Справа № 487/6874/19
Провадження № 1-кс/487/7466/19
17.09.2019 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві клопотання начальника відділення СВ Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12019150030002601 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України про накладення арешту
12.09.2018 року слідчий Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області ОСОБА_5 , звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб марки «Toyota» модель «Land Cruiser», 2004 року випуску сірого кольору, номер кузову « НОМЕР_1 » державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Підставою для внесення клопотання стало те, що Заводським ВП ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019150030002601 за ознаками кримінального за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України.
Досудовим розслідуванням, встановлено що 02.07.2019 року до Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_4 , щодо вжиття заходів до ОСОБА_6 , який самоправно, всупереч установленому законом порядку володіє належним ОСОБА_4 , транспортним засобом марки «Toyota» модель «Land Cruiser», 2004 року випуску сірого кольору, номер кузову « НОМЕР_1 » державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
11.09.2019 року, зазначений автомобіль, працівники поліції знайшли в м. Раздільне Одеської області, та поставили його до Разділянського ВП ГУ НП в Одеській області.
Оскільки вказаний транспортний засіб є об'єктом вчинення кримінального правопорушення та зберіг на собі сліди його сліди, виникла необхідність у накладенні арешту на вказаний автомобіль.
Слідчий, ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав просив про задоволення.
Власника майна ОСОБА_4 в судовому засіданні проти накладення арешту на майно заперечив, просив вказаний автомобіль передати йому на зберігання.
Вислухавши пояснення слідчого та власника майна, дослідивши клопотання і докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
СВ Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12019150030002601 за ознаками ст. 356 КК України, яке було розпочато за заявою ОСОБА_4 щодо вжиття заходів до ОСОБА_6 , який самоправно, всупереч установленому законом порядку володіє належним ОСОБА_4 , транспортним засобом марки «Toyota» модель «Land Cruiser», 2004 року випуску сірого кольору, номер кузову « НОМЕР_1 » державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Проте з матеріалів наданих в обґрунтування клопотання не встановлено наявності достатніх підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.
За такого, слідчий суддя прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання начальника відділення СВ Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12019150030002601 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України про накладення арешту на транспортний засіб марки «Toyota» модель «Land Cruiser», 2004 року випуску сірого кольору, номер кузову « НОМЕР_1 » державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошений 17.09.2019 року о 15-00 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1