Лугинський районний суд Житомирської області
11301, вул. М. Грушевського, 2 а, смт Лугини, Лугинський район Житомирської області тел. (04161) 9-14-72, факс (04161) 9-15-47, inbox@lg.zt.court.gov.ua
Справа № 281/422/18
Провадження по справі № 1-кп/281/14/19
29 жовтня 2019 рокусмт Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілої ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Лугини кримінальне провадження № 12018060200000077 внесене 09.04.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Лугини, Житомирської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого: 29.03.2018 року Лугинським районним судом за ч.1 ст.296 КК України до одного року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , депутатом не являється,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, згідно обвинувального акту про зміну обвинувачення від 11.04.2019,-
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Лугини, Житомирської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, працюючого фасувальником на ДП «Лугинське лісове господарство», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , депутатом не являється,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згідно обвинувального акту про зміну обвинувачення від 11.04.2019,-
08.04.2018 ОСОБА_5 відпочивав в кафе - барі «Гламур», яке розташоване за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Сергія Гуца, 10/32, де розпивав алкогольні напої зі своїми знайомими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Цього ж дня, близько 00 годин 00 хвилин під час того, як ОСОБА_5 та ОСОБА_11 сиділи за столиком на літньому майданчику біля кафе - бару «Гламур», повз них проходив ОСОБА_13 , який також відпочивав на літньому майданчику кафе-бару «Гламур» зі своїми друзями, та посміхнувся в бік останніх і пішов в напрямку своїх знайомих.
Побачивши це, ОСОБА_11 , якому не сподобалось, що ОСОБА_13 сміється з нього та його друга ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, в присутності сторонніх осіб, які знаходилися на літньому майданчику біля кафе - бару «Гламур», нічого при цьому не пояснюючи, підійшов до ОСОБА_13 , взяв його двома руками за одяг та почав штовхати останнього з літнього майданчика, при цьому, умисно правою рукою вдарив ОСОБА_13 в область лівої частини голови. В цей час до них підійшла ОСОБА_14 , яка також знаходилась на вулиці, почала їх розбороняти та відтягнула ОСОБА_11 від ОСОБА_13 .
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_11 . ОСОБА_13 спричинено тілесні ушкодження у вигляді двох синців в області лоба зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Побачивши вказаний конфлікт, ОСОБА_5 , який весь цей час знаходився поряд з ними та якому також не сподобалась поведінка ОСОБА_13 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, встав із-за столу, підійшов до смітника, який знаходився біля входу на літній майданчик кафе-бару «Гламур», дістав звідти пусту скляну пляшку з-під пива, яку намагався розбити, але в нього нічого не вийшло, та повернувся назад на літній майданчик з вказаною пляшкою в руці. Після чого, ОСОБА_5 , діючи умисно та цілеспрямовано, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, тримаючи пляшку в лівій руці, підійшов до ОСОБА_13 та, нічого при цьому не пояснюючи, умисно наніс нею один удар ОСОБА_13 в область життєво важливого органу - правої частини голови, внаслідок чого в ОСОБА_13 пішла кров. Після цього, ОСОБА_5 викинув пусту скляну пляшку з-під пива та конфлікт було зупинено відпочиваючими на літньому майданчику кафе - бару «Гламур».
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 ОСОБА_13 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді наскрізної рани в скроневій області справа, крововиливу темно червоного кольору в м'які покриви голови з внутрішньої поверхні в правій тімяно скроневій ділянці, вдавлено уламкового перелому в проекції великого крила клиновидної кістки з кліновидно тімяним швом, лусці скроневої кістки з кліновидно лусковим швом і скроневої кістки з тім'яною на межі лусковим швом, ушкодження твердої мозкової оболонки в проекції перелому, крововиливу між твердою мозковою оболонкою в зоні перелому і внутрішньо кістковою пластинкою крила клиновидної і по скроневій поверхні кістки, лусці скроневої кістки, крововиливу під твердою мозковою оболонкою на мозковій поверхні середньої черепної ямки справа і на дні задньої черепної ямки справа у вигляді рідкої гемолізованої крові і дрібних згортків темно червоного кольору, не спаяних з нею, об'ємом до 100 мм.
Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого, який помер через декілька годин після нанесення удару.
Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок відкритої черепно мозкової травми, яка супроводжувалася забійною раною правої скроневої ділянки волосистої частини голови, вдавленно уламковим переломом кісток склепіння і основи черепа справа, крововиливами над і під тверду мозкову оболонку, набряком і здавленням головного мозку.
