"16" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1578/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 А. ОСОБА_2 (на підставі довіреності);
від відповідача: Куценко Л.В ОСОБА_3 (на підставі ордеру);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Малого підприємства „Аргос” (66800, Одеська обл., смт. Ширяєве, вул. Грушевського, буд. 342);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок Старі Маяки” (66833, Одеська обл., с. Старі Маяки, вул. Центральна, буд. 2)
про розірвання договору та повернення земельної ділянки
Суть спору: 05.06.2019 року позивач - Мале підприємство „Аргос” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок Старі Маяки”, в якій просив суд розірвати договір від 19.08.2016 року на виконання агротехнічних та маркетингових робіт та повернути земельну ділянку загальною площею 88,78 га, яка розташована на території Старомаяківської сільської ради Ширяївського району Одеської області та знаходиться в користуванні Малого підприємства „Аргос”, а також покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в жовтні 2018 року між сторонами у справі було проведено зустріч на якій позивач звернувся до відповідача, у зв'язку із зміною економічних обставин, з пропозицією про вирішення питання щодо збільшення суми, що сплачується відповідачем за спірним договором, однак згоди на відповідній зустрічі досягнуто не було. В подальшому, позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з письмовими пропозиціями щодо проведення переговорів. Більш того, позивач наполягає, що 28.01.2019 року звернувся до відповідача з пропозицією переглянути спірний договір з одночасним направлення нового проекту договору. Однак, як стверджує позивач, листом від 14.03.2019 року за вих. №55 відповідач зазначив про відсутність у представника позивача повноважень для зміни, укладення договору, а також зазначив про відсутність підстав для укладення договору в новій редакції. З огляду на викладене позивач зазначає, що 25.02.2019 року та 02.04.2019 року ним було надіслано відповідачу пропозицію та вимогу про розірвання спірного договору та повернення відповідної земельної ділянки, які були, за твердженням позивача, залишені ТОВ „Світанок Старі Маяки” без відповіді, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. Правовими підставами для звернення з відповідним позовом позивачем визначено положення ст.ст. 6, 626, 627, 628, 638, 651, 901, 907 ЦК України, ст.ст. 180, 188 ГК України.
Ухвалою господарського суду від 27.06.2019 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1578/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.07.2019 року.
22.07.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого відповідач зазначає, що ним здійснюються всі виплати за спірним договором своєчасно та в повному обсязі та відповідачем не допущено будь-яких порушень істотних умов спірного договору. Таким чином, відповідач наполягає, що позивач не може односторонньо припинити дію договору, в зв'язку з чим з заявленими позовними вимогами не погоджується та просить суд у задоволенні позову МП „Аргос” відмовити.
У судовому засіданні від 24.07.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 12.08.2019 року.
29.07.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву вх. ГСОО №15134/19, в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач не погоджується з доводами викладеними відповідачем та зазначає, що у відповідності до наданих відповідачем документів, загальний розмір сплачених коштів за 2018 рік складає 209 090 грн., а не 200 019 грн., за документами наданими відповідачем. При цьому, позивач наполягає, що п.п. 5.2 та 7.4 договору прямо суперечать нормами ст. 907 Цивільного кодексу України. Більш того, позивач звертає увагу суду на те, що в договорі зазначена ціна за використання земельної ділянки (п.п. 3.3.2 договору), в той же час договір про надання послуг передбачає наявність інформації щодо ціни послуг, що будуть надані, характер цих послуг, їх об'єм та строки надання, тобто саме ці умови є істотними стосовно договору про надання послуг, яким, за твердженням позивача, є договір на виконання агротехнічних та маркетингових послуг від 19.08.2016 року.
09.08.2019 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив вх. ГСОО №15943/19, в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких відповідач з доводами позивача викладеними у відповіді на відзив не погоджується та наполягає на належному виконанні зобов'язань за спірним договором, відсутності істотних порушень договору з боку відповідача та стверджує, що пропозиція про збільшення ціни за договором позивачем необґрунтована, тоді як при укладенні спірного договору сторонами за взаємною згодою було обумовлено усі істотні умови для договорів такого виду.
