справа № 489/3685/19 провадження №2-а/489/169/19
Іменем України
21 жовтня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.
секретаря судового засідання Буряченка Д.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Іванченко Євгена Вікторовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 472180 від 04.07.2019
В позові вказав, що 04.07.2019 о 21 год. 20 хв., він був зупинений інспектором Іванченком Є.В., який повідомив його про те, що він рухаючись прямо в крайній лівій смузі для руху, яка передбачена тільки для повороту ліворуч, порушив вимоги знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі - Правила дорожнього руху), та після чого інспектором на місці зупинки транспортного засобу винесено постанову про порушення частини першої статті 122 КУпАП. Із вказаним порушенням позивач не згоден та вважає, що вимоги дорожнього знаку 5.16 Правил дорожнього руху не порушував, так як дія дорожнього знаку не розповсюджується в місці, на відрізку якого він рухався. Крім того, інспектором було порушено порядок розгляду справи, а саме винесено постанову на місці вчинення правопорушення посилаючись на Рішення Конституційного суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, що призвело до порушення його прав, передбачених статетею 268 КУпАП. Також інспектор не повідомив йому про початок відеозйомки, внаслідок чого відеозапис є недопустимим доказом.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 15.07.2019, з урахуванням вимог статті 286 КАС України, відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представника відповідача, надав до суду відзив на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на позовну заяву вказано, що 04.07.2019 інспектором Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції разом з напарником було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись прямо по вул. Веселинівській в крайній лівій смузі, передбаченій для повороту ліворуч у зоні дії дорожнього знаку 5.16 додатку 1 Правил дорожнього руху. У зв'язку із чим, після дослідження доказів і надання їм оцінки було встановлено склад адміністративного правопорушення та розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено постанову. Також позивачу було роз'яснено його права та обов'язки.
Суд, вислухавши позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані у ній докази, дійшов наступного.
Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04.07.2019, серія ДП № 472180, вбачається, що 04.07.2019 близько 21 год. 20 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , рухався прямо по вул. Веселинівській в крайній лівій смузі, передбаченій для повороту ліворуч у зоні дії дорожнього знаку 5.16 додатку 1 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частини першої статті 122 КУпАП.
Згідно з частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 8.2 Правил дорожнього руху, дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Згідно з пунктом 8.2-1 Правил дорожнього руху, дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 8.4 Правил дорожнього руху, інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Якщо знак дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, то він дозволяє й розворот з цієї смуги. Дія знака, що встановлений перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки 5.16 або 5.18, установлені на ньому, не дають інших вказівок.
Згідно пункту 11.1 Правил дорожнього руху, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Згідно доданої до відзиву фотокопії вбачається, що дорожній знак знаходиться у видимій частині тротуару та крім того дублюється знаком на протилежній частині дороги. Дорога згідно розмітки та дорожніх знаків має три смуги для руху. Крайня ліва смуга для руху згідно дорожнього знаку 5.16, дозволяє рух тільки ліворуч.
Таким чином, заперечення позивача про те, що дорожній знак 5.16 встановлений перед місцем повороту наліво на АЗС «Glusco» та є заїздом на прилеглу територію, судом до уваги не приймається, оскільки вказана ділянка призначена для наскрізного проїзду на Одеське шосе.
Щодо доводів позивача про те, що він не рухався у крайній лівій смузі для руху, то вони спростовуються оглянутим в судовому засіданні відеозаписом, з якого також вбачається, що після зупинки транспортного засобу, відповідаючи на питання інспектора, позивач не заперечував факт того, що він рухався у крайній лівій смузі для руху.
Стосовно доводів позивача про недопустимість як доказу диску з відеоматеріалами про факт вчинення правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, що передбачено статтею 75 КАС України.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції та доступ до відеозапису з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції 03.02.2016 № 100, передбачено, що використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції здійснюється на підставі статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Згідно пункту 3.3 розділу ІІІ вказаної Інструкції нагрудна відеокамера (відеореєстратор) закріплюється з правого боку на форменому одязі працівника патрульної поліції у позиції, яка забезпечує ефективну та якісну відеозйомку.
Нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами.
Як вбачається з візуальної інформації з відеозапису під час оформлення адміністративного матеріалу відеокамера була розміщена на форменому одязі працівника національної поліції, що відповідає вимогам статті 40 Закону України «Про національну поліцію».
Таким чином, відеофіксація правопорушення з нагрудної відеокамери працівником поліції є належним доказом.
Також, з наявних у справі доказів, в ході судового розгляду не встановлено порушення інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної позивачем постанови, а доводи позивача ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права та не відповідають обставинам справи.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення Правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша - третя, п'ята, шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша - третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 252 КУпАП, інспектор поліції оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, слід зазначити, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.
Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.
Суд враховує висновок Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015, згідно якого скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
У вказаному рішенні міститься висновок про те, що положення, зокрема частини першої статті 268 КУпАП, є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
На час розгляду конституційного подання і прийняття вказаного рішення, КУпАП не передбачав скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 122 наведеного Кодексу.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що набув чинності з 08.08.2015 були внесені зміни до статті 258 КУпАП у частині визначення випадків, у яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, а накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.
За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання Правил дорожнього руху є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Оцінивши в сукупності наявні в справі докази, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваної постанови, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Іванченко Євгена Вікторовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається: https://court.gov.ua/sud1416/.
Учасники судового розгляду:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач -інспектор Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Іванченко Євген Вікторович, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1.
Повний текст судового рішення складено 29.10.2019.
Суддя І.В. Коваленко