Таким чином своїми умисними діями, ОСОБА_11 спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
ОСОБА_5 своїми умисними діями,які виразилася в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_11 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та суду показав, що 08.04.2018 вони з ОСОБА_5 відпочивали в кафе-барі «Гламур», приблизно о 12 год. ночі, розпивали спиртні напої. Анатолію стало погано і він його вивів на вулицю, так як у нього почалась рвота. Людей було там багато. Пам'ятає, що там були ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які сиділи за одним столиком. До них підійшла ОСОБА_14 , запропонувала допомогу, купила йому пляшку води. В цей момент до них підійшов ОСОБА_17 , почав насміхатися над тим, що ОСОБА_18 стало погано, він зробив йому при цьому декілька зауважень, але він не відреагував, почав лаятися нецензурними словами, в результаті почалась штовханина. Вказує, що потерпілий був в стані алкогольного сп'янінні і сам спровокував конфлікт. Він хотів потерпілого вивести з літнього майданчика, щоб не було конфлікту, але зав'язалась бійка. Він наніс два удари правою рукою приблизно в ліву частину голови ОСОБА_19 , щоб той не займав їх. ОСОБА_5 не втручався в бійку, сидів за столиком. Коли їх розборонили, потерпілий підійшов до їх столика почав штовхати їх, ображати, продовжив насмішки над ОСОБА_18 , який через це і продовжив бійку. Він бачив тільки, момент коли ОСОБА_18 замахнувся для удару, а куди прийшовсь удар він не бачив. Люди, які сиділи за сусідніми столиками їх знову розборонили. Після цього потерпілий відійшов, йому принесли води, вмили і він ще сидів з ними за одним столиком і вони разом розпивали спиртне. Потім потерпілий кудись пішов. Коли надавали допомогу потерпілому, кафе працювало. Допомогу потерпілому надавала ОСОБА_20 . Швидку не викликали, бо не бачили в цьому потреби. Потерпілий не просив, щоб викликали швидку і не казав, що йому погано. Кафе зачинилось десь біля першої години ночі. Перший покинув заклад ОСОБА_5 , далі потерпілий, а потім він. Потерпілого він більш не бачив. Визнає свою вину, погоджується, що зробив не правильно, про що зараз шкодує. Проти цивільного позову не заперечує, частину моральної шкоди в розмірі 10000 грн вже сплатив потерпілій.
Обвинувачений ОСОБА_5 спочатку свою вину у вчиненому не визнавав, потім визнав повністю, цивільний позов визнав частково. А після заміни захисника свою вину у вчиненому злочині не визнав, цивільний позов також не визнав, від дачі показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_5 , своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, його вина підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні, зокрема показами потерпілої та свідків, які були допитані в судовому засіданні.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 показала, що її син ОСОБА_13 08.04.2018 пішов з дому об 11 годині ранку по цигарки, та сказав, що потім піде грати в доміно. Як він опинився в кафе - вона не знає і про те, що сталося - їй стало відомо, коли його знайшли мертвим.
Мати ОСОБА_5 зверталась до неї з проханням відшкодування збитків. Покарання ОСОБА_5 просить обрати максимально, за те що він скоїв. ОСОБА_11 також звертався до неї, щоб відшкодувати шкоду, частину відшкодував. Відносно призначення покарання для ОСОБА_11 покладалася на розсуд суду.