У судовому засіданні від 12.08.2019 року, судом в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, було постановлено протокольну ухвалу, якою строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів. Крім того, даному судовому засіданні, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.09.2019 року.
У судовому засіданні від 02.09.2019 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.09.2019 року.
Ухвалою суду від 09.09.2019р., в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 19.09.2019 року.
У судовому засіданні від 19.09.2019р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 16.10.2019 року.
У судовому засіданні від 16.10.2019 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача, у судовому засіданні 16.10.2019 року проти позову заперечує з підстав викладених у відповідних заявах по суті спору та просив суд у задоволені даного позову відмовити.
В судовому засіданні 16.10.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 28.10.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:
Як встановлено матеріалами справи, 19.08.2016 року між МП „Аргос” (замовник) та ТОВ „Світанок Старі Маяки” (виконавець) було укладено договір на виконання агротехнічних та маркетингових послуг (надалі - договір), предметом якого є послуги виконавця по проведенню сільськогосподарських робіт, указаних у додатку № 1 до цього договору, на земельній ділянці замовника (яка знаходиться на території Старомаякської сільської ради Ширяївського району Одеської області, загальною площею 88,78 га, що належить замовнику на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ОД-26-0021, які виконуються технікою виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки; послуги виконавця щодо зберігання, та продажу вирощеного врожаю рослинництва на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на, території Старомаякської сільської ради Ширяївського району Одеської області, загальною площею 88,78 га, що належить замовнику на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ОД-26-0021
Згідно положень п.2.1 договору, вартість послуг, які виконує виконавець за цим договором по проведенню сільськогосподарських робіт за цим договором розраховується виконавцем по факту виконаних робіт згідно затвердженої сторонами технологічної карти.
У відповідності до п. 2.2 договору, вартість послуг щодо зберігання, та продажу вирощеного врожаю, які виконує виконавець за цим договором, розраховується виконавцем по факту виконаних робіт згідно з фактичними термінами та умовами зберігання.
Положеннями п.п. 3.3.2 договору встановлено, що з суми, отриманої від продажу врожаю, виконавець сплачує замовнику суму 177 520,00 грн. (з розрахунку 2 000 грн. за гектар). Залишок від суми отриманої від реалізації виконавець залишає собі як винагорода за послуги по проведенню сільськогосподарських робіт та послуги щодо зберігання, та продажу врожаю, які виконує виконавець за цим договором.
У відповідності до п.п. 4.2.2 договору замовник зобов'язаний забезпечити надання земельної ділянки для виконання виконавцем роботи в обсягах і на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 5.2 договору передбачено відповідальність замовника за відмову надати земельну ділянку для проведення виконавцем сільськогосподарських робіт, за одностороннє розірвання цього договору, за перешкоджання виконавцю в проведенні робіт за цим договором.
За умовами п. 7.1 договору, інші зміни та доповнення до цього договору дійсні тільки в тому випадку, якщо вони оформлені письмово та підписані сторонами.
Згідно п. 7.3 термін дії договору - сім років, договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 19.08.2023р., а в частині розрахунків сторін - до повного виконання зобов'язань.
У відповідності до п. 7.4 договору, одностороннє розірвання договору замовником не можливо.
Як відзначає позивач, з метою врегулювання договірних взаємовідносин щодо перегляду суми визначеної п. 2 спірного договору МП „Аргос” направило лист від 29.10.2018р. про необхідність вирішення даного питання та проведення зустрічі. Однак, листом від 13.11.2018р. за вих. №263 відповідач зазначив, що проведення перемовин про зміну розміру часток, передбачених цим договором, можливе лише при зростанні понесених замовником витрат для виконання умов спірного договору.
