Справа №521/16439/19
Провадження №2-ві/521/28/19
про розгляд заяви про відвід судді
29 жовтня 2019 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.
за участю секретаря - Драгун А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тополевої Юлії Володимирівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 то ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, -
22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 то ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, -судді Тополевої Ю.В.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2019 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 то ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю до вирішення питання про відвід головуючого судді.
Заяву передано до канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Тополевої Ю.В. за результатами автоматичного розподілу справи, який відбувся 25.10.2019 року, заяву про відвід передано судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонову О.С. 28.10.2019 року.
У відповідності до вимог ч. ч.2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суд, перевіривши матеріали заяви про відвід, в якій зазначено про незгоду заявника з процесуальними рішення судді під час розгляду іншої справи, де заявник ОСОБА_1 виступала стороною по справі, приходить до висновку про недоцільність задоволення вказаної заяви з огляду на наступне.
Підстави для відводу судді передбачені ст.36 ЦПК України.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Отже, суддя не може брати участь у розгляді справи за наявності підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України.
Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу, необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Складова безсторонності для забезпечення права на справедливий суд, передбачена статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначається як на підставі суб'єктивного критерію - особистих переконань та поведінки певного судді, так і на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" (Feyv.Austria),від 24лютого 1993року ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечено судом умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності, про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та справі Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.
Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При вирішенні питання про відвід судді Тополевої Ю.В. судом не встановлено ні суб'єктивних, ні об'єктивних критеріїв, які б свідчили про упередженість та відсутність безсторонності судді при розгляді цивільної справи №.521/16439/19 (провадження №2ві/521/28/19.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 35-40 ЦПК України, суд-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тополевої Юлії Володимирівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 то ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.С. Леонов
29.10.19