Справа № 185/1170/19
Провадження № 2/185/1951/19
09 жовтня 2019 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
за участю секретаря судового засідання Кривозуб А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
встановив:
31 січня 2019 року, згідно відбитку штемпеля на конверті, акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 29.09.2010 року в сумі 55018,04 грн та судові витрати в сумі 1921 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 29.09.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 38000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 15.01.2019 року має заборгованість - 55018,04 грн, з яких: 38005,70 грн - заборгованість за кредитом, 13916,24 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), 2596,10 грн - штраф (процентна складова).
У судове засідання представник позивача не з'явився. В прохальній частині позовної заяви, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Представник відповідача Середа А.П. подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності сторони відповідача та відмовити у задоволенні позову у зв'язку із недоведеністю обставин, оскільки кредитних відносин між позивачем та відповідачем не виникало.
Суд дослідивши матеріали цивільної справи, вважає що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив та позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.09.2010 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. У вказаній заяві зазначено, що вона разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають Договір про надання банківських послуг.
До Договору про надання банківських послуг банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 15.01.2019 року заборгованість за кредитним договором становить 55018,04 грн, з яких: 38005,70 грн - заборгованість за кредитом, 13916,24 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), 2596,10 грн - штраф (процентна складова).
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 29.09.2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, з наданої позивачем копії анкети-заяви відповідача неможливо встановити й тип кредитної картки, оскільки жодна з наявних граф не заповнена. Тобто, позивачем не надано суду доказів узгодження з відповідачем умов кредитного договору.
Позивачем за допомогою жодного доказу не підтверджено, що відповідач, підписуючи заяву, розумів саме ті Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, що додано позивачем до позову.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, за нарахованими відсотками, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.09.2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з частиною шостою статті 84 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Крім того, таку ж позицію зайняв і новостворений Верховний Суд, який у постанові від 21.02.2018 року, ухваленій у цивільній справі №203/5497/13-ц (провадження №61-1391св18), постанові від 05.03.2018 року, ухваленій у цивільній справі №192/156/17 (провадження №61-2109св18), дійшов аналогічного висновку з тих самих правовідносин.
При цьому суд бере до уваги й те, що позивач на виконання статей 12, 13 ЦПК не вважав за необхідне у відповідний процесуальний спосіб довести обставини, які мають значення для справи і на які він послався як на підставу своїх вимог, безпосередньо у суді, обмежившись матеріалами, доданими до позовної заяви, та клопотаннями про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та за його відсутністю.
Крім того, суд не вбачає процесуальної можливості для застосування положень частини 1 статті 1048 ЦК щодо розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України в разі невстановлення конкретного розміру договором, оскільки такої вимоги позивач не висував, отже їх застосування суперечитиме принципу диспозитивності, визначеному частиною 1 статті 13 ЦПК.
Рух коштів на картковому рахунку не може бути належним підтвердженням обізнаності відповідача з конкретними «Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку», на які посилається позивач як на умови кредитного договору, факту згоди відповідача на них.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору позивач дотримався вимог, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що представником позивача не обґрунтовано наявність у позивача заборгованості за кредитним договором (кредитними правовідносинами), а тому у задоволені позову слід відмовити у повному обсязі.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позовні вимоги не задоволено, суд вважає, що судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2019 року.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя М. М. Перекопський