18 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 918/11/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Огороднік К.М., суддів: Кондратова І.Д., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участі представників:
позивача - Родіна Т.М.,
відповідача - не з'явилися,
третіх осіб - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019
та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2019
у справі № 918/11/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Синівської сільської ради,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,
2) Рівненської обласної державної адміністрації,
3) Публічного акціонерного товариства "Рівнегаз"
про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат, -
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Синівської сільської ради (відповідач) про стягнення в сумі 7 887 129,26 грн, з яких: 5 334 923,30 грн - основний борг, 446 550,00 грн - 3% річні та 2085655,96грн - інфляційні втрати, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням Синівською сільською радою умов договору від 06.08.2012 року № 595/02-21 (далі - договір) у частині повернення позивачу грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта газопостачання.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Синівська сільська рада неналежним чином виконує взяті на себе за договором № 595/02-21 від 06.08.2012 зобов'язання щодо повернення позивачеві грошових коштів, отриманих від останнього на добудову підвідного газопроводу високого тиску. Крім суми, визначеної позивачем для повернення за договором, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем", обґрунтовуючи наявність прострочення виконання відповідачем умов договору з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути 3% річних та інфляційних втрат.
З посиланням на норми ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599, 611, 612, 625 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.03.2019 у справі №918/11/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у справі №918/11/19 рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2019 залишено без змін.
Правова позиція судів першої та апеляційної інстанції
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", вказав, що газопроводи передаються у власність державі, отже вигодонабувачем за договором про добудову підводних газопроводів є держава. Звернув увагу, що на Синівську сільську раду було покладено функції організатора будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів, тобто відповідач не є замовником, а є лише учасником договору, який зобов'язаний вчинити певні дії для отримання певного результату та з наступною його передачею у державну власність. Зважаючи на те, що фінансування добудови підвідних газопроводів є обов'язком держави, суд дійшов висновку, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Синівську сільську раду обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на добудову газопроводу, є порушенням принципу належного урядування. Крім того зазначив, що відповідач належить до бюджетних установ, які є неприбутковими. Оскільки, у бюджеті відповідача бюджетних асигнувань на виконання договору, укладеного з позивачем, не передбачалося, то згідно приписів ч.ч. 3, 4 ст. 48 БК України така операція є недійсною, бюджетні зобов'язання за нею не виникають та оплаті за бюджетні кошти не підлягають.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, погодився із висновком суду про безпідставність заявлених позовних вимог та зазначив про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2019 у справі №918/11/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що договір профінансований за рахунок власних коштів позивача, а не за рахунок державних коштів. Позивач не є розпорядником бюджетних коштів та згідно умов договору зобов'язаний здійснити фінансування добудови підвідного газопроводу за рахунок власних коштів.
Припущення судів попередніх інстанцій про те, що будівництво об'єкта "Підвідний газопровід високого тиску до с. Синів Гощанського району Рівненської області" здійснювалося в межах Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158, є хибним.
Судами не враховано те, що саме Синівська сільська рада як замовник зобов'язана була вчинити всі дії для забезпечення повернення коштів НАК "Нафтогаз України", на які він розраховував, у строк, визначений сторонами у договорі.
У відзиві на касаційну скаргу Синівська сільська рада просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ПАТ «НАК "Нафтогаз України" подано клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку з тим, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду під час розгляду справи №918/33/17 та зазначає, що останній припустився помилки, коли вказав, що Розпорядження від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 №1881-р було видано в результаті реалізації положень Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
06.08.2012 між ПАТ «НАК "Нафтогаз України" та Синівською сільською радою (замовник) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (далі - розпорядження) укладено договір №595/02-21.
Згідно з п. 1.1 договору ПАТ «НАК "Нафтогаз України" відповідно до Розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь ПАТ «НАК "Нафтогаз України", та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1) здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Підвідний газопровід високого тиску до с. Синів Гощанського району Рівненської області" (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується здійснити добудову об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта.
Відповідно до п. 2.1.1 договору, ПАТ «НАК "Нафтогаз України" зобов'язалось при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.