Показами свідка ОСОБА_14 , яка суду пояснила, що 08.04.2018 відпочивала разом з дівчатами в кафе - барі «Гламур», вони посиділи трішки, а потім вирішили піти в кафе - бар «Камелот». Коли вона вийшла на вулицю, дівчата залишалися в кафе. На вулиці стояли її знайомі і вона до них підійшла. Після чого підійшли, як їй потім стало відомо, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 . ОСОБА_5 було дуже погано, його трусило, вона купила останньому води і знову підійшла до своїх знайомих. Потім зайшов ОСОБА_13 , який засміявся, а ОСОБА_11 вирішив, що він сміється з ОСОБА_5 і вдарив ОСОБА_13 . Потім вона підійшла та відвела ОСОБА_11 подалі до забора, після чого почалася метушня. Потім ОСОБА_5 підвівся, взяв бутилку та хотів розбити її об мусорне відро, але вона не розбилася. Те що він взяв бутилку в руки, а потім викинув у смітник вона бачила, але чи бив він нею ОСОБА_13 вона не бачила. З кафе-бара «Гламур» вийшла прибиральниця та почали кричати. Всі почали розходитися, лишився ОСОБА_13 у якого на голові була кров. З якого боку голови текла кров, не пам'ятає, здається з правого боку. Інших пошкоджень не було. Вона пропонувала викликати швидку, однак ОСОБА_13 відмовився, і вона із своїми знайомими пішла до кафе-бара « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показав, що ця подія відбулася в 2018 році на Великдень, у неділю. Ввечері він пішов до закладу кафе-бар «Гламур», де в барі зустрів ОСОБА_5 . Він купив каву та вийшов на вулицю, де були ОСОБА_13 та хлопець на прізвисько " ОСОБА_22 ", прізвища він не знає. Через 15-20 хвилин, біля входу на літню площадку кафе-бару почалась якась штовханина. Бачив, як ОСОБА_5 стояв біля порога кафе з бутилкою в руці, вона була пуста і ціла, а ОСОБА_11 був в стороні, він їх заспокоїв і вони розійшлися. Бутилу ОСОБА_5 викинув у мусорне відро, яке знаходилось біля входу. ОСОБА_23 і ОСОБА_22 сіли на лавочку за столик. Потім ОСОБА_5 і ОСОБА_11 між собою почали сперечатись. Він їм сказав, якщо вони не вміють себе вести, то щоб розходились по домах. ОСОБА_24 пішов до кафе - бару «Камелот», а він додому. Коли він залишав приміщення, ОСОБА_25 ще залишався там. Яка причина була конфлікту не знає. Коли залишав кафе, люди у ньому ще були.
Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_26 показав, що 08.04.2018 було св'ято Великодня, і він відпочивав та вживав спиртні напої, а тому майже нічого не пам?ятає. Зазначив, що він спочатку був у відділку поліції, який знаходиться недалеко біля кафе-бару «Гламур», а потім пішов до кафе. ОСОБА_11 бачив у кафе-барі «Гламур», а чи бачив ОСОБА_5 не пам?ятає. Пам'ятає, що коли почалася штовханина, було приблизно 10-ть чоловік, хто саме був не пам?ятає. Те що він піднімав ОСОБА_13 також не пам?ятає, лише, що згадав, що давав серветки. Він бачив у ОСОБА_13 біля правого вуха розсічення та кров. Самої бійки не бачив та участі приймав. Після того як дав серветки ОСОБА_13 - пішов із кафе-бару «Гламур» до поліції, де чекав його знайомий. Після бійки ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_11 не бачив. Після поліції повернувся до кафе-бару «Гламур» один, біля закладу була його власниця ОСОБА_27 , яка зачиняла кафе-бар. Чи був там ОСОБА_13 не пам'ятає.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 показала, що вона є власницею кафе-бару «Гламур», де відбувалися вказані події. 08.04.2018 близько 12 години ночі, їй зателефонували та повідомили що біля кафе відбулася бійка. Коли вона вийшла на вулицю, то бійки вже не бачила, всі сиділи мирно за столиками та спілкувалися. ОСОБА_13 також сидів за столиком, рукою він тримався за голову, на голові було розсічення, що саме сталося він не пояснював. Вона запропонувала викликати поліцію та швидку, але останній відмовився. Вона не бачила хто потерпілому надавав допомогу, та не бачила чи розпивав він з кимось спиртні напої. Ніхто не пояснив чому сталася бійка. Після бійки заклад припинив роботу.
