Справа № 357/6212/19
2/357/3102/19
10.06.2019 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,-
Позивачка звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаним позовом посилаючись на те, що вона та відповідач перебували у фактичних шлюбних стосунках з червня 1996 року та у зареєстрованому шлюбі з 19.08.2012 року по 27.02.2019 року. Починаючи з червня 1996 року працювали та проживали на Білоцерківській дослідно-селекційній станції, вели спільне господарство за адресою АДРЕСА_1 » Білоцерківського АДРЕСА_2 та 06.02.2002 року за спільні кошти придбали будинок по АДРЕСА_3 , в тому ж році розпочали реконструкцію вказаного будинку, яку також проводили за спільні кошти. 08.11.2011 року реконструкцію було завершено та відповідно до рішення виконавчого комітету Маловільшанської сільської ради введено в експлуатацію, у зв'язку з наведеним, позивачка вважає, що зазначений будинок є спільною сумісною власністю. А тому, просить суд визнати встановити факт спільного проживання без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з червня 1996 року по 19.08.2002 рік; визнати будинок АДРЕСА_3 - спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна у спільному майні подружжя та стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає, що заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однак, суд звертає увагу позивачки, що звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.
Зокрема, в порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України позивачка не надала документів, що підтверджують оплату судового збору за подання позову у розмірах, визначених відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік".
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотоку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, виходячи зі змісту ст.176 ЦПК України ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до п.3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001 року незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов'язкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року №358.
У відповідності до п.п.1 п.1 вказаної вище Постанови, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Також, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про проведення оцінки майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358, оцінка об'єкта для цілей оподаткування здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні хоча б за однією із спеціалізацій у межах напряму 1 Оцінка об'єктів у матеріальній формі і напряму 2 Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
В матеріалах справи міститься копія довідки середньо ринкової вартості житлового будинку по АДРЕСА_3 від 26.04.2019 року, однак зазначена довідка не є належним підтвердженням вартості спірного об'єкту нерухомості.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку що позовна заява хоча і містить ціну позову, однак відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та відповідно дійсної ціни позову, що позбавляє суд можливості перевірити правильність визначення позивачем ціни позову та відповідно правильність сплати ним судового збору за заявлені вимоги майнового характеру.
Крім того, згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Позивач додає до позовної заяви копії письмових доказів, однак належним чином не підтверджує відповідність копій письмових доказів оригіналу, додатки не містять дати засвідчення, що не узгоджується з вимогами вищевказаної статті.
Крім того, роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
А тому, позивачу необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
А згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки в строк який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяБ. І. Кошель