2/134/197/2019
Справа № 134/553/19
Іменем України
17 жовтня 2019 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.
з участю секретаря: Балух О.В.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни, Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про скасування рішення,
Своїм позовом до суду позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на належний йому житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке прийняте приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. 27.06.2016, індексний номер 31588183.
Вказала, що 25.12.2007 уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № VIGWGA0000000967.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В зв'язку з укладенням договору іпотеки було накладено заборону на відчуження вказаного житлового будинку.
27.09.2016 о 15 год. 4 хв. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєловою Оксаною Миколаївною без її відома було звернено стягнення на майно шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію прав власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на належний їй вищевказаний житловий будинок на підставі договору іпотеки, серії номер: 7084 виданого 25.12.2007 приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель С.М., здійснено запис про право власності за № 162183831 та присвоєно реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 31588183. Про вказане рішення позивач дізналася лише 27.09.2016, коли отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вважає, що дане рішення нотаріуса про реєстрацію права власності на вищевказаний будинок за ПАТ КБ «ПриватБанк» є незаконним та підлягає скасуванню обставинах, які викладені в позовній заяві.
16.10.2019 через канцелярію суду надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлую О.М. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 16601756 ПАТ КБ «ПриватБанк» на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в зв'язку з тим, що по-перше: відбулось примусове стягнення її будинку без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з огляду на те, що спірний будинок підпадає під дію такого Закону, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та його площа не перевищує 250 кв.м.; по-друге: всупереч Закону України «Про іпотеку» нею не отримано вимоги про усунення порушення із зазначенням вказаних в ст..35 даного Закону обставин.
Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Бєлая О.М. до суду не з'явилася надіслала відзив, в якому заперечує проти позову про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Вказавши, що у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень. Позивач обґрунтовує позов правовідносинами цивільно - правових угод (договорів кредиту та іпотеки), однак їх умови не є безпосередньою підставою для звернення до суду, а отже спір відноситься до адміністративної юрисдикції. Просила закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Представник відповідача ПАТ «КБ Приватбанк» в судовому засіданні позов не визнав з тих підстав, що в даному випадку положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджуються на примусову реалізацію майна, стягнення на предмет іпотеки було звернуто у позасудовому порядку на виконання умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору, а тому на спірні правовідносини мораторій не поширюється. Також факт отримання позивачем вимоги про банку про усунення порушення доведений зворотним поштовим повідомленням, яке було вручене ОСОБА_1 , а тому в задоволенні позову слід відмовити. Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Судом встановлено, що 25.12.2007 позивач уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № VIGWGA0000000967, згідно якого отримала валютні кошти на споживчі цілі.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться АДРЕСА_1 . В зв'язку з укладенням договору іпотеки було накладено заборону на відчуження вказаного житлового будинку.
Рішенням Крижопільського районного суду від 25.10.2013 з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за вказаним договором було стягнуто 94804,85 доларів США, що дорівнює еквіваленту 757490 гривень 72 коп. за курсом Національного банку України на день звернення до суду із зазначеним позовом, з яких: 45300,25 доларів США (361948 гривень 99 коп.) заборгованість за кредитом; 15644,43 доларів США (124998 гривень 99 коп.) заборгованість по процентам за користування кредитом; 3400 доларів США (27166 гривень) заборгованість по комісії за користування кредитом; 25915,85 доларів США (207067 гривень 64 коп.) пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань договору; 31,29 доларів США (250 гривень) штраф (фіксована частина) та 4513,03 доларів США (36059 гривень10 коп.) штраф (процентна складова) та 3441 гривня судові витрати.
27.09.2016 о 15 год. 40 хв. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєловою Оксаною Миколаївною без відома ОСОБА_1 було звернено стягнення на майно шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію прав власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на належний їй вищевказаний житловий будинок на підставі договору іпотеки, серії номер: 7084 виданого 25.12.2007 приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель С.М., здійснено запис про право власності за № 16602053 та присвоєно реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 31588183. Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» . Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно. Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстраціїправа власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна. Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Тому суд приходить до висновку, що за наслідками прийнятого рішення приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєловою Оксаною Миколаївною про проведення державної реєстрації права власності на будинок в АДРЕСА_1 , за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Окрім того, заслуговує на увагу твердження позивача, як на одну з підстав для задоволення позову, про неотримання ним повідомлення вимоги Банку про виконання порушених зобов'язань. Так, відповідно до ст..35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Тобто однією з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки є сплив тритцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем вказаної вимоги. ОСОБА_1 заперечила факт отримання такої вимоги, просила відповідачів надати суду оригінал вказаного повідомлення. Суд витребовував у відповідачів оригінал даного документу для призначення почеркознавчої експертизи підпису позивача, однак вимоги суду виконані не були, що унеможливлює призначення та проведення такої експертизи. Тобто суд приходить до висновку недоведеність факту отримання позивачем вищевказаної вимоги.
З огляду на це суд задовольняє вимоги позивача, а також стягує з відповідача судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке прийняте приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. 27.09.2016, індексний номер 31588183.
Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Повний текст рішення складено 22 жовтня 2019 року.
Суддя