Справа № 446/1164/19
19.09.2019 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Бакай І. А.
за участі:секретаря судового засідання Михайлишин О.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Кам'янка-Бузька справу за позовом ОСОБА_1 до Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позивач звернувся в суд з позовом до Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років померла ОСОБА_2 , яка для позивача являлась бабцею, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається із Земельна ділянка, загальною площею 0,84 га, без контурного визначення меж на місцевості цільове призначення «ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ЛВ № 024321 на право приватної власності на землю (середню земельну частку) зареєстрованого в книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю за №139, виданого на підставі Рішення Стрептівської сільської ради 25.01.1995 року, а також житловий, який розташований по АДРЕСА_1 .
У звязку із тим, що Позивачу нотаріусом було відмовлено у видачі спадкового свідоцтва на спадкове майно, а тому право позивача може бути захищено лише в судовому порядку
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутінсть, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, з приводу задоволення позову не заперечує.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Відповідно до довідки виданої 06.05.2019 року за вих. № 290, Стрептівською сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області, вбачається, що померла ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею до дня смерті проживали та були зареєстровані: син ОСОБА_3 , - дядько позивача.
Вказаний будинок відповідно до вище вказаної довідки згідно записів по господарської книги відносився до колгоспного двору.
Відповідно до ст. 120 ЦК Української РСР (в редакції від 18.07.1963 р.) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Згідно до ст. 123 ЦК Української РСР (в редакції від 18.07.1963р.) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Стрептівською сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області 11.07.2000 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років померла ОСОБА_2 , прабабця позивача і з приводу чого 11.07.2000 року в книзі реєстрації смертей здійснено актовий запис за № 19.
Судом встановлено, що до складу спадщини, що відкрилась після смерті бабці Позивача, увійшло спірне майно, а саме Земельна ділянка, загальною площею 0,84 га, без контурного визначення меж на місцевості цільове призначення «ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ЛВ № 024321 на право приватної власності на землю (середню земельну частку) зареєстрованого в книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю за №139, виданого на підставі Рішення Стрептівської сільської ради 25.01.1995 року.
Та Житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки до довідки виданої 06.05.2019 року за вих. № 290, виданої Стрептівською сільською ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, про те, що померла ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала і була прописаний за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний будинок відповідно до вище вказаної довідки згідно записів по господарської книги відносився до колгоспного двору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
ОСОБА_2 заповіту не складав, а тому спадкування його майна здійснюється за законом.
З матеріалів справи видно, що позивач є онуком ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом майна померлої.
Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець за законом не відмовився від прийняття спадщини, що відкрилась після смерті його батька має намір прийняти таку, однак, не в змозі цього зробити в нотаріальному порядку.
До 01 січня 2013 р. Державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.
Отже, з 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно вимог, які визначені ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об'єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.
Судом встановлено, що рішення про розподіл часток майна вищевказаного колгоспного двору між його членами Стрептівська сільська рада не виносила і державна реєстрація прав власності їхніх часток не здійснювалась.
Відповідно до п. 4.15 глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5, Затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування», передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що позивач прийняв спадщину в установленому законом порядку після померлого, але оформити своє право на спадкове майно не має можливості, порушене право позивача підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню.
Згідно п .2 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.
А відповідно до ч. 1 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Згідно ч. 3 цієї ж статті 347 ЦК у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державний реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Оскільки, частки колишніх членів колгоспного двору у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровані, недоцільно звертатися до державного реєстратора з заявою про відмову від права власності на належні частки.
Відповідно до ст. 121 УК Української РСР (в редакції від 18.07.1963 р.) володіння користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх члені двору.
Крім того, відповідач позовні вимоги визнав, що відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки для цього наявні законні підстави, а визнання позову є безумовним і не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України , суд -
ухвалив :
позов ОСОБА_1 до Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, третьої особи: Кам'янка-Бузької державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування на:
житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Земельну ділянку, загальною площею 0,84 га, без контурного визначення меж на місцевості та знаходиться на території Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області цільове призначення "ведення товарного сільськогосподарського виробництва", яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ЛВ № 024321 на право приватної власності на землю (середню земельну частку) зареєстрованого в книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю за №139, виданого на підставі Рішення Стрептівської сільської ради 25.01.1995 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя І.А.Бакай