На вулиці біля кафе були камери відеоспостереження, однак місце де відбувалась бійка з камери відео спостереження було погано видно. Відео з камер вона переглядала зранку, щоб побачити, що сталося, але було погано видно. Відео добровільно передала працівникам поліції. Відео переписували працівники поліції з її ноутбука на другий день, після подій, близько 10-11 години ранку. Ноутбук не вилучали.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показала, що на той час працювала черговою у кафе-барі «Гламур». 08.04.2018 була саме її зміна. Близько 12 год. ночі вона почула шум, вийшла на вулицю та побачила як ОСОБА_5 та ОСОБА_11 б'ють ОСОБА_13 . Підійшовши до них запитала: «Що трапилось?». Після чого повернулась у кафе - бар «Гламур». Коли вийшла знову на вулицю, то побачила як ОСОБА_5 підходить із бутилкою в руці. Підійшовши до ОСОБА_5 , запитала: «Ти вдарив ОСОБА_19 бутилкою?» На що він відповів: «Так, я вдарив його бутилкою». Пляшка була з під вина. Край пляшки, дно було надколено. Бутилку ОСОБА_5 тримав у правій руці, потім кинув біля смітника. Зійшовши з порога, вона побачила, що ОСОБА_19 лежить на землі, а ОСОБА_30 його піднімав і вона допомогла його підняти. Саме вона зателефонувала власниці кафе та повідомила, про те що сталася бійка. Вона бачила у ОСОБА_19 на голові над вухом розсічення, руки у нього були в крові, кров на руках була мабуть з рани на голові, ссаден на руках у нього не було, свідомість він не втрачав. Вона взяла бутилку води, серветки та вмили його. У ОСОБА_19 запитала чи викликати йому швидку допомогу, однак він сказав, що ні все добре. Поліцію викликала власниця кафе. Ніяких таблеток ОСОБА_25 вона не давала, рану промили водою. Вона дада ОСОБА_19 попити води, він попив і після того вона пішла в кафе і більше не виходила, потім зайшла хазяйка кафе і сказала, що ОСОБА_19 вже пішов. Після конфлікту кафе закрилось через 10-15 хвилин.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 показав, що вони з ОСОБА_13 товаришували. 08.04.2018 вони зустрілися з ОСОБА_19 в смт ОСОБА_32 біля п'ятиповерхівки, взяли випивку та пішли до кафе-бару «Гламур», де сиділи та розпивали спиртні напої. Мирослав був в нормальному стані. Обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 він бачив на вулиці. біля кафе. Суперечок між ОСОБА_19 та іншими особами він не бачив. Пом'ятає, що була якась штовханина, але він не пам'ятає, хто приймав участь. Під час розпиття спиртних напоїв, він час від часу відходив від ОСОБА_19 . Коли він в черговий раз повернувся за столик, то побачив, що ОСОБА_19 тримався за голову, але скільки це годин було, не пам'ятає. Пам'ятає, що в якійсь бійці він приймав участь, його хтось збив з ніг на землю. Після цього він пішов додому, бо був в стані алкогольного сп'яніння. Підходячи з кафе-бара «Гламур» до пятиповерхівки він зателефонував ОСОБА_19 , який сказав, що йде додому. Потім він зустрівся ОСОБА_33 і вони вже разом телефонували до ОСОБА_19 . Це було десь о 01 год. 30 хв. ночі. Мирослав в телефонній розмові говорив, що йде додому.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 показав, що вранці 09.04.2018 вийшовши за територію свого подвір'я, для того щоб винести сміття, побачив через метрів 100-150 лежить тіло чоловіка. Тоді він пішов до свого сусіда на ім'я ОСОБА_35 та запропонував разом піти та подивитися. Коли вони прийшли то знову кричали, щоб той піднімався, а коли придивилися і побачили кров, що потекла від вуха до рота, то відразу викликали по поліцію, після приїзду якої хлопця розпізнали, як ОСОБА_36 .
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_11 підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:
1.Протоколом огляду місця події від 09.04.2018 з додатками - огляд місця виявлення трупа.
2.Протоколом огляду місця події від 09.04.2018 з додатками.
3.Постановою про визнання речовими доказами - вилучені під час ОМП від 09.04.2018: три скляні пляшки з - під горілки марки «Житомирський стандарт» ємкістю 0,5 літра, дві скляні пляшки з - під пива «Перша приватна броварня» одна скляна пляшка ємкістю 0,5 літра з - під пива «Перша приватна броварня бочкове» та одна скляна пляшка з - під пива «Жигулівське», визнано речовими доказами та передані до камери зберігання речових доказів Лугинського ВП.
4.Протоколом огляду трупа від 10.04.2018 року.
5.Протокол огляду місця події в домоволодінні ОСОБА_5 з додатками від 09.04.2018. - вилучені штани спортивні сірого кольору, кофта спортивна з емблемою «Адідас», кросівки червоного кольору, передані до камери зберігання речових доказів Лугинського ВП
6.Протоколом огляду предмета - огляд речей, вилучених в ОСОБА_5 .
7.Протоколом ОМП в домоволодінні ОСОБА_11 з додатками від 09.04.2018 - вилучені джинсові штани чорного кольору, кофта сірого кольору, кросівки чорного кольору, передані до камери зберігання речових доказів Лугинського ВП.
8.Протоколом огляду предмета - огляд речей, вилучених в ОСОБА_11 .
