36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.10.19 Справа № 917/788/18
м. Полтава
Суддя Пушко І.І., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” № 7010 від 07.10.2019 року (вх. № 52 від 07.10.2019 року) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича по виконавчому провадженню № 60099879 в справі № 917/788/18 -
за позовною заявою Приватного підприємства “Буринське”, вул. Польова, 16, с. Успенка, Буринський район, Сумська область, 41732, адреса для листування: вул. Заводська, 4, смт. Степанівка, Сумський район, Сумська область, 42305
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гадячсир”, вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Гадячсир-Україна”, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 21, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
про стягнення 10 516 355,61 грн.
Представники сторін, третьої особи та приватний виконавець в судове засідання не з'явились.
Розглянувши матеріали справи та поданої скарги, суд встановив:
07.10.2019 року до господарського суду Полтавської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича по виконавчому провадженню № 60099879 в справі № 917/788/18, в якій боржник просить суд:
- поновити строк звернення зі скаргою та прийняти її до розгляду;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича (виконавчий округ місто Київ) щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 60099879 за заявою Приватного підприємства "Буринське" про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області від 27.08.2019р. № 917/788/18 та вчинення примусових дій в цьому провадженні;
- зобов'язати приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича (виконавчий округ місто Київ) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60099879 від 18.09.2019р., постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 18.09.2019 року (ВП № 60099879), постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 18.09.2019р.
Згідно з п. 5 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частиною 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, Законом України "Про виконавче провадження" чітко встановлено юрисдикцію судів щодо розгляду скарг на дії приватного виконавця в частині постанов виконавця про стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження. Розгляд таких скарг віднесено до підвідомчості відповідного адміністративного суду.
Також судом враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 06.06.2018р. у справі № 921/16/14-г/15, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 03.10.2018 у справі № 813/4440/16, щодо підвідомчості адміністративному суду вимог про оскарження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Отже, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо витрат виконавчого провадження, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вона видана.
Таким чином, скарга в частині вимог про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 18.09.2019 року ВП № 60099879, не підлягає розгляду господарським судом. При цьому суд роз'яснює боржнику, що розгляд цих вимог віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвалою від 08.10.2019р. суд поновив строк для подання скарги, прийняв її до розгляду та призначив дату її розгляду в судовому засіданні - 17.10.2019 року, визначивши, що явка учасників справи та приватного виконавця не є обов'язковою.
Про дату, час та місце розгляду заяви суд повідомляв учасників справи та приватного виконавця, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання ухвали суду від 08.10.2019 року (том 5, а.с. 86-89).
Також на виконання ст. 340 ГПК України, суд повідомив приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича про надходження скарги шляхом направлення повідомлення на електронну адресу приватного виконавця (том 5, а.с. 32).
Ухвалою від 17.10.2019 року суд відклав розгляд скарги до 29.10.2019 року о 9-30 год. (том 5, а.с. 117-119), ухвала надсилалась учасникам справи та приватному виконавцю.
Крім того, ухвали господарського суду Полтавської області від 08.10.2019 року та від 17.10.2019 року були своєчасно розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що боржник знаходиться у м. Гадяч; виконавче провадження відкрито не за місцезнаходженням боржника; у місті Києві у боржника відсутнє будь-яке майно та грошові кошти; отже у приватного виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій.
Стягувач подав письмові пояснення по суті скарги (вх. № 10988 від 10.10.2019 року, том 5, а.с. 48-77) в яких категорично не погоджується з твердженнями боржника, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Стягувач подав клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (том 5, а.с. 34-35), за відсутності технічної можливості проведення відеоконференції ухвалою від 10.10.2019р. суд відмовив ПП «Буринське» у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (том 5, а.с. 40).
Під час розгляду скарги по суті суд приймає до уваги наступне.
Господарським судом Полтавської області у справі № 917/788/18 було прийнято рішення від 11.04.2019 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Приватного підприємства «Буринське» 10 516 355,61 грн., з яких: 10 496 669,52 грн. - основний борг за договором поставки молочної сировини № 283-Б від 31.03.2018 року , 16 733,17 грн. неустойка, 1 476,46 грн. 3% річних, 1 476,46 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 157 745,33 грн. витрат по сплаті судового збору (том 4, а.с. 124-136).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Гадячсир" на вказане рішення було повернуто скаржнику без розгляду (том 4, а.с. 157-158).
Господарським судом Полтавської області видано наказ від 27.08.2019 р. (том 4, а.с. 163). На даний час рішення суду боржником не виконано.
Стягувач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області від 27.08.2019р. № 917/788/18 (том 5, а.с. 23-24).
18.09.2019р. приватним виконавцем Хорішко Олександром Олександровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60099879 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області у справі № 917/788/18 про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Приватного підприємства «Буринське» 10 496 669,52 грн. - основний борг за договором поставки молочної сировини № 283-Б від 31.03.2018 року , 16 733,17 грн. неустойка, 1 476,46 грн. 3% річних, 1 476,46 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 157 745,33 грн. витрат по сплаті судового збору; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 18.09.2019 року та постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження (том 5, а.с. 26-28).
АТ «Укрсоцбанк» листом від 06.09.2019 року повідомило, що рахунок боржника № 26002010886017 відсутній (том 5, а.с. 18).
АТ «ОТП Банк», АТ "Креді Агріколь Банк" листами повідомили про відсутність кошів на рахунках (т. 5, а.с. 17-21).
