707/2196/15-ц
2/707/38/19
07 жовтня 2019 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Смоляра О.А.
при секретарі Зарубі Н.М.
з участю прокурора Куліш А.А.
представника відповідача Пономаренко А ОСОБА_1 О.
представників третіх осіб Стадного О.М., Витріщак Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника прокурора Черкаської області до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , Реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору Державне підприємство «Черкаське лісове господарство», ОСОБА_3 , про визнання недійсним розпорядження державної адміністрації,-
Заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації № 242 від 11 вересня 2014 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 1,4176 га у власність 15 громадян для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, у тому числі ОСОБА_2 , площею 0,0914 га. Цим же розпорядженням цільове призначення земель змінено на землі рекреаційного призначення. На виконання указаного розпорядження реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 та видано свідоцтва про право власності. Вважає, що указане розпорядження підлягає визнанню недійсним, оскільки зміна цільового призначення земельних ділянок з лісогосподарського на рекреаційне відбулася з порушенням встановленого земельним та містобудівним законодавством порядку. Так, віднесення земель до рекреаційного призначення відбулося без розроблення відповідної містобудівної документації, планувальних рішень, котрі передбачають здійснення індивідуального дачного будівництва, детального плану територій. Зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення відбувається за погодженням з КМУ. Спірна земельна ділянка відносилися до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Черкаське лісове господарство» Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства (Свидівоцьке лісництво) та листа зазначеного підприємства від 12 лютого 2015 року № 171/03, відповідно до яких зазначена земельна ділянка розташована на території лісового фонду Свидівоцького лісництва кв.1 вид.4,5. Однак, таке погодження з КМУ відсутнє. Попередньо спірна земельна ділянка обліковувалася за ДП «Черкаське лісове господарство». З наведеного прокурор вбачає порушення інтересів держави у сфері раціонального використання, охорони та розпорядження землями державної власності, що полягає у протиправній зміні цільового призначення земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення під будівництво дач та передачі цієї земельної ділянки у приватну власність громадянам.
Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року по даній справі позов був задоволений.
24 листопада 2017 року відповідач звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2017 року заява була задоволена. Суд скасував заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року та призначив справу до судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги посилаючись на ті обставини, що спірним розпорядженням голови Черкаської РДА з порушенням встановленого порядку змінено цільове призначення земельної ділянки, без наявної відповідної містобудівної документації.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 позов не визнала, заперечила проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначивши, що зміни цільового призначення при наданні у власність ОСОБА_2 земельної ділянки не відбулося, оскільки рішення про віднесення земель до земель лісогосподарського призначення не приймалося. Спірним Розпорядженням вперше вирішено питання щодо цільового призначення земельних ділянок, а саме визначено, що це землі рекреаційного призначення. Відтак, ОСОБА_2 покладаючись на легітимність добросовісних дій державного органу став добросовісним набувачем земельної ділянки і визнання недійсним розпорядженння Черкаської РДА № 242 від 11.04.2014р. в частині затвердження проекту відведення, передачі у власнісль земельної ділянки, кадастровий номер 7124986000:01:002:0027, та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності буде суперечити вимогам законодавства та практики ЄСПЛ.
Представник Черкаської РДА в судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення був повідомлен в установленому законом порядку, про що є відомості в матеріалах справи.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позицію представника відповідача ОСОБА_5 .В., та зазначила що матеріали справи не містять належних та достовірних доказів порушень із сторони ОСОБА_2 земельного та лісового права, стороною позивача не надано належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування , не надано висновок експерта або спеціаліста з питань землеустрою та землепорядкування на підставі якого можливо встановити порушення законодавства, у зв'язку з чим у задоволенні позову просила відмовити повністю.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ДП «Черкаське лісове господарство» позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та не заперечував проти його задоволення.
Суд заслухавши думки учасників процесу, дослідивши письмові матеріли справи встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації № 242 від 11 вересня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 15 громадянам для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту, та передано земельні ділянки у власність 15 громадянам, в тому числі ОСОБА_2 , який в подальшому зареєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку.
Спірні земельні ділянки розташовані на території лісового фонду Свидівоцького лісництва, що підтверджується копіями доданих до листів ДП «Черкаське лісове господарство», результатів інструментальної зйомки, планшетом лісовпорядкування, проектом організації та розвитку лісового господарства. Ці земельні ділянки вкриті лісовою рослинністю згідно даних публічної кадастрової карти України. Зазначені документи є доказом при встановленні цільового призначення землі відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у його постанові від 21 січня 2015 року (провадження № 6-224цс14).
Розташування земельної ділянки, що була відведена спірним розпорядженням на земельній ділянці ДП «Черкаське лісове господарство» підтверджено також постановою Верховного Суду України від 13 грудня 2018 року в справі за позовом заступника прокурора Черкаської області до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Черкаське лісове господарство», управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області, Приватне підприємство «Гарант», про визнання розпорядження недійсним та скасування рішення.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії (частина перша статті 18 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЗК України).
Землі лісогосподарського призначення та землі рекреаційного призначення є двома окремими категоріями земель України згідно їх цільового призначення згідно із пунктами «ґ» та «е» частини першої статті 19 ЗК України.