9.Постановою про визнання речовими доказами: джинсові штани чорного кольору, кофта сірого кольору, кросівки чорного кольору, які вилучено в домоволодінні ОСОБА_11 , штани спортивні сірого кольору, кофта спортивна з емблемою «Адідас», кросівки червоного кольору, вилучені в ОСОБА_5 , передані до камери зберігання речових доказів Лугинського ВП
10.Протокол ОМП від 09.04.2018 з додатками під час проведення якого виявлено та оглянуто мобільний телефон марки «Нокіа» моделі 206, в корпусі чорного кольору, який переданий до камери зберігання речових доказів Лугинського ВП
11.Ухвала суду від 10.04.2018 - про узаконення огляду
12.Ухвала суду від 11.04.2018- про накладення арешту на телефон.
13.Протоколом огляду предмета - огляд телефону «Нокіа» моделі 206
14.Постановою про визнання речовими доказами - телефон «Нокіа» моделі 206.
15.Протоколом огляду предмета - диск запису відеокамер з кафе «Гламур»
16.Постановою про визнання речовими доказами - диск запису відеокамер з кафе «Гламур»
17.Протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_14 особи для впізнання за фотознімками - було впізнано ОСОБА_11 .
18.Протокол пред'явлення свідку ОСОБА_14 особи для впізнання за фотознімками - було впізнано ОСОБА_5 .
19.Висновком експерта №94 від 12.04.2018
20.Висновком експерта №437 від 30.04.2018.
21.Висновком експерта №438 від 30.04.2018
22.Висновком експерта №439 від 02.05.2018
23.Висновком експерта №440 від 25.04.2018
24.Висновком експерта №124/Ц від 02.05.2018
25.Висновком експерта №93 від 12.04.2018, стосовно ОСОБА_11 .
26.Висновком експерта №91 від 12.04.2018, стосовно ОСОБА_5 .
27.Ухвала суду від 06.06.2018 року - про тимчасовий доступ до речей і документів.
28.Копією лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_25 від 10.04.2018 року №389
29.Характеризуючими даними на обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_5 .
Стосовно зауважень захисника ОСОБА_6 до відомостей з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.04.2018 року, щодо недотримання норм КПК України, та не відкриття стороні захисту фотознімків, які надавалися свідку ОСОБА_14 для впізнання під час проведення слідчої дії суд зазначає, що працівниками Лугинського ВП Коростенського ВП ГУНП було дотримано порядок проведення впізнання особи та оформлення протоколу впізнання визначений положеннями ст.ст. 228, 231 КПК України, зокрема, фотознімки не мають різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення.
Що стосується твердження сторони захисту щодо не відкриття стороні захисту фотознімків, які надавалися свідку ОСОБА_14 для впізнання під час проведення слідчої дії, як убачається з матеріалів кримінального провадження, доступ до матеріалів досудового розслідування обвинуваченому та його захисникові було надано 08.06.2018 року, що підтверджується розписками про отримання копії обвинувального акта і копії реєстру матеріалів досудового розслідування (т.1 а.с. 22- ОСОБА_5 , 23 - захисник ОСОБА_37 ). Після чого обвинувальний акт був скерований до суду.
В подальшому судом здійснювалося підготовче судове засідання та здійснюється судовий розгляд у відповідності з вимогами ст.22 КПК України, тобто на засадах змагальності, а тому жодна із сторін не позбавлена права заявляти відповідні клопотання та ставити перед судом питання дослідження тих чи інших доказів.
17.09.2018 - захисником ОСОБА_6 було подано клопотання щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтвердила факт надання доступу до всіх матеріалів кримінального провадження, які є в розпорядженні прокурора, оскільки саме з вказаних підстав судовий розгляд відкладався.
Відповідні положення ст.290 КПК України передбачають обов'язок сторони обвинувачення лише надати стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, тобто створити можливість для сторони захисту ознайомитися з цими матеріалами, зробити копії або інші відображення цих матеріалів. Однак, відповідно до частини першої статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав. Тому вирішення питання, в якому обсязі скористатися наданою можливістю ознайомитися із матеріалами досудового розслідування, повністю залежить від рішення сторони захисту.
Тому, правило недопустимості доказів, передбачене ч.12 ст.290 КПК України, стосується лише ситуації, коли сторона обвинувачення не виконала свій обов'язок надати стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, внаслідок чого та була позбавлена можливості ознайомитися з ними. Однак, це правило не поширюється, коли сторона захисту, маючи доступ до матеріалів, за власним рішенням відмовилася від ознайомлення з ними повністю або в будь-якій частині.