Боржник не погодився з діями приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та вчинення інших виконавчих дій та звернувся до суду зі скаргою у цій справі.
Як зазначає скаржник, про відкриття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хорішком О.О. виконавчого провадження № 60099879 він дізнався 26.09.2019р. з пошуку в автоматизованій системі виконавчих проваджень в мережі Інтернет. В цей же день, представник ТОВ "Гадячсир" звернувся з заявою до приватного виконавця про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 60099879 (т. 5, а.с. 22).
Згідно поданих доказів, скаржник отримав оспорювані постанови 26.09.2019 р., (дата заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 26.09.2019 року), а скарга була здана до господарського суду 07.10.2019 (дата реєстрації вхідної кореспонденції канцелярії суду на скарзі).
В ухвалі від 08.10.2019 року суд задовольнив клопотання боржника та поновив строк для подання скарги.
Скаржник у скарзі посилається на те, що він знаходиться у м. Гадяч, виконавче провадження відкрито не за місцезнаходження боржника, у боржника відсутнє майно на території міста Києва, а на банківських рахунках відсутні кошти, тому на думку скаржника у приватного виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій.
Проте, з такими висновками скаржника суд не може погодитися з наступних мотивів.
Згідно з частиною 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. За пунктом 2 частини 2 цієї статті Закону, у повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
В пунктв 4 частини 2 статті 23 Закону визначено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження" і Закон визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 3 статті 25 Закону право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закону та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").
Зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Судом встановлено, що боржник оскаржує дії приватного виконавця з виконання наказів суду у цій справі про стягнення грошових коштів, що належать відповідачу та підлягають до сплати позивачу.
Підставою оскарження боржником дій приватного виконавця Хорішко О.О. з виконання наказу суду від 27.08.2019р. є, на думку боржника, порушення виконавцем вимог щодо територіальної компетенції з відкриття ним виконавчого провадження з виконання вказаного судового рішення та вчинення ним у межах цього виконавчого провадження виконавчих дій.
Судом встановлено, що приватний виконавець Хорішко О.О. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва. Це підтверджується витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців України (том 5, а.с. 14).
Частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник, у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".
Суд звертає увагу на те. що наявність у боржника відкритих і активних банківських рахунків передбачає можливість зарахування грошових коштів, які могли б бути спрямовані на виконання боржником судового рішення у даній справі в будь-який час.
Суд вважає, що сама по собі наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є м. Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 27.08.2019 року в справі № 917/788/18 приватним виконавцем, який має право здійснювати виконавчі дії у виконавчому окрузі м. Києва. Той факт, що грошові кошти можуть бути як зараховані, так і списані з рахунку боржника в будь-який момент, виключає можливість підтвердження факту знаходження таких коштів на рахунку на момент відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, як свідчить копія довідки АТ «Креді Агріколь Банк» від 06.09.2019 року (том 5, а.с. 73), місцезнаходженням якого є м. Київ, боржник мав чотири рахунки у вказаній банківській установі, при цьому на рахунку № НОМЕР_1 знаходились грошові кошти в сумі 135,00 грн.
З огляду на викладене, заперечення боржника судом відхиляється.
В частині 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням АТ "Укрсоцбанк", АТ "Креді Агріколь Банк", АТ АТ "ОТП Банк" є м. Київ.
У ч. 7 ст. 26 Закону вказано, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
За ч. 1 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
У зв'язку із викладеним та враховуючи, що рахунки боржника, відкриті в банківських установах, які знаходяться на території міста Києва, а подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, суд зазначає, що дії приватного виконавця Хорішко О.О., який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження ВП № 60099879 шляхом винесення постанови від 18.09.2019 та подальші виконавчі дії, оформлені постановою ВП № 60099879 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавче провадження від 18.09.2019р. не суперечать наведеним нормам законодавства, а тому суд відхиляє протилежні доводи скаржника.
Згідно зі ст. 236 ГПК України, яка регулює питання законності і обґрунтованості судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
Зокрема, відповідну правову позицію щодо віднесення місця виконання виконавчого документу до відповідного виконавчого округу приватного виконавця, виходячи з місця знаходження установи банку, у якій є поточні рахунки боржника, висловив також Верховний Суд при розгляді справ № 905/3542/15 у постанові від 10.09.2018 року, № 910/13508/15 від 01.08.2019 року, № 922/1293/15 від 19.08.2019 року. При цьому, Верховний Суд не констатував необхідності дослідження факту наявності чи відсутності коштів боржника на вказаних рахунках.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" №. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на наведене, вбачається що наявність рахунків боржника відкритих у банківських установах міста Києва є підставою для прийняття виконавчих документів до виконання відповідно до ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”.
З огляду на викладене, оскаржувані дії приватного виконавця були вчинені у відповідності до діючого законодавства. Тому відсутні підстави для визнання їх неправомірними, також відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних постанов від 18.09.2019 року.
Отже, скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 231 (п. 1 ч. 1), 234, 343 ГПК України, суд, -
1. В частині вимог про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій від 18.09.2019 року ВП № 60099879 - закрити провадження за скаргою.
2. В іншій частині вимог відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича по виконавчому провадженню № 60099879 в справі № 917/788/18.
3. Ухвалу надіслати учасникам справи та приватному виконавцю Хорішку О.О. (вул. Дегтярівська, 25А, корп. 1, оф. 2, м. Київ, 04119) в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.І. Пушко