Аналогічний за змістом лист був складений позивачем 26.11.2018р. При цьому, у листі від 28.01.2019р. позивач вимагав від відповідача розглянути в 20-й термін відповідний проект договору.
В подальшому, листом від 25.02.2019р. позивач запропонував відповідачу достроково розірвати спірний договір з 31.08.2019 року, з огляду на недомовленість сторін про внесення відповідних змін у договір. Листом за вих. №55 від 14.03.2019 року відповідач повідомив про відмову у розірванні договору за відсутності будь-яких порушень з боку відповідача.
Водночас, в матеріалах справи наявна вимога позивача про розірвання спірного договору за вих. №2 від 02.04.2019р., згідно якої МП „Аргос” зазначило, що подальші договірні відносини між сторонами є неможливим та вимагало розірвання договору та повернення земельної ділянки.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані відсутністю згоди відповідача щодо переукладення договору від 19.08.2016р. на інших умовах, що стало підставою для звернення МП „Аргос” з даним позовом про розірвання договору на виконання агротехнічних та маркетингових послуг від 19.08.2016 року та повернення відповідної земельної ділянки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як встановлено судом, предметом спору у цій справі є розірвання договору від 19.08.2016р. з підстав незгоди відповідача щодо укладення договору на інших умовах.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вище встановлено судом, 19.08.2016 року між МП „Аргос” та ТОВ „Світанок Старі Маяки” було укладено договір про виконання агротехнічних та маркетингових послуг.
При цьому, із змісту зазначеного договору вбачається що він за своєю правовою суттю відноситься до договорів надання послуг, що ніяким чином не заперечується сторонами у справі.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Водночас, ст. 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Підстави для зміни або розірвання договору наведені у ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно положень ч.ч. 1-2 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
За таких обставин, обов'язок щодо наявності підстав для розірвання договору в судовому порядку покладається саме на позивача, як на сторону яка вимагає його розірвання.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, в порушення вимог ст. ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні з даним позовом жодним чином не визначено наявності обставин з якими закон пов'язує можливість розірвання договору в судовому порядку.
Як вище встановлено судом, відповідно до умов п. 7.4 договору, одностороннє розірвання договору замовником не можливо.
Водночас, суд зазначає, що з аналізу статей 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, в тому числі спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права сторони, яка належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що позивачем не визначено таких підстав для розірвання договору, як неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, тоді як умови договору від 19.08.2016 року не містять положень щодо порядку та строків його розірвання в односторонньому порядку жодною із сторін.
З урахуванням викладено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання укладеного між сторонами договору на виконання агротехнічних та маркетингових послуг від 19.08.2019 року, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог МП„Аргос” про розірвання договору слід відмовити.
Водночас, посилання позивача на невідповідність окремих умов договору положенням ст. 907 Цивільного кодексу України у розумінні ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України не є підставою для його розірвання.
З приводу вимог МП „Аргос” щодо повернення відповідної земельної ділянки суд зазначає таке:
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Так, згідно п. 7.3 договору встановлено, що термін дії договору - сім років, договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 19.08.2023р., а в частині розрахунків сторін - до повного виконання зобов'язань.
Таким чином, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору та договір укладено на строк до 19.08.2023р., підстави для повернення відповідачем спірної земельної ділянки відсутні.
При цьому, суд зазначає, що сторонами у справі підтверджується, що відповідна земельна ділянка надана відповідачу з метою виконання покладених на нього обов'язків за договором на виконання агротехнічних та маркетингових послуг, що, в силу приписів ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу, цілком визнається судом.
При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Більш того, суд зазначає, що економічні обставини: зростання цін на енергоносії, девальвація національної валюти є обставинами загального характеру, комерційними ризиками сторін та повною мірою стосуються обох сторін договору.
Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог МП „Аргос” в повному обсязі
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,00 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1.У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2.Судові витрати понесені відповідачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 28 жовтня 2019 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська