29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" жовтня 2019 р. Справа № 924/887/19
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до ОСОБА_1 , м. Нетішин Хмельницької області
про стягнення 44974,05 грн.
представники сторін не з'явилися
встановив: акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", м. Київ звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , м. Нетішин Хмельницької області 44974,05 грн., з яких 12510,75 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 28856,32 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3606,98 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Ухвалою суду від 02.10.2019 р. заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 28.10.2019 р.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем шляхом підписання заяви від 06.04.2011 р. було вчинено дії з приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, які становлять договір банківського обслуговування. Відповідач надані позивачем кредитні кошти вчасно не повернув, з огляду на що в останнього виникла заборгованість, яка з урахуванням рішення господарського суду Хмельницької області від 04.01.2016 р. у справі №924/1860/15 становить 44974,05 грн., з яких 12510,75 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 28856,32 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3606,98 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом. При цьому посилається на положення ст. ст. 15, 16, 51, 52, 598-609, 639 ЦК України, ст. ст. 128, 173, 193, 202-208, 232 ГК України. Також звернув увагу на підсудність господарському суду спору за участю фізичної особи, яка станом на момент звернення до суду втратила статус суб'єкта господарської діяльності, якщо спір виник з такої діяльності.
Позивач представника у засідання не направив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень 18.10.2019 р.
Відповідач представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та відповіді виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 25.09.2019 р. на запит суду щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
При розгляді спору судом враховується, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачем як фізичною особою-підприємцем припинено господарську діяльність 26.03.2018 р.
Згідно з правовою позицією, викладеною в п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі №338/180/17, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
З огляду на викладене, господарські суди розглядають справи, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 44974,05 грн., з яких 12510,75 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 28856,32 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3606,98 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, які виникли в результаті невиконання умов договору від 06.04.2011 р. та враховуючи рішення господарського суду Хмлеьницької області від 04.01.2016 р. у справі №924/1860/15.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до заяви від 06.04.2011 р. приватного підприємця ОСОБА_1 про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, останній, підписавши заяву, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://www.privatbank.ua, http://www.client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою і карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування. Також зазначено, що цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому.
Як на підставу позову позивач посилається на невиконання відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, витяг з яких ним додано до позовної заяви.
Так, відповідно до п. 3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг, наданих позивачем в обґрунтування позову (далі - Умови), при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Пунктом 3.18.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов).
Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
У пункті 3.18.1.6 Умов зазначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Відповідно до розділу 3.18.4.1 за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків: За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 Умов). При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2 Умов). У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове-сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, з який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3 Умов).
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. (3.18.4.1.1.4 Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9 Умов).
Пунктом 3.18.4.4 вищевказаних Умов визначено, що Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.
Відповідно 3.18.5.1 наведених вище Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.1.8.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2., 3.18.4.4, 3.38.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.1.8.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до 3.18.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коди відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Пунктом 3.18.6.1. Умов визначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Згідно з довідкою (від 07.08.2019 р.) про розмір встановлених кредитних лімітів підприємцю ОСОБА_1 встановлено ліміти: на 31.03.2011 р. - 1600,00 грн., 23.05.2011 р. - 0,00 грн., 27.02.2012 р. - 1140,00 грн., 06.06.2012 р. - 1500,00 грн., 04.02.2013 р. - 1900,00 грн., 26.03.2013 р. - 3000,00 грн., 28.05.2013 р. - 6000,00 грн., 20.08.2013 р. - 6000,00 грн., 16.10.2013 р. - 8100,00 грн., 01.03.2014 р. - 1000,00 грн., 02.03.2014 р. та 31.03.2014 р. - 0,00 грн.
Відповідач використовував кредитний ліміт, про що свідчать виписки з 28.08.2013 р. по 02.01.2014 р., однак допустив виникнення заборгованості в сумі 6459,94 грн., що була віднесена позивачем до простроченої згідно з випискою з 03.01.2014 р. по 07.08.2019 р.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За приписами ст. 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу кредитні кошти, внаслідок неповернення яких у відповідача виникла заборгованість в сумі 6459,94 грн., яка стягнута з відповідача згідно з рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.01.2016 р. у справі №924/1860/15.
З приводу заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, комісії та пені, нарахованих після ухвалення рішення у вказаній вище справі, судом враховується правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.
Так, за змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З аналізу зазначених приписів чинного законодавства слідує, що у разі укладення кредитного договору плата за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договором (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як свідчать матеріали справи, в заяві відповідача про відкриття поточного рахунку від 06.04.2011 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.
Крім того, у вищезгаданій заяві відсутні умови про сплату комісії банку, а також встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та комісії, у тому числі їх розміру і порядку нарахування, позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, які надав суду та відповідно до яких встановлено відсотки за користування кредитом на рівні 0%, 24%, 48% залежно від періоду користування кредитом (підпункти 3.18.4.1.1-3.18.4.1.3 Умов).
Однак суд зазначає, що матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме до поданої позивачем редакції "Умов та Правил надання банківських послуг" приєднався відповідач та погодився на умови, які вони містять. При цьому, наданий позивачем витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" не приймається судом у якості належного доказу, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити відповідні зміни в Умови.
Суд зазначає, що за відсутності в заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту наданий позивачем витяг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Окрім цього, Умови на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.
З огляду на відсутність доказів, які би свідчили про погодження сторонами в письмовій формі ціни договору, яка встановлена у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальності (штрафу, пені), у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, господарський суд зазначає про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.
З огляду на відмову у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ до ОСОБА_1 , м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 44974,05 грн., з яких 12510,75 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 28856,32 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3606,98 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 29.10.2019 р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи, 2, 3 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49027, м. Дніпро, а/с 1800), 4 - представнику позивача Савіхіній А .М. ( 49094 , м. Дніпро , вул . Набережна Перемоги , 50 ), 5 - відповідачу (АДРЕСА_1). Всім рек. з пов. про вруч.