На зауваження захисника на те, що протокол огляду трупа від 10.04.2018 не можна вважати належними та допустимим доказами у зв'язку із тим, що незрозуміло, в рамках якого саме кримінального провадження проводилася ця слідча дія, оскільки номер кримінального провадження в протоколі взагалі відсутній, суд, звернув свою увагу на даний недолік протоколу, та водночас не вважає це достатньою підставою для визнання даного протоколу недопустимим доказом.
Зауваження сторони захисту на необхідність визнання показів свідка ОСОБА_29 недопустимими, у зв'язку з тим, що від події яка відбулася 08.04.2018 року минув достатньо довгий проміжок часу, а тому її твердження, що вийшовши з приміщення кафе-бару «Гламур» вонапобачила як ОСОБА_5 підходить із бутилкою в руці, та на її запитання: «Ти вдарив Мирослава бутилкою?» він відповів: «Так, я вдарив його бутилкою» не можна звертати належної уваги, оскільки воно є надуманим на невірним, суд ставиться критично, оскільки показання свідок ОСОБА_29 давала у судовому засідання будучи під присягою.
Беручи до уваги посилання сторони захисту про те, що всі відомості, які містяться в протоколі огляду місця події від 09.04.2018, не можна вважати належними та допустимими доказами оскільки, слідча дія відбувалася в рамках кримінального провадження №12018060200000, що ніяким чином не стосується кримінального провадження №12018060200000077 за яким було подано обвинувальний акт до суду щодо ОСОБА_38 , з даного приводу суд зауважує, що - стороною захисту не надано жодного доказу, того що огляд домоволодіння ОСОБА_5 проводився у рамках іншого кримінального провадження, а не в рамках кримінального провадження № 1201806020000077 від 09.04.2019 по обвинуваченню ОСОБА_5 , а тому у суду не виникає сумніву, що даний доказ є неналежним та не допустимим.
На зауваження захисника стосовно невизнання фото таблиці належним доказом, суд зауважує, що ст. 105 КПК України, передбачає, зокрема, що додатками до протоколу можуть бути: фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу, та звертає увагу на те що ілюстративний матеріал не є самостійним доказом, а є лише додатком, а тому не може бути визнаний недопустимим доказом.
Позиція сторони захисту, щодо визнання не допустимим протоколу огляду трупа від 10.04.2018, стосовно того звідки експерту було відомо, що під час слідчої дії оглядається труп саме ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,. спростовується наявній у матеріалах справи та доданій до протоколу копії паспарту ОСОБА_13 .
Стосовно твердження сторони захисту, щодо визнання недопустимими: протоколу огляду місця події від 09.04.2018 відповідно до якого під час слідчої дії було вилучено мобільний телефон марки «Нокіа» моделі 206 в корпусі чорного кольору, протоколу огляду місця події від 09.04.2018 р. відповідно до якого було виявлено труп ОСОБА_39 , протоколу огляду предмету (мобільного телефону) від 28.05.2018 р. та протоколу огляду документу від 10.04.2018 (DVD диск з відео камер спостережень) внаслідок істотних порушень норм чинного законодавства, в судовму засіданні під час розгляду справи свого підтвердження не знайшло.
Разом з цим, суд не приймає до уваги посилання сторони захисту про те, що протокол огляду місця події від 09.04.2018 з додатками (огляд прилеглої території біля кафе-бару «Гламур») необхідно визнати недопустими, оскільки захист вважає, що огляд території кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_5 », який було здійснено хоча і з дозволу володільця кафе, але без ухвали слідчого судді, відбувся з порушення норм КПК. Відповідно до чого результати такої слідчої дії, враховуючи й речові докази, які були вилучені під час огляду, в даному випадку - скляні пляшки, не можна вважати допустимими доказами, а також зазначає, що огляд місця події проводився у відповідності до вимог закону, зокрема, ч.1 ст.237 КПК України, якою передбачено, що з метою фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів, оскільки проводився саме огляд місця вчинення злочину, а не огляд чи обшук житла, як на це вказує захисник обвинуваченого.
Суд погоджується з твердження захисника щодо недопустимостей відомостей з протоколу проведення слідчого експерименту від 09.04.2018, у зв'язку з тим що ця слідча дія була проведена старшим слідчим СУ ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_40 , однак прокурором не було надано доказу того, що саме ця особа є уповноваженою особою на здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Захисником ОСОБА_6 в ході судового розгляду було заявлено клопотання щодо компенсації витрат на правову допомогу.
