Справа № 128/866/19
Іменем України
23 жовтня 2019 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі :
головуючого - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Бутіної Г.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Халімбекова Артема Михайловича «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1011556 від 24.03.2019», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції,-
08.04.2019 позивач звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із вищезазначеним позовом до відповідача, який ним обґрунтовано тим, 24.03.2019 він приблизно о 16.36 годин керував транспортним засобом ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_1 буксируючи напівпричіп державний номерний знак НОМЕР_2 на автошляху Н-18 Стрий-Знам'янка у с. Прибузьке Вінницького району. В цей час, його автомобіль було зупинено працівниками патрульної поліції з невідомих підстав, перевіривши документи, інспектор обійшов автомобіль з метою знайти причини для притягнення його до адміністративної відповідальності та заявив, що, на одній осі були встановлені шини різних моделей з різним малюнком протектору.
Вказує, що він намагався пояснити інспектору і вказував на той факт, що в дорозі було пошкоджено колесо, яке він змушений був замінити на запасне і в цей час рухався до шиномонтажу, але не звертаючи уваги на його доводи інспектор склад постанову де зазначив, що він порушив п. 31.4.5 ПДР за що ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність, у зв'язку із чим було накладено адміністративний штраф в розмірі 340 гривень.
Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121 КУпАП є незаконним, тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАВ № 1011556 від 24.03.2019 року підлягає скасуванню з наступних підстав.
Вказує, що відповідачем було порушено ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та неправомірно відносно нього застосував поліцейський захід - (лише для перевірки документів, інших підстав для зупинення автомобіля в нього не було), оскільки не пред'явив своє посвідчення, при зупинці автомобіля не пояснив причину зупинки, перевірки та огляду його транспортного засобу, що порушує його права та законні інтереси.
Зазначає, що інспектором не роз'яснено йому права і обов'язки визначені ст. 63 Конституції України, ст.ст. 307, 308, 268, 287-289 КУпАП, також інспектор відмовив у розгляді клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його необхідністю скористуватися юридичною допомогою, інспектором не надано йому можливість користуватись допомогою адвоката та не повідомлено про причини (підстави) неможливості залучення адвоката.
Вказує, що винесена відповідачем постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1011556 від 24.03.2019 не містить відомості щодо здійснення фіксації правопорушення.
Вважає, що відповідачем фактично не зафіксовано порушення ним правил дорожнього руху, яке б доводило його вину, також при розгляді справи не були досліджені інші докази по справі.
Зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутній підпис правопорушника, а відповідно до інструкції у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами двох свідків, однак поліцейським не було зроблено і такого запису в постанові, що суттєвим і грубим порушенням.
Вказує, що інспекторами поліції фактично було проведено перевірку технічного стану автомобіля, та в порушення наказу № 534 від 13.10.2008 року МВС України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації» акт перевірки не складався та його копія йому не видавалась.
Зазначає, що інспектор не взяв до уваги його пояснення, в яких він зазначав, що не згоден з вказаними в постанові фактами, що в дорозі сталося так, що пошкодилося колесо, яке він змушений був замінити на запасне.
Просить суд скасувати вищевказану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу , а справу про адміністративне правопорушення-закрити.
16.05.2019, через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.21-23), який мотивовано тим, що ним 24.03.2019, під час виконання своїх службових обов'язків інспектором роти №1 батальйону УПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції було виявлено, що на 280 км. а/д М-12 «Стрий-Знам'янка» водій ОСОБА_1 близько 16 год. 36 хв., керував транспортним засобом марки DAF з причепом ТХ 34CW н.з. НОМЕР_3 в якого на одній осі були встановлені шини різних моделей з різними типами малюнків протекторів, чим порушив п. 31.4.5 Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП). У зв'язку із чим, відповідачем було винесено Постанову ЕАВ №1011556 по справі про адміністративне правопорушення та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Вказує, що позивач в адміністративному позові не заперечує той факт, що на одній осі причепа були встановлені шини з різним малюнком протектора, проте мотивує цю обставину, що в дорозі було пошкоджено колесо.
Вважає, що пояснення водія, що шина була замінена, не відповідають дійсності, та розцінюються відповідачем як намагання уникнути відповідальності.
Зазначає, що позивачем не додано жодних доказів на підтвердження вказаної обставини, не зазначено яка саме шина була замінена, відсутні підтверджуючі документи.
Вказує, що не відповідають дійсності те, що позивач зазначив те, що інспектором не було роз'яснено права та обов'язки, оскільки, після зупинки транспортного засобу, Інспектор підійшов до водія, представився, пояснив причину зупинки, а саме наявні достатні підстави вважати, що спосіб кріплення вантажу на ТЗ створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху п.8 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Оскільки під час спілкування з водієм було виявлено порушення п. 31.4.5 ПДР, інспектором було повідомлено, що відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення та роз'яснено вимоги статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.
