Справа № 296/10339/19
1-кс/296/5520/19
Іменем України
25 жовтня 2019 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017060060001600 від 06.09.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.1 ст.382 КК України,
Слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 за погодженням із прокурором відділу прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира із клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на транспортні засоби.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий вказала, що 24.04.2018 у ході виконання ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме до шин до вантажних автомобілів ТМ “Bridgestone” у кількості 358 одиниць, за адресою: АДРЕСА_1 проведено виїмку згідно ухвали суду лише 78 одиниць шин до вантажних автомобілів ТМ “Bridgestone”, вказаних в ухвалі суду. Варто зазначити, що зазначені шини до вантажних автомобілів були встановлені на транспортні засоби, право власності на які зареєстровано за ПП “ ОСОБА_4 ”, однак, останні передані в оренду ПП “ ОСОБА_5 ” та саме директором ПП “ ОСОБА_5 ” ОСОБА_6 надавався тимчасовий доступ до вказаного майна, а також в ході проведення тимчасового доступу до зазначених шин на транспортних засобах виявлено шини до вантажних автомобілів ТМ “Bridgestone” відповідних типів та розмірів, що зазначені в ухвалі суду про тимчасовий доступ, однак, при їх огляді було виявлено відсутність або часткове пошкодження ідентифікаційних номерів, шляхом їх механічного пошкодження саме в місці знаходження ідентифікаційного номеру, що унеможливило достовірно ідентифікувати вказані шини.
Таким чином, існують підстави вважати, що ПП « ОСОБА_5 » загалом було продано 39 транспортних засобів ПП “ ОСОБА_4 ” протягом декількох днів, з метою унеможливити повернення орендного майна, яке є власністю ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” залишковою вартістю 3 824 014,16 грн.
Отже, досудовим розслідуванням встановлено, що перераховані вище транспортні засоби, право власності на які зареєстровано на даний час за ПП “ ОСОБА_4 ” відповідають вимогам ст. 98 КПК України (є знаряддям вчинення злочину) та можуть мати значення речового доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, 26.02.2018 ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” заявлено цивільний позов про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, відповідачами у якому зазначено ПП “ ОСОБА_5 ” та ПП “ ОСОБА_4 ” на загальну суму 3 824 014,16 грн.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання дійшов висновку про необхідність повернення клопотання слідчому для усунення недоліків з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою.
Однак, всупереч вказаних вимог слідчим не зазначено конкретні факти та докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження особою таким майном і статус цієї особи відповідно до положень ст.170 КПК України.
Крім того, клопотання не містить контактні дані власника (володільця) майна (засобів зв'язку), у зв'язку з чим останнього неможливо викликати в судове засідання для розгляду клопотання у визначений ч.1 ст.172 КПК України строк, а також вчинити дії, передбачені ч.7 ст. 173 КПК України щодо вручення (надсилання) копії ухвали за наслідками розгляду клопотання.
Отже, вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості дослідити докази, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, повідомити підозрюваного, власника, володільця майна.
Згідно ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання про арешт майна слідчому для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 98, 99, 132, 171-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про накладення арешту на майно повернути для усунення недоліків.
Встановити строк для усунення зазначених недоліків 72 години з моменту отримання копії ухвали.
Після усунення недоліків сторона кримінального провадження не позбавлена права повторно звернутися із даним клопотанням до суду в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1