Однак, відповідно до вимог діючого законодавства витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Також суд не бере до уваги висновок експерта №1/2-186 від 08.05.2018 та протокол тимчасового доступу до речей з додатками, оскільки останні не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Правилами ст. 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Як визначив Європейський суд з прав людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04), суд при оцінюванні доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумними сумнівом» і «така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на справедливий суд.
Як вбачається з рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2011 від 20.10.2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом», Конституційний Суд України прийшов до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними у незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо.
Відповідно до п. 3.2 Рішення, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально - процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Також звертаючи увагу на позицію захисника ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_11 обвинуваченого за ч.1 ст. 125 КК України у зв'язку з відсутністю заяви потерпілої, суд зазначає наступне: відповідно до ч. 3 ст. 338 КПК України якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.
При зміненні в ході судового розгляду обвинувачення, потерпіла ОСОБА_9 не відмовилася від підтримання зміненого обвинувачення. А отже, суд не вбачає підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_11 , регламентованого п.7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На підставі викладеного, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх доказів та обставин вчинення кримінального правопорушення, оцінивши кожен доказ з точки зору належності та його допустимості, а також за їх сукупністю - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_11 - повністю доведена.
Так, вина ОСОБА_5 доведена у скоєнні - умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто, умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть.
До того, що обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому злочині не визнав в повному обсязі, а також в повному обсязі не визнав заявлений потерпілою стороною цивільний позов, від дачі показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України - суд відноситься критично та розцінює це як лінію захисту обвинуваченого. Зокрема, враховуючи те, що відповідальність за ст. 121 КК України настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, ОСОБА_5 фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження. Крім того, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень на кваліфікацію дій винного за ч. 2 ст. 121 КК України не впливає.
Вина ОСОБА_11 у скоєнні - умисного легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров'я та не значну втрату працездатності.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 та обвинуваченому ОСОБА_11 суд враховує наступні обставини кримінального провадження:
- ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими злочинів,
- особу винного: ОСОБА_5 раніше судимого Лугинським районним судом за ч.1 ст.296 КК України до одного року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, не працюючого.
- особу винного: ОСОБА_11 раніше не судимого, працюючого фасувальником на ДП «Лугинське лісове господарство».
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є часткове добровільне відшкодування спричиненої шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 є щире каяття та часткове добровільне відшкодування моральної шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_11 суд також враховує думку потерпілої ОСОБА_9 яка просила призначити ОСОБА_5 суворе покарання, ОСОБА_11 на розсуд суду.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Виходячи із положень ст. 12 КК України, за якою вчинений ОСОБА_11 злочин, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді штрафу в розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року. Обвинувачений ОСОБА_11 не ухилявся від слідства та суду, щиро розкаявся, частково у розмірі 10000 тис. грн. добровільно відшкодував спричинену моральну шкоду, тому суд вважає за необхідне призначити достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень покарання у виді штрафу.
Виходячи із положень ст. 12 КК України, вчинений ОСОБА_5 злочин, передбачений ч.2 ст. 121 КК України, відноситься до тяжких злочинів, який карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому злочині не визнав, цивільний позов також не визнав, від дачі показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України, хоча ним частково відшкодовано потерпілій матеріальну шкоду, тому суд вважає за необхідне призначити достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення не вбачається можливим без ізоляції від суспільства.
Суд не знадходить підстав для застосування ст. ст. 75, 76 КК України зважаючи на судимість обвинуваченого ОСОБА_5 .
При обранні остаточного покарання ОСОБА_5 суд враховує, що кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим після постановлення попереднього вироку, але до відбуття покарання, та на підставі ст.71 КК України необхідно до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання.
В даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_11 потерпілою ОСОБА_9 було заявлено позовні вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином. Розмір заявленого потерпілою ОСОБА_41 цивільного позову по даному кримінальному провадженні, в якому вона зазначила, що має претензії до обвинуваченого ОСОБА_5 в розмірі 100 000 грн. за заподіяння моральної шкоди і в розмірі 16 210 грн. за заподіяння матеріальної шкоди в ході судового розгляду було зменшено до 7 210 грн. та до обвинуваченого ОСОБА_11 за заподіяння моральної шкоди в розмірі 30 000 грн, який також під час судового розгляду справи було зменшено до 20 000 грн., у зв'язку з частковою сплатою в розмірі 10 000 грн.
