07541, вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська обл.
№ провадження 1-кс/356/244/19
Справа № 356/764/19
28.10.2019 року Слідчий суддя Березанського міського суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання слідчого СВ Березанського ВП Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 , погодженого прокурором Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019110340000159 від 24.10.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
До слідчого судді Березанського міського суду Київської області надійшло клопотання слідчого СВ Березанського ВП Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 , погодженого прокурором Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019110340000159 від 24.10.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , яке запаковано в спецпакет № 4273119 «Національна поліція України Головне слідче управління», тимчасово вилучене 24.10.2019 року.
Дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження може застосовуватись арешт.
Згідно з ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Вимоги до змісту вказаного клопотання встановлені ст. 171 КПК України.
Так, згідно п. 1 ч. 2 вказаної статті, таке клопотання має містити мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна .
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, статтею 170 КПК України передбачено, що умовою для застосування арешту майна є сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Окрім того, завданням арешту майна, згідно абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також забезпечувати умови, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Як вбачається з наданого суду витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.10.2019 року, Березанським ВП Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019110340000159 від 24.10.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, по факту того, що 24.10.2019 року о 14 годині 50 хвилин до Березанського ВП надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що в м. Березань Київської області по вул. Горького поліцейським взводу № 2 БПП в м. Бориспіль було зупинено автомобіль марки BMW 520І, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , в якого було виявлено підробку свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.4).
Вказане узгоджується також з фактичними обставинами, зазначеними слідчим в клопотанні про арешт тимчасово вилученого майна, а також в постанові про визнання предмету речовим доказом та приєднання до матеріалів провадження (а.с.1-3,6).
Натомість, як вбачається з рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області, сержанта поліції ОСОБА_5 від 24.10.2019 року, протоколу тимчасового вилучення майна від 24.10.2019 року, протоколу допиту свідка від 25.10.2019 року, 24.10.2019 року було зупинено автомобіль марки BMW 520І, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням громадянина ОСОБА_4 , під час перевірки документів якого було виявлено підробку свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7,8,12).
Крім того, на підтвердження вказаних обставин слідчим долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 на автомобіль марки BMW 520І, д.н.з. НОМЕР_3 , а також результати аналітичного пошуку вказаного транспортного засобу по «НАІС ДДАІ» МВС України від 25.10.2019 року (а.с.9,11).
Відтак, враховуючи приписи ст. 91 КПК України щодо кола обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, викладені слідчим в клопотанні фактичні обставини та долучені до матеріалів справи документи містять суперечності, які не дають змоги однозначно ідентифікувати подію злочину, а відтак, і встановити доказове значення вказаного в долучених до клопотання документах майна, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, до обставин чи події злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за ознаками вчинення якого здійснюється дане досудове розслідування за № 12019110340000159 від 24.10.2019 року, відтак, всупереч вимогам п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, в клопотанні відсутнє обґрунтування необхідності накладення арешту як заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні, а також мети його застосування.
Сама лише констатація факту, що вказане майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні з посиланням на нормативний перелік умов та підстав накладення арешту без обґрунтування наявності та доведеності тих конкретних обставин, з якими законодавець пов'язує можливість накладення арешту на майно, не є достатнім мотивом для висновку про його необхідність.
Крім того, визнаючи вказане майно речовим доказом, слідчий не обґрунтовує, яким з критеріїв ст. 98 КПК України воно відповідає, відтак, сам по собі вказаний факт не є достатнім мотивом для висновку, що воно підтверджують відповідні факти та обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Порядок тимчасового вилучення майна регулюється статтею 168 КПК України, за змістом положень ч.ч. 1, 2 якої тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Крім того, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику (ч. 3 ст. 168 КПК України).
Крім того, протоколом засвідчується також факт передання особою, яка здійснила законне затримання, тимчасово вилученого майна слідчому, прокурору, іншій уповноваженій службовій особі (ч. 1 ст. 168 КПК України).
Разом з тим, клопотання та додані до нього матеріали не містять вказівки на процесуальні дії, в ході яких було здійснено тимчасове вилучення майна з огляду на визначені ч.ч. 1, 2 ст. 168 КПК України підстави.
Крім того, долучений до матеріалів клопотання протокол тимчасового вилучення майна від 24.10.2019 року не містить вказівки на особу та обставини, за яких було здійснене тимчасове вилучення майна.
Окрім цього, як визначено абз. 1 ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
За правилами ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Як імперативно встановлено ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна, щодо арешту майна якого слідчим, прокурором подано клопотання, можуть розглядатись клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене.
Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено (ч. 6 ст. 173 КПК України).
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вказані норми в сукупності свідчать, що зазначений процесуальний порядок захищає права особи на володіння, користування та/або розпорядження майном, тому зазначення в клопотанні відповідних засобів зв'язку з такими особами, які б дали змогу у встановленому законом порядку повідомити їх про час та місце судового засідання з урахуванням визначених строків розгляду вказаного клопотання є необхідним.
Як вбачається з наданих суду матеріалів клопотання, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та було виявлене у громадянина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-10,11).
Як імперативно встановлено ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна, щодо арешту майна якого слідчим, прокурором подано клопотання, можуть розглядатись клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене.
Натомість, вказане в клопотанні майно є тимчасово вилученим майном в розумінні ч. 2 ст. 168 КПК України, тому заявлене клопотання слідчого про розгляд справи без участі ОСОБА_4 як особи, в користуванні якої перебувало відповідне посвідчення водія, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
При цьому, за змістом статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
В той же час, відповідних засобів зв'язку, в тому числі телефонного, з власником вилученого майна в матеріалах клопотання не міститься, що з урахуванням стислого строку розгляду клопотання фактично унеможливлює виконання слідчим суддею вимог щодо повідомлення власника майна про судовий розгляд та розгляду клопотання у встановлений КПК України спосіб.
Вказані недоліки мають суттєве значення з огляду на вимоги ч. 2 ст.173 КПК України, відтак, унеможливлюють повне, всебічне та об'єктивне вирішення судом питання про арешт вказаного майна.
За таких обставин подане клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з змісту вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 132, 163, 167, 170-173 КПК України,
Клопотання слідчого СВ Березанського ВП Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 , погодженого прокурором Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019110340000159 від 24.10.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - повернути прокурору та встановити строк тривалістю сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1