іменем України
Справа № 126/1910/18
Провадження № 2/126/138/2019
"23" вересня 2019 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Гуцола В.І.
із секретарем Притуляк І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відсотків за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу та відсотків за договором позики з тих підстав, що як стверджує 10 лютого 2016 року він позичив ОСОБА_2 4000 доларів США, які вона повинна була повернути до 5 січня 2017 року. На підтвердження укладеного договору позики відповідач видала йому розписку. У встановлений договором строк ОСОБА_2 борг не повернула. На даний час відповідач не приймає ніяких мір щодо повернення позивачу позичених грошей. Ця обставина і змусила його звернутися до суду з цим позовом в якому він просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 104120 грн., і 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 4775 грн., а всього 108895 грн., а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати, а саме:суму судового збору в розмірі 1052 грн. 00коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 гривень.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутність, позов підтримує, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання повторно не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причин неявки суд не повідомила.
Згідно ст. 223 ч. 4 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 10 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, передбачений ст. 1046 ЦК України, згідно якого позивач позичив відповідачу 4000 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 5 січня 2017 року, на підтвердження чого відповідач написала відповідну розписку.
Однак, у встановлений договором строк ОСОБА_2 борг не повернула та не приймає ніяких мір щодо повернення позичених грошей.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Згідно з нормами статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною четвертою статті 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2013 року у справі № 6-63цс13.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що на момент подачі позовної заяви до суду, сто доларів США становило 26,05 грн., що підтверджується довідкою ПриватБанку від 03.07.2018 року. Таким чином, основна заборгованість за договором позики від 16 лютого 2016 року станом на 18.07.2018 року складає 104120 (сто чотири тисячі сто двадцять) гривень. Термін прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором позики складає 558 днів, отже 3% річних за несвоєчасне повернення боргу складає 4755 грн. 00 коп..
Предметом виконання як невід'ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб'єктивні права і конкретні юридичні обов'язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб'єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії, тому суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, згідно квитанції № 51 від 18.07.2018 року, що міститься в матеріалах справи, позивач ОСОБА_1 сплатив адвокату Мазур С.М. 1000 гривень в рахунок оплати вартості наданих юридичних послуг.
За таких обставин суд вважає, що вказаний платіжний документ є належним доказом на підтвердження здійснення ОСОБА_1 фактичних витрат на правничу допомогу в сумі 1000 грн., внаслідок чого дані витрати саме в такій сумі підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Виходячи із вказаного, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір.
На підставі вище викладеного, керуючись ст..ст.545, 5276 , 611, 612, 624, 625,1046,1047,1049 ЦК України, ст.ст. 137, 141 258-259, 263-265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відсотків за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ід. код: НОМЕР_1 ) суму боргу в розмірі 104120 (сто чотири тисячі сто двадцять) гривень, і 3% річних від простроченої суми за несвоєчасне повернення боргу у розмірі 4775 грн., а всього 108895 (сто вісім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1052 грн. 00коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 гривень, а всього 2052 грн. 00 коп..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. І. Гуцол