Пунктом 2.3.15 договору передбачено обов'язок замовника протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта.
За умовами п. 3.1 договору, загальний обсяг фінансування за цим договором складає 5365185,00 грн.
Згідно з п. 4.1 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань відповідно до умов договору та діючого законодавства України.
У випадку порушення замовником зобов'язань щодо повернення суми грошових коштів, він платить на користь Нафтогазу пеню у розмірі 0,1% від загальної ціни договору за кожний день прострочення виконання зобов'язань, а у випадку прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у сумі 7% ціни договору (п. 4.3 договору).
Пунктом 4.7 договору сторони погодили, що невиконання замовником п. 2.3.15 договору через відсутність бюджетного фінансування у зв'язку із відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів і звернення до суду, проте не позбавляє замовника обов'язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з договором.
На виконання умов договору ПАТ «НАК "Нафтогаз України" перерахував Синівській сільській раді на фінансування будівництва об'єкта кошти в загальній сумі 5365185,00 грн, що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 06.08.2012 по 31.03.2015, реєстром перерахованих платежів на користь Синівської сільської ради за період 01.09.2012 по 30.06.2017.
У відповідності до сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІV №165142240438 від 12.08.2014 засвідчено відповідність закінченого будівництва об'єкта "Підвідний газопровід високого тиску до с. Синів Гощанського району Рівненської області" проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Рішенням відповідача № 52 від 29.01.2016 вирішено передати безкоштовно на баланс ПАТ "Рівнегаз" підвідний газопровід до с. Синів Гощанського району Рівненської області загальною довжиною 4454,8 м, ГРП-2 шт., побудований за кошти НАК "Нафтогаз".
Згідно акта прийому-передачі від 26.02.2018 проведено приймання передачу з балансу Синівської сільської ради на баланс ПАТ "Рівнегаз" з віднесенням до державної частки майна підвідного газопроводу, який знаходився в комунальній власності Синівської сільської ради і побудований за кошти НАК "Нафтогаз України".
Відповідач повернув позивачу кошти в сумі 30261,70 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 31 від 05.03.2013 на суму 85,00 грн, № 36 від 04.06.2013 на суму 364,70 грн, №32 від 23.04.2013 на суму 19677,00 грн, № 34 від 23.04.2013 на суму 10135,00 грн.
Вважаючи, що з огляду на неповернення Синівською сільською радою грошових коштів, отриманих від ПАТ «НАК "Нафтогаз України" на добудову об'єкта, у повному обсязі на підставі п.2.3.15 договору, остання порушила своїми діями права та інтереси НАК "Нафтогаз України", в зв'язку з чим ПАТ «НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення крім вказаних коштів втрат від інфляції та 3% річних.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права
Предметом спору у справі є стягнення з Синівської сільської ради на користь ПАТ «НАК "Нафтогаз України" грошових коштів у сумі 5334923,30 грн, які не були повернуті за умовами договору, в томі числі нарахованих на суму основного боргу 3% річних в сумі 446550,00 грн та 2085655,96 грн інфляційних втрат.
За змістом ч. 1 ст. 5 ГК України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
У зазначеній нормі встановлено загальну вимогу фундаментального характеру до формування правового господарського порядку, якою повинні керуватися органи влади, приймаючи управлінські рішення стосовно суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 9 ГК України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах (ч. 4 ст. 9 ГК України).
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Згідно з абзацом 3 п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (чинного на час видання Розпорядження) одним із повноважень Кабінету Міністрів України є визначення доцільності розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечення їх виконання.
Державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (стаття 1 Закону України "Про державні цільові програми", в редакції, чинній на час видачі Розпорядження).
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158 затверджено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.
Серед шляхів та способів розв'язання проблем, зокрема, зазначено удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, а саме тих, що пов'язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій.
У Розділі ІІ Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року конкретизовано завдання та шляхи їх реалізації для досягнення мети програми.
Так, у пункті 4 Розділу ІІ врегульовано питання удосконалення інженерної інфраструктури сільських територій, що повинно здійснюватися шляхом розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів.
