Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000).
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Генеральна прокуратура України (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 1, 01001).
Повний текст рішення суду складено 28 жовтня 2019 року.
Суддя Д.В. Лобан