Зазначає, що посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 268 КУпАП є необґрунтованими, оскільки за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у т.ч. щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови.
Вважає, що постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, а позивач зловживає правом на судовий захист та намагається ввести суд в оману, шляхом подання позову, з завідомосуперечливими та неправдивими твердженнями, розуміючи факт свого правопорушення, але розраховуючи на уникнення стягнення.
Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, які зазначені в позові, просив задовольнити.
Відповідач - Інспектор 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Халімбеков А.М. та представник третьої особи - Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції до судового засідання не з'явилися.
Суд, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності нез'явившихся осіб.
Заслухавши вступне слово позивача, вивчивши, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає адміністративний позов не обґрунтований та такий, що підлягає відмові у задоволенні виходячи з такого.
З наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,судом установлено, що 24.03.2019 о 16.36 год. на 280 км. а/д М-12 «Стрий-Знам'янка» на території Вінницького району водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки DAF з причепом ТХ 34CW н.з. НОМЕР_3 в якого на одній осі були встановлені шини різних моделей з різними типами малюнків та протекторів, чим порушив п. 31.4.5 Правил дорожнього руху України та інспектором роти №1 батальйону УПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Халімбековим А.М. винесено постанову про серії ЕАВ №1011556 за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст.121 КУпАП та застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с.8-9).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 3 та 4 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення.
У зв'язку з цим, відповідач мав право на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п.31.4.5.ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: колеса і шини: а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм. Для причепів установлюються норми залишкової висоти малюнка протектора шин, аналогічні нормам для шин автомобілів-тягачів; б) шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини; в) шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу; г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів; ґ) на передню вісь транспортного засобу встановлено радіальні шини, а на іншу (інші) - діагональні; д) на передній осі автобуса, який виконує міжміські перевезення, встановлено шини з відновленим протектором, а на інших осях - шини, відновлені за другим класом ремонту; е) на передній осі легкових автомобілів і автобусів (крім автобусів, які виконують міжміські перевезення) встановлено шини, відновлені за другим класом ремонту; є) відсутній болт (гайка) кріплення або є тріщини диска і ободів коліс.
Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП відповідальність передбачено за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
Виходячи з вищезазначених положень законодавства, навіть у разі оскарження особою допущеного правопорушення і адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які розглядають працівники Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП положення частини першої ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного в конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 територіальні органи Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права.
Законом або будь-яким іншим актом законодавства не передбачено правонаступництво Національної поліції України від міліції та органів внутрішніх справ відповідно.
Отже, виходячи з положень рішення Конституційного суду, розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен відбуватись у межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Водночас, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається. Саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання), а не Управління патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином поліцейський, який уповноважений виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці де було вчинено таке адміністративне правопорушення, та на місці де він несе службу саме в той час.
Суд зазначає, що КУпАП передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст.77 КАС України).
Судом було оглянуто наданий відповідачем відеозапис за участі сторін, яким повністю спростовуються обґрунтування позовних вимог позивача, які є недоведеними перед судом, а саме відповідач (поліцейський) представився, далі позивачу ОСОБА_1 поліцейським було роз'яснено причину зупинки, роз'яснено відповідні права, в тому числі і право на правову допомогу, суть вчиненого ним адміністративного правопорушення, його ознаки, адміністративне стягнення яке до нього застосоване, вручено відповідну постанову та порядок її оскарження.
Також в судовому засіданні позивач після перегляду наданого відповідачем відеофайлу фіксації правопорушення, суду пояснив, що інспектор все ж йому роз'яснював права, також надав можливість йому поспілкуватися із юристом. Також визнав що з початку зупинки інспекторами його автомобілю він пояснював їм, що не є порушенням керування транспортним засобом в якого на одній осі були встановлені шини різних моделей з різними типами малюнків протекторів, а після спілкування з юристом він зазначив, що був вимушений поміняти запасну шину , оскільки пробив колесо.
Суд вважає, що з даного відеозапису беззаперечно убачається факт порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а саме- п.31.4.5.Правил дорожнього руху України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу вищезазначеного адміністративного правопорушення, оскільки відповідачем було надано належні докази, які б свідчили про те, що позивач дійсно скоїв зазначене правопорушення, вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, розмір штрафу відповідає санкції вказаної статті.
Судом установлено, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, а відповідачем при складанні постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача були з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для вирішення справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд вважає , що відсутні підстави для задоволення позову, тому у його задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 250, 251,244,246 КАС України, Суд-
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Вінницький районний суд Вінницької області, шляхом подачі апеляційної скарги .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 29.10.2019.
Суддя: