Справа № 487/5807/19
Провадження № 1-кс/487/6360/19
23.10.2019 року Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,заявника ОСОБА_3 ,представника заявника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Миколаєві скаргу адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 щодо не визнання потерпілим ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №42019160000000296 від 11.06.2019 року,
31.07.2019 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла скарга від адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 щодо не визнання потерпілим ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №42019160000000296 від 11.06.2019 року.
Вимоги адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 мотивовані тим, що в провадженні слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 знаходиться кримінальне провадження № 42019160000000296 від 11.06.2019 року за ч.2 ст.382 КК України стосовно слідчого СВ Усатівського ВП Біляївського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 26.07.2019 року їй, як представнику заявника стало відомо, що слідчий не визнала потерпілим громадянина ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженню, про що останній отримав повідомлення від 22.07.2019 року.
Вважає, що повідомлення слідчого від 10.07.2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просила визнати незаконною бездіяльність слідчого щодо незаконного невизнання ОСОБА_3 потерпілим, скасувати незаконне рішення слідчого від 10.07.2019 року про відмову у визнанні потерпілим, прийняти процесуальне рішення про визнання ОСОБА_3 потерпілим та зобов'язати слідчого визнати останнього потерпілим та надати йому пам'ятку про права та обов'язки потерпілого.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 та заявник ОСОБА_3 , вимоги щодо скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник ТУ ДБР розташованого в місті Миколаєві в судове засідання не з'явився, його відсутність, згідно частини 3 статті 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали скарги дійшов до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Територіальним управлінням ДБР, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019160000000296 від 11.06.2019 року, внесеному до ЄРДР прокуратурою Одеської області на підставі ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 05.06.2019 по справі № 522/8302/19 про зобов'язання внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 08.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
Відповідно до листа ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві від 10.07.2019 року за №04.9/04.9/6587 адресованого на ім'я ОСОБА_3 , зазначено, що на теперішній час відсутні підстави для залучення останнього до провадження в якості потерпілого.
Відповідно до ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України.
Відповідно до положення ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно частини 1 статті 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 КПК України можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Аналогічні вимоги містить і ч.1 ст. 94 КПК України щодо оцінки слідчим , прокурором кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки дозу достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні в першу чергу підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 91, ч.1 ст. 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Сторона обвинувачення, відповідно до ст. 93 КПК України, здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Проте, вищевикладені вимоги чинного законодавства слідчим не виконані, оскільки ніяких дій, які б свідчили про визнання ОСОБА_3 потерпілим , або про відмову у визнанні потерпілим слідчим не здійснено.
Так, надісланий на адресу ОСОБА_3 лист від 10.07.2019 року за № №04.9/04.9/6587 від Територіальним управлінням ДБР, розташованого у місті Миколаєві, щодо повідомлення про відмову у залученні до провадження в якості потерпілого, не може свідчити про виконання слідчим вимог, зазначених у ст.55 КПК України, оскільки порушує права заявника, щодо того, що за результатами розгляду заяви про залучення до провадження як потерпілого, особі вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки, або вмотивована постанова про відмову у визнанні потерпілим.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги скарги в частині визнання бездіяльності слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_5 щодо невизнання ОСОБА_3 потерпілим по кримінальному провадженню №42019160000000296 від 11.06.2019 року , підлягають задоволенню.
Що стосується інших вимог заявлених у скарзі, слідчий суддя відмовляє у їх задоволенні оскільки слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а тому слідчий суддя не наділений повноваженнями вказувати органам досудового розслідування, які саме рішення за наслідком вирішення процесуальних питань вони повинні приймати.
Керуючись статтями 55,92-94, 303-307 КПК України,-
Скаргу адвоката ОСОБА_4 - задовольнити частково .
Визнати бездіяльність слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_5 щодо невизнання ОСОБА_3 потерпілим по кримінальному провадженню №42019160000000296 від 11.06.2019 року та зобов'язати слідчого провести належні та необхідні процесуальні дії щодо визначення статусу ОСОБА_3 .
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1