Справа 752/8902/19
провадження № 2-др/752/34/19
28.10.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хомича Івана Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 752/8902/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
В провадженні суду перебувала справа № 752/8902/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
17.10.2019 року до суду від представник позивача надійшла письмова заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача у справі на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11500,00 грн. В обґрунтування заяви представником позивача вказано, що судом не вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, а тому дане питання має бути вирішене шляхом ухвалення судом додаткового рішення.
Суд,, дослідивши матеріали цивільної справи, заяви представника позивача, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2019 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, було задоволено. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1350 (одна тисяча триста п'ятдесят» грн. 00 коп. У стягненні витрат на правову допомогу в сумі 7500 грн. 00 коп., було відмовлено за недоведеністю.
З мотивувальної частини зазначеного судового рішення вбачається, що оскільки стороною позивача, в розумінні вимог ст.ст. 133, 137 ЦПК України, було не надано суду достатніх доказів, зокрема, переліку робіт, наданих адвокатом та акту прийому-передачі виконаних адвокатом, які б поза розумним сумнівом доводили отримання позивачем правової допомоги в сумі 7500,00 грн., а тому суд прийшов до висновку, що у стягненні цих витрат слід відмовити.
16.10.2019 року представником позивача було направлено до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, відповідно до якої заявник просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11500,00 грн., долучивши до неї акт прийому-передачі надання правничої допомоги № 15/19 до договору про надання правничої допомоги від 13.03.2019 року.
Однак, в ході розгляду даної заяви судом не встановлено та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до судових дебатів сторона позивача заявила про намір протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду подати до суду відповідну заяву про компенсацію та розподіл здійснених витрат, пов'язаних із отриманням правової допомоги.
Крім того, до заяви не долучено доказів на підтвердження фактичної сплати позивачем коштів адвокату в сумі 11500,00 грн., а наявність сама по собі акту прийому-передачі надання допомоги, на думку суду, не свідчить про фактичну сплату та передачу коштів за укладеним між сторонами договором про надання правової допомоги.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно положень ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, стороні, на користь якої прийняте рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги. При розрахунку розміру відшкодування має враховуватися час на надання правової допомоги: 1) у судовому засіданні; 2) під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; 3) під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Представник позивача зазначає про те, що між позивачем та АБ «Івана Хомича» було укладено Договір про надання правової допомоги від 13.03.2019 року, та саме на виконання п. 4.4 зазначеного договору між сторонами було укладено акт прийому-передачі від 04.10.2019 року, однак, зазначений договір в матеріалах справи відсутній, а тому перевірити умови договору, а також належне його виконання, не вбачалось можливим.
Крім того, суду не надано доказів внесення грошових коштів саме в розмірі 11500,00 грн., а наданий адвокатом рахунок-фактура № 23/19 від 13.03.2019 року на суму 7500,00 грн. за його підписом про отримання коштів, на переконання суду, є не належним доказом фактичної передачі позивачем та, відповідно, отримання адвокатом суми гонорару в розмірі 11500,00 грн. за надані адвокатом послуги.
Суд вважає, що наявні у справі докази в розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України, - є не достатніми, та такими, що в повному обсязі не доводять, зокрема, внесення позивачем коштів за надану правничу допомогу.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно зі ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Наведені вище норми закону визначають порядок вирішення питання про відшкодування стороні у справі, на користь якої ухвалено рішення, судових витрат після його ухвалення. У випадку задоволення заяви такої сторони суд ухвалює додаткове рішення. Проте, процесуальним законом встановлені обовязкові умови для ухвалення такого рішення, а сааме: заява сторони про стягнення судових витрат має бути зроблена до закінчення судових дебатів, а докази, що їх підтверджують, мають бути надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В ході розгляду справи судом встановлено, що до закінчення судових дебатів стороною позивача не заявлялось про не можливість з поважних причин подати конкретні докази, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, а тому, на думку суду, в даному випадку, - відсутня підстава для врахування судом будь-яких доказів, наданих стороною позивача після проголошення рішення суду, оскільки, в такий спосіб без законних підстав буде обмежений у процесуальних правах інший учасник справи та відповідно буде порушений принцип рівності сторін, що є складовою частиною права на справедливий суд.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду заяви судом не встановлено достатні законні підстави для ухвалення у справі додаткового рішення, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 246, 270 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хомича Івана Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 752/8902/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена сторонами протягом п'ятнадцяти днів з моменту проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий Н.П. Чередніченко