Захисник ОСОБА_6 вважає, що даний цивільний позов підлягає залишенню без розгляду на підставі ч.3 ст.129 КПК України.
Прокурор цивільний позов підтримала частково.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється, виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи.
Матеріалами кримінального провадження підтверджуються розмір і обставини спричинення ОСОБА_5 матеріальної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_5 та ОСОБА_11 - необхідно задовольнити. В частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди ОСОБА_5 , з урахуванням ступеню вини обвинуваченого, характеру та страждань потерпілої, яких вона зазнала в результаті дій обвинуваченого ОСОБА_5 - стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_9 7210 тис. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100000 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.В частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_11 , також з урахуванням вище перерахованих факторів - стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_9 20000 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості.
Суд вважає, що потерпілій, як матері ОСОБА_13 , було заподіяно моральну шкоду, так як в результаті злочину її син загинув, позивачка - переживає втрату рідної людини, та до цього часу перебуває у шоковому стані.
Винними діями відповідачів було нанесено позивачці важку моральну травму та заподіяно значну моральну шкоду.
У зв'язку з тим, що суд прийшов до переконання щодо не можливості виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без відбування покарання суд вважає за необхідне, відповідно до вимог КПК України застосувати у відношенні до обвинуваченого ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді домашнього арешту, та покласти на нього обов'язок: не залишати своє фактичне місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , в період часу з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а саме:
- DVD-R диск об'ємом 4,7G.B. марки «LSMEDIA» - залишити при справі,
- джинсові штани світло - блакитного кольору, кофту сірого кольору, жилетку синього кольору з салатовими вставками, мобільний телефон марки «Нокіа» моделі 206- повернути потерпілій,
- зрізи нігтьових пластин з кісті правої та лівої рук ОСОБА_13 , змиви з долоні та пальців правої і лівої руки ОСОБА_13 , три скляні пляшки ємкістю 0,500 мл. марки «Житомирський стандарт», дві скляні пляшки ємкістю 0,650мл марки «Перша приватна броварня свіжий розлив», одна скляна пляшка ємкістю 0,500 мл. марки «Перша приватна броварня бочкове», одна скляна пляшка ємкістю 0,500 мл. марки «Жигулівське» - знищити,
- джинсові штани чорного кольору, кофту сірого кольору, кросівки чорного кольору - повернути власнику - ОСОБА_11
- штани спортивні сірого кольору, чорну спортивну кофту із зображенням емблеми «Адідас», кросівки червоного кольору - повернути власнику - ОСОБА_5 .
Судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного, ч. 2 ст. 121, ч.1 ст.125, ст. 71 КК України, керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лугинського районного суду від 29.03.2018 року, призначивши ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років та 6 місяців.
В строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого в період з 10.04.2018 року по 13.04.2018 року включно та в період з 27.04.2018 року по 26.12.2018 року включно із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.
Початок стоку відбуття покарання рахувати з дня його фактичного затримання в порядку приведення вироку до виконання.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , до вступу вироку в законну силу, запобіжний захід у виді домашнього арешту, та покласти на нього, обов'язок: не залишати своє фактичне місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , в період часу з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби.
ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5 та ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 100000 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 7210 тис. грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 20000 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Речові докази:
- DVD-R диск об'ємом 4,7G.B. марки «LSMEDIA» - залишити при справі,
- джинсові штани світло - блакитного кольору, кофту сірого кольору, жилетку синього кольору з салатовими вставками, мобільний телефон марки «Нокіа» моделі 206- повернути потерпілій,
- зрізи нігтьових пластин з кісті правої та лівої рук ОСОБА_13 , змиви з долоні та пальців правої і лівої руки ОСОБА_13 , три скляні пляшки ємкістю 0,500 мл. марки «Житомирський стандарт», дві скляні пляшки ємкістю 0,650 мл марки «Перша приватна броварня свіжий розлив», одна скляна пляшка ємкістю 0,500 мл. марки «Перша приватна броварня бочкове», одна скляна пляшка ємкістю 0,500 мл. марки «Жигулівське» - знищити,
- джинсові штани чорного кольору, кофту сірого кольору, кросівки чорного кольору - повернути власнику - ОСОБА_11
- штани спортивні сірого кольору, чорну спортивну кофту із зображенням емблеми «Адідас», кросівки червоного кольору - повернути власнику - ОСОБА_5 .
Судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Лугинський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченим та прокурору підлягає врученню негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1