Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1061/19
Номер провадження: 2/511/474/19
22 жовтня 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Теренчук Ж. В.,
при секретарі - Ніколас С.О.,
за участю прокурора - Пантась О.В.,
представника позивача - Прибилова О.О.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 214633,53 грн, -
Керівник Роздільнянської місцевої прокуратури звернувся до суду в порядку ч. 2 ст. 4, ч. 3,4 ст. 56 ЦПК України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі - Роздільнянської міської ради до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Роздільнянської міської ради кошти - земельний податок/орендну плату за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у сумі 214633,53 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3219,50 грн.
Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016 року придбав у власність виробничу базу АДРЕСА_1 . Зазначена виробнича база розташована на земельній ділянці площею 0,2271 га, яка належить Роздільнянській міській раді Одеської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).
Далі позивач вказував, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, у відповідача виник обов'язок укласти договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.
Однак, у порушення зазначених вимог законодавства після оформлення ОСОБА_1 , права власності на виробничу базу, договір оренди земельної ділянки площею 0, 2271 га з Роздільнянською міською радою не укладено, земельний податок (орендна плата) за землю не сплачується.
Вважають, що ухилення відповідача від обов'язкової сплати орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для застосування положень ст. ст. 1212,1214 ЦК України, а саме єдиним способом захисту інтересів Роздільнянської міської ради на отримання належної суми орендної плати за останні 2 роки 6 місяців відповідно до дати нарахування коштів є пред'явлення позову про стягнення коштів, отриманих як дохід за рахунок власника земельної ділянки від користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав.
Згідно з Актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Роздільнянського району, проведеного відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року №284, розмір збитків у вигляді неодержаного доходу, коштів, які відповідач зберігав без достатніх правових підстав та мав би сплачувати як орендну плату за користування земельною ділянкою у 2016 році становить 56748,50 грн, за 2017 рік - 90220,02 грн, за 2018 рік (за 9 місяців) - 67665,01 грн. Загальний розмір становить 214633,53 грн.
Роздільнянська місьська рада направляла відповідачу лист від 31.10.2018 року про необхідність укладення договору оренди та пропонували добровільно відшкодувати кошти Роздільнянській міській раді, який відповідач отримав особисто і мав строк на протязі місця відшкодувати збитки.
Однак на теперішній час ОСОБА_1 вказані кошти на користь Роздільнянської міської ради у сумі 214633,53 грн, не сплатив, договір оренди під приміщенням бази не оформив.
Тому прокурор просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні прокурор Роздільнянської місцевої прокуратури Пантась О.В. позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти винесення по справі заочного рішення.
Представник Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області Прибилов О.О. в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь Роздільнянської міської ради заборгованість по орендій платі за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,2271 га, кадастровий номер 5123910100:02:012:0033, належної Роздільнянській міській раді, у сумі 214633,53 грн.
Також зазначив, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, ОСОБА_1 не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовує її без достатніх правових підстав. Також зазначив, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недотриманням її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Для кондиційних зобов'язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, у міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засіданні на виклик суду не з'явився повторно, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Суд по даній справі встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.
Так 12.04.2016 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі- продажу придбав у власність виробничу базу по АДРЕСА_1 . Відомості про право власності на об'єкт нерухомого майна внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно 12.04.2016 року за №14164901.(а.с.16,17,18)
Зазначена виробнича база розташована на земельній ділянці площею 0,2271 га, кадастровий номер якої 5123910100:02:012:0033, яка належить Роздільнянській міській раді Одеської області.
Таким чином власником земельної ділянки під об'єктом нерухомості, який придбав ОСОБА_1 , до теперішнього часу належить Роздільнянській міській раді.
Так за інформацією Роздільнянської міської ради від 11.06.2018 року № 613, ОСОБА_1 право оренди на зазначену земельну ділянку не оформив, орендну плату не сплачує. Жодних заходів вказаним громадянином щодо укладення договору оренди земельної ділянки та оплати за землю не вживається.(а.с.19)
Відповідно до листа Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 02.10,2018 року за № 2526/3/08/01-24, ОСОБА_1 з 2015 року по 2018 рік включно земельний податок/орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою не сплачував.
Згідно з Актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Роздільнянського району, створеної відповідно до розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації від 16.10.2013 року №489/А-2013, розмір збитків у вигляді неодержаного доходу, коштів, які відповідач зберігав без достатніх правових підстав та мав би сплачувати як орендну плату за користування земельною ділянкою у 2016 році становить 56748,50 грн, за 2017 рік - 90220,02 грн, за 2018 рік (за 9 місяців) - 67665,01 грн. Загальний розмір становить 214633,53 грн.