Відповідно до частини першої статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частини перша та друга статті 20 ЗК України).
Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 20 ЗК України).
Відповідно до абзаців шість, сім та вісім частини третьої статті 20 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом, та погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (частина перша статті 186-1 ЗК України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства (абзац п'ятий частини третьої статті 186-1 ЗК України).
До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділ VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року № 3852-XII в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).
Посилання представника ОСОБА_3 , що позивачем не надано висновку експерта з питань землеустрою та землепорядкування, суд не бере до уваги, оскільки в рамках змагальності сторін спору передбаченою ЦПК України відповідачі не були позбавлені права клопотати про призначення експертиз у цій справі та надати відповідні докази на підтвердження власних доводів та спростування доводів позивача.
Статтею 58 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про землеустрій) не передбачено проведення інвентаризації земель безпосередньо з метою визначення їх категорії. До розмежування земель державної та комунальної власності формування земельних ділянок із земель запасу, не переданих у власність та користування, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням сільських, селищних, міських рад - у межах населених пунктів, райдержадміністрацій - за їх межами (абзац другий пункту 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 513 в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).
Отже, за наявності визначеної категорії земель, до складу яких входили спірні земельні ділянки, на підставі інвентаризації цих земель була б відсутня необхідність віднесення таких земельних ділянок до тієї чи іншої категорії земель розпорядженням Черкаської РДА від 11 вересня 2014 року № 242, якщо тільки не здійснювалась зміна цільового призначення таких земельних ділянок. Разом з тим, в розпорядженні Черкаської РДА від 11 вересня 2014 року № 242 чітко зазначено про віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель рекреаційного призначення.
Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів і визначають, зокрема цільове призначення земель (пункт «а» частини третьої статті 53 Закону про землеустрій). В свою чергу, відповідно до частини першої статті 50 цього закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (проекти, які затверджувались розпорядження Черкаської РДА від 11 вересня 2014 року № 242) складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок
Крім того, заперечення представника ОСОБА_2 щодо того, що спірні землі не є землями лісогосподарського призначення, оскільки не приймалося відповідне рішення про визначення цільового призначення відповідним органом, спростовується висновками Верховного Суду України викладених в постанові від 24 грудня 2014 року № 6-212 цс 14, відповідно до яких підтвердженням того, що землі відносяться до земель лісогосподарського призначення можуть бути планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до частин 2,3 статті 186-1 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства;
Доказів того, що проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок були погоджені Черкаським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації надано не було.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
Виходячи з вказаних норм права та головних напрямків містобудівної діяльності встановлених статтею 2 Закону України «Про основи містобудування» , забудова територій має відбуватись не хаотично, а згідно з планами.
Як вбачається з листа відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації від 14 липня 2014 року планувальних рішень, які передбачають здійснення індивідуального дачного будівництва в тому числі Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту (в розумінні п.6 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ніколи не існувало і не існує. Існуючі генеральні плани населених пунктів району розроблені 1973-1987 роках.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що до 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.
Доказів того, що відведені земельні ділянки були заплановані під індивідуальне дачне будівництво суду надано не було.
Таким чином, за наявності істотних порушень вимог закону при винесенні Черкаською РДА оспорюваного розпорядження №242 від 11 вересня 2014 року, позовні вимоги прокурора, щодо визнання його недійсним, суд вважає законними та обґрунтованими.
Враховуючи, що підставою прийняття рішення про реєстрацію речового права за відповідачем стало недійсне розпорядження голови Черкаської РДА, необхідним також є скасування рішення реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем фізичною особою.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. У контексті цієї норми під майном розуміється ціла низка інтересів економічного характеру.
У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Критерій «пропорційності», використаний судом у справі, яка переглядається, передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), повязаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому в питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у звязку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).
Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.(Постанова Верховного Суду України в справі №6-2902цс15 від 3 лютого 2016 року)
В даній справі встановлено, що, право власності набуто без законних підстав, крім того предмет такого права є національним багатством (ст.1 ЛК України), а тому таке право підлягає відновленню.
На думку суду, прокурором доведено у судовому засіданні порушення інтересів держави у сфері раціонального використання, охорони та розпорядження землями державної власності, що полягає у протиправній зміні цільового призначення земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення під будівництво дач та передачі цієї земельної ділянки у приватну власність громадянам.
Відповідно до Постанови КМУ від 17 січня 2015 року № 14 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», Державну реєстраційну службу України ліквідовано, а функції з питань речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) обєднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування покладені на Міністерство юстиції України та його територіальні підрозділи.
Керуючись ст.ст.141, 263-268 Цивільно-процесуального кодексу України, суд
Позов - задовольнити.
Визнати недійсним розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 11 вересня 2014 року №242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0914 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського РУЮ про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:002:0027, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за ОСОБА_2 .
Стягнути з Черкаської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 на корить держави судові витрати по справі в сумі 243,60 грн., по 121,80 грн. з кожного.
Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2019 року.
Суддя: О. А. Смоляр