Фінансове забезпечення відповідно до пункту 15 розділу ІІ цієї Програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Додатком 2 до Програми "Завдання і заходи з виконання Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року" визначено конкретні завдання, показники та їх значення, найменування заходів, що будуть здійснюватись, джерела їх фінансування тощо.
Серед визначених Кабінетом Міністрів України завдань та заходів у пункті 4 зазначеного додатку виділено поліпшення інженерної інфраструктури шляхом будівництва підвідних газопроводів до сільських населених пунктів. Головними розпорядниками бюджетних коштів з виконання цього заходу є Мінрегіон та Мінагрополітики, а джерелом фінансування визначено Державний бюджет України. Прогнозований обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань визначено на рівні 2002,3 млн. гривень.
Тобто Держава, з метою виконання загальнодержавного завдання розвитку українського села, взяла на себе обов'язок здійснити фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів до сільських населених пунктів саме за рахунок коштів Державного бюджету України.
Кабінет Міністрів України 26.08.2009 видав розпорядження № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р (далі - Розпорядження).
У пункті 1 Розпорядження зазначено: "Погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів (далі - газопроводи) відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" переліку".
Згідно з пунктом 2 Розпорядження взято до відома, що для забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Відповідно до пункту 3 Розпорядження замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням будівництва, згідно із законодавством.
Пунктами 4 та 5 Розпорядження слідує, що після закінчення будівництва газопроводів та введення їх в експлуатацію, газопроводи повинні бути передані у державну власність.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.
Згідно з Розпорядженням НАК "Нафтогаз України" була уповноважена Державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів.
НАК "Нафтогаз України" створена відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 №151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" та постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Засновником та єдиним акціонером НАК "Нафтогаз України" є Держава.
Проте взаємовідносини НАК "Нафтогаз України" та Держави, зокрема і відносини, що стосуються питання подальшого врегулювання спірної ситуації, яка виникла внаслідок виконання позивачем Розпорядження, не є предметом спору у даній справі.
Виходячи зі змісту укладеного сторонами договору, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Синівська сільська рада не є "замовником" у розумінні поняття, визначеного в господарських зобов'язаннях, оскільки у цьому випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у загальному значенні, є лише учасником договору, зобов'язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі Державі у власність.
Розпорядженням на Синівську сільську раду, по суті, покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів.
Синівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, який відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є Держава. Саме Державі ці газопроводи передаються у власність.
Синівська сільська рада не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об'єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.
Отже, Держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов'язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України Розпорядженні, на підставі якого і було укладено договір між ПАТ «НАК "Нафтогаз України" та Синівською сільською радою.
Особливостями, які стосуються укладення та виконання договору, зокрема, є те, що учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є Держава і що договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - Розпорядження Кабінету Міністрів України. Тобто газопровід, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих Синівській сільські раді ПАТ «НАК "Нафтогаз України", отримала у власність Держава.
Відповідно до пункту 2.3.15 договору Синівська сільська рада зобов'язалася протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію повернути НАК "Нафтогаз України" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача суму грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта.
Проте до Розпорядження, на виконання якого укладено договір, зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов'язок Синівської сільської ради компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів (грошових коштів місцевого бюджету), відсутня.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що серед видатків місцевого бюджету Синівської сільської ради положення про компенсацію грошових коштів ПАТ «НАК "Нафтогаз України" не передбачено.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування", який передбачає, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії").
Зважаючи на те, що фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Синівську сільську раду обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування, відтак обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про відмову НАК "Нафтогаз України" у задоволенні позову.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, Суд відповідно до ч. 4 ст.236 ГПК України враховує висновки, викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №918/33/17, та у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 908/44/17, від 04.12.2018 у справі № 918/35/17, від 05.12.2018 у справі № 918/34/17, від 22.01.2019 у справі № 902/559/17.
Колегія суддів не знайшла підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №918/33/17 та, відповідно, задоволення клопотання позивача про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. В задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про передачу справи №918/11/19 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відмовити.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2019 у справі №918/11/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Кондратова І.Д.
Ткаченко Н.Г.