Вказаний акт складено 19.10.2018 року та затверджено розпорядженням голови Роздільнянської райдержадміністрації від 26.10.2018 року № 758/А-2018.
Крім того, Роздільнянською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 направлено лист від 31.10.2018 року за № 2775/1/08/01-25, про необхідність добровільно відшкодувати кошти Роздільнянській міській раді, які зазначені в Акті про визначення розміру збитків № 3-9 від 19.10.2018 року затвердженого головою Роздільнянської РДА від 26.10.2018 року № 758/А-2018.
Вказаний лист разом з Актом про визначення розміру збитків особисто вручено ОСОБА_1 05.11.2018 року, однак до цього часу відповідач договір оренди земельної ділянки не уклав з Роздільнянською міською радою та отриманий дохід від майна без правових підстав раді не відшкодував.
Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування з Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 3 статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Відповідно до змісту частини 2 статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.
Згідно з частиною 3 статті 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.
Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об'єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Оскільки договірні відносини між сторонами не виникли, суд зазначає, що відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України. з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Далі відповідно до правової позиції, висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі N 922/207/15).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).
Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Відповідно до ст. 287.1 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, у відповідача виник обов'язок укласти договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, вивчивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов прокурора підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 після оформлення права власності на виробничу базу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , договір оренди земельної ділянки площею 0, 2271 га не уклав, плату за землю не вносить хоча земельна ділянка використовуються для розміщення об'єктів нерухомого майна.
Відтак, ухилення відповідача від обов'язкової сплати орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для застосування положень ст. ст. 1212,1214 ЦК України, так як між сторонами виникло кондикційне зобов'язання, яке виникає за умов набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого) та набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави, або підстава, на основі якої майно набувалося, згодом відпала.
Водночас, вказані оспорюванні правовідносини не можуть бути урегульовані за допомогою інших спеціальних способів захисту (зокрема таких як припинення дії, яка порушує право та повернення земельної ділянки), оскільки відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, право користування земельною ділянкою переходить до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене, на тих самих умовах та в тому ж обсязі як і для попереднього землекористувача.
За таких обставин, єдиним правовим способом захисту інтересів Роздільнянської міської ради на отримання належної суми орендної плати за останні 2 роки 6 місяців відповідно до дати нарахування коштів, яка не була сплачена відповідачем ОСОБА_1 в повному обсязі, є стягнення коштів, отриманих як дохід за рахунок власника земельної ділянки від користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав.
Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи відповідно до п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року №284, визначаються комісіями, створеними Київською та. Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Відповідно до інформації Роздільнянської міської ради від 18.02.2019 року № 168 ОСОБА_1 неодержаний дохід, який визначений актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам: землі та землекористувачам від 19.10.2018 року у сумі 214633,53 грн, із яких відповідач зберігав без достатніх правових підстав та мав би сплачувати як орендну плату за користування земельною ділянкою у 2016 році становить 56748,50 грн, за 2017 рік - 90220,02 грн, за 2018 рік (за 9 місяців) - 67665,01 грн. Загальний розмір становить 214633,53 грн.
Таким чином, порушуючи вимоги чинного законодавства ОСОБА_1 відмовляється та ухиляється від відшкодування неодержаного Роздільнянською міською радою доходу за використання земельної ділянки площею 0,2271 та під майновим комплексом по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Разом з цим, Роздільнянською міською радою, як суб'єктом права на землі комунальної власності, інтереси якого у даному випадку порушено, заходів щодо стягнення коштів не вжито, що відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави, у зв'язку не здійсненням органом місцевого самоврядування захисту своїх інтересів.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені Законом.
Згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності, та господарювання тощо.
Підставою представництва інтересів держави у судах є наявність порушеного або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що виникають у відносинах між ними або державою.
У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання законності при надходженні коштів орендної плати до державного та місцевого бюджетів.
Подання Роздільнянською місцевою прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при використанні земель комунальної власності.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь Роздільнянської міської ради належить стягнути 214633,53 грн.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору у сумі 3119,50 грн.
Керуючись ст. 81, 259, 263-265, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд
Позов керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 214633,53 грн, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Роздільнянської міської ради Одеської області (вул. Муніципальна, 17 м. Роздільна Одеської області, Отримувач: УК у Роздільнянському районі/м. Роздільна/18010900, код отримувача (ЄДРПОУ): 37958382, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, номер рахунку (IBAN): UА318999980000033216815015382, код класифікації доходів бюджету: 18010900) заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,2271 га, кадастровий номер 5123910100:02:012:0033, належної Роздільнянській міській раді, у сумі 214633,53 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь прокуратури Одеської області (отримувач коштів - прокуратура Одеської області, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача (код за ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача: НОМЕР_2, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101.) судовий збір в розмірі 3219,50 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Ж. В. Теренчук