Справа № 513/837/19
Провадження № 1-кс/513/366/19
Саратський районний суд Одеської області
28 жовтня 2019 року Слідчий суддя Саратського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву цивільного позивача ОСОБА_2 в інтересах православного приходу Свято-Покровської церкви смт. Сарата УПЦ, про забезпечення цивільного позову, в рамках кримінального провадження № 12019160420000211 від 12.06.2019 року
ОСОБА_2 в інтересах православного приходу Свято-Покровської церкви смт. Сарата УПЦ звернувся до Саратського районного суду Одеської області із заявою про забезпечення позову у кримінальному провадженні №12019160420000211, внесеному до ЄРДР від 12.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.
Заяву обгрунтував тим, що за його заявою про вчинений злочин стосовно незаконних дій ОСОБА_3 щодо захоплення споруди Свято - Покровської церкви у смт.Сарата слідчим СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області відкрито кримінальне провадження № 12019160420000211 та він набув статусу потерпілого.
20.09.2019 року в рамках кримінального провадження ним подано цивільний позов до Саратського районного суду Одеської області через орган досудового рослідування до цивільного відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Відповідно до постанови слідчого від 20.09.2019 року він набув статусу цивільного відповідача.
В матеріалах кримінального провадження наявна інформація про те, що ОСОБА_3 незаконним шляхом, через звернення до уповноважених осіб Міністерства Юстиції України, скасував державну реєстрацію права власності на споруду Свято-Покровського храму смт.Сарата УПЦ, який розташований за адресою: Одеська область, Саратський район, смт.Сарата, вул.І.Ліндла,76, а також державну реєстрацію змін до статутних документів релігійної громади як юридичної особи та має намір здійснити перереєстрацію релігійної організації. На думку заявника, всі рішення, які були прийняті Міністерством юстиції України є незаконними і розглядаються в судовому порядку.
Заявник вважає, що на даний час існує реальна загроза стосовно переходу права власності на будівлю храму, здійснення протизаконних змін в установчих документах релігійної громади з метою приховання слідів злочинів та затягування досудового розслідування. Про незаконні наміри ОСОБА_3 свідчать його неодноразові звернення до Одеської обласної державної адміністрації для проведення реєстраційних дій, щодо яких він отримав відмови з підстави неналежного оформлення пакету документів, передбачених законом.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просить:
накласти заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно юридичної особи «Православний прихід Свято-Покровської церкви смт Сарата Української Православної Церкви» (код ЄДРПОУ 25044493),
накласти заборону на відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо будівлі Свято-Покровського храму смт. Сарата, який розташований за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. І.Ліндла, 76, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1780796951245;
накласти арешт на будівлю Свято-Покровського храму смт. Сарата, який розташований за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. І.Ліндла, 76, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1780796951245.
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали , слідчий судді дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
За положеннями частин 1, 2 ст. 61 ЦПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Згідно з частиною 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 5 статті 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Слідчим суддею встановлено, що заява ОСОБА_2 про забезпечення позову не відповідає вимогам щодо її змісту та форми, які встановлені ст. 151 ЦПК України, а саме: заявник не зазначив правового обґрунтування необхідності забезпечення позову та обґрунтування заходів забезпечення позову, які належить застосувати; не зазначив предмет позову, тобто не конкретизував, якими діями цивільного відповідача та в якому розмірі йому завдано матеріальної та моральної шкоди; не зазначені пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; не обґрунтовано необхідність застосування саме таких видів забезпечення позову, які зазначено у заяві; не зазначено доказів щодо наміру відповідача здійснити відчуження майна; не зазначено обставини та не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Окрім того, всупереч вимогам частини 2 ст. 151 ЦПК України в заяві не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Слідчий судд також звертає увагу на те, що частина 2 ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначає, що релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Зі змісту ч.1 ст. 8 зазначеного закону випливає, що місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб є релігійна громада.
Частиною 1 ст. 13 цього ж з Закону встановлено, що релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.
Проте до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження повноважень заявника діяти від імені православного приходу Свято-Покровської церкви смт.Сарата УПЦ.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, заяву про забезпечення позову належить повернути заявнику.
Керуючись 128, 309 КПК України, ст. ст. 149 - 153 ЦПК України, слідчий суддя,
Заяву цивільного позивача ОСОБА_2 в інтересах православного приходу Свято-Покровської церкви смт. Сарата УПЦ про забезпечення цивільного позову у кримінальноу провадженні № 12019160420000211 від 12.06.2019 року - повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1