Справа № 128/2210/19
Іменем України
28 жовтня 2019 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Ганкіної І.А.,
при секретарі Жигаровій Д.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що вона являється власницею цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок належить позивачці на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 275/1997 року посвідченого державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Ісаєвою О.Ю. У даному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в примітках даної довідки зазначено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають за адресою АДРЕСА_2 . Крім того відповідачі не проживають в даному житловому будинку, не сплачують комунальні платежі, не отримують кореспонденцію за даною адресою, особистих речей у будинку не має і, взагалі житлом вони не цікавиться. Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 03 червня 2019 року встановлено, що гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з травня 2018 року прописані але не проживають в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, у зв'язку з вищезазначеним, позивачка вказує, що неодноразово зверталась до відповідачів з проханням перереєструвати їхнє місце проживання за іншою адресою, однак відповідачі повідомляли їй, що будинок в якому фактично проживають, вони винаймають та власник будинку не дає своєї згоди на реєстрацію їхнього місця проживання за адресою АДРЕСА_2 . Тому, на підставі вищезазначеного позивачка вважає, що її права, як власника будинку порушено, а саме вона позбавлена права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй на праві приватної власності житловим будинком АДРЕСА_1 .
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, змін та доповнень не мають.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_5 до судового засідання подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом є встановленим, що ОСОБА_1 є власницею цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 275/1997 року посвідченого державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Ісаєвою О.Ю. (а.с. 5,7).
Відповідно до Рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 24 від 25.11.2015 року 02 сесії 07 скликання - АДРЕСА_1 була перейменована на АДРЕСА_1 (а.с.6).
Згідно до довідки про склад зареєстрованих осіб № 1665 від 04.06.2019 року, виданої Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, у даному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в примітках даної довідки зазначено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають за адресою АДРЕСА_2 (а.с.8).
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 03 червня 2019 року встановлено, що гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з травня 2018 року прописані але не проживають в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9).
Згідно зі ст.ст.41,55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідності до ст.405 ч.2 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р., судом забезпечується право на доступ до правосуддя, в зв'язку з чим суд вважає правомірним звернення до суду позивача, так як зняття з реєстрації у даному випадку, в зв'язку з наявністю спору між сторонами, може бути вирішено лише виключено шляхом постановлення судового рішення суду.
При цьому, доказами підтвердження та спростування обставин визначених у позові є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта ( ст.76 ЦПК України).
Цивільним процесуальним законодавством України встановлено, що докази у справі повинні бути належними та допустимими.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.
Об'єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий позивачем на підтвердження своїх вимог, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Відтак, суд констатує той факт, що відповідачі не були позбавлені можливості відстоювати свою позицію під час судового розгляду, надавши належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав перебувати на реєстраційному обліку в будинку, що належить ОСОБА_1 які проігнорували.
Суд враховує, що у відповідності до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку (квартири) має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
За ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтями 150, 155 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
В силу ст. ст.71, 72 ЖК України право на користування житлом зберігається на відсутньою особою на протязі 6 місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.
Аналіз наведених норм цивільного та житлового законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме, шляхом заявлення вимоги про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Оскільки, судом було встановлено, що відповідачі з травня 2018 року по теперішній час не проживають в будинку належному позивачу. Також встановлено факт того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вибули з будинковолодіння по своїй волі та намагання повернутися до будинку не було.
Тому, суд вважає, що необхідність нести додаткові витрати по сплаті комунальних послуг з врахуванням особи відповідачів, яка виникає у позивача також слід розцінювати, як обмеження у вільному використанні власністю. Звуження прав позивача полягає також у тому, що позивач не має можливості самостійно зняти відповідачів з реєстрації.
Враховуючи вказане, суд вважає, що позивач довів належними доказами підставу для визнання відповідачів таким, що втратив право на користування її житловим приміщенням - будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_1 , так як вони не проживають в будинку більше 1 року без поважних причин, тому позов є доведеним та таким, що підлягає до повного задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати пов'язані із подачею позову до суду, в загальній сумі 768,40 по 192,10 грн. в рівних частках з кожного.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, 245, 247, 259, 263-265, 268, 289, 354, п. 15.5 розділу XIII Прикінцевих положень ЦПК України, на підставі ст.ст.41, 55 Конституції України, ст.ст.16, 29, 316, 317, 318, 319, 321, 328, 346, 347, 379, 380, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст.71, 72, 150, 155 ЖК України, ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -
Вирішив:
Позов задоволити.
Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власністю - житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - такими, що втратили право користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 768,40 грн. по 192,10 грн. в рівних частках з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.А. Ганкіна