"17" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2074/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Мандриченко В.Є. (голова правління);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Сільськогосподарський виробничий кооператив „Родина” (68200, Одеська область, Саратський р-н, с. Плахтіївка, вул. Сонячна, 126);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 8, офіс 32/3)
про стягнення 1 818 382 грн.
Суть спору: 22.07.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Родина” вх. ГСОО №2128/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТ ОІЛС УКРАЇНА”, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1818 382 грн. та судовий збір у розмірі 27 275,73 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції №1912/2 від 19.12.2018 року, в частині повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість про стягнення якої позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою господарського суду від 29.07.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/2074/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.08.2019 року.
У судовому засіданні від 19.08.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України на 11.09.2019 року.
Ухвалою суду від 11.09.2019р., в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 25.09.2019 року.
У судовому засіданні від 25.09.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 17.10.2019 року.
У судовому засіданні 17.10.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - ТОВ „ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 13.06.2019р. та 11.09.2019р., у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи “Вибули”, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ „ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 17.10.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 28.10.2019р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Як встановлено матеріалами справи, 19.12.2018 року між СВК „Родина” (постачальник) та ТОВ „ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” (покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №1912/2 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити зерно врожаю 2018 року українського походження, ціна, та порядок її визначення, найменування, асортимент, строки і умови поставки товару визначаються додатковими угодами до даного договору.
Відповідно до п.2.1 договору, ціна договору становить загальну вартість (ціну) товару, поставленого в період дії цього договору відповідно до додатків до нього.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями п.2.3 договору визначено, що оплата кожної партії товару (що поставляється як залізничним, так і автомобільним транспортом), що вказана у додаткових угодах до цього договору, проводиться наступним чином:
80% - протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару, якщо інший термін не передбачено відповідною додатковою угодою, та за умови надання постачальником наступних документів: рахунку-фактури на оплату товару; видаткової накладної на поставлений товар, виписаної датою поставки (у разі поставки товару на умовах FCA або СРТ) або видаткової накладної на поставлений товар, виписаної датою переоформлення складської квитанції (у разі поставки на умовах EXW); реєстраційних документів, що визначені п. 8.7 цього договору;
20% - протягом 5-ти банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної.
У відповідності до п.п. 3.1.3 договору СРТ - станція або пункт призначення, вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору.
Згідно п. 4.5 договору, остаточна кількість поставленого товару визначається за даними пункту вивантаження - портового терміналу або елеватора, із якими сторони погоджуються беззаперечно.
За умовами п. 8.2 договір вважається укладеним з моменту його підписання та оформлення належним чином і діє до 30.06.2019р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Водночас 19.12.2018 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №1 до договору №1912/2 від 19.12.2018 року, згідно умов якої було визначено, що постачальник зобов'язався у строк до 20.12.2018 року на умовах СРТ: ТОВ «Білгород-Дністровський елеватор» 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, буд. №16 поставити на користь ТОВ „ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” кукурудзу 3-го класу врожай 2018р. загальною кількістю 468,360 т +/- 5% вартістю 2 318 382,00 грн. з ПДВ+/- 5% .
Як вбачається із матеріалів справи, згідно акту приймання-передачі №БДЕ00000370 від 19.12.2018р., складеного між ТОВ „ІСТ ОІЛС УКРАЇНА”, як покупцем, СВК „Родина”, як постачальником, відповідач прийняв у власність кукурудзу 3-го кл. врожай 2018р. заліковою вагою 468 360 кг на підставі складської квитанції АЧ-666283, що підтверджено зерновим складом ТОВ «Білгород-Дністровський елеватор». Зазначений акт є тристороннім, підписаний та скріплений печатками сторін у справі та ТОВ «Білгород-Дністровський елеватор» (а.с. 36).
В підтвердження здійснення господарських операцій щодо спірної поставки товару, позивачем надано до матеріалів справи накладну №99 від 19.12.2018р. на загальну суму 2 318 382,00 грн. (а.с. 38) Крім того, в матеріалах справи містяться рахунки щодо спірної поставки товару (а.с. 39-40) податкова накладна від 21.12.2018р. та квитанція про її реєстрацію (а.с.41-43).
Більш того, в підтвердження знаходження відповідного зерна кукурудзи та наявності договірних відносин щодо його розміщення на відповідному зерновому складі позивачем до матеріалів справи надано договір складського зберігання зерна №37/С/18, укладений 13.09.2018 р. між позивачем, як поклажодавцем, та ТОВ «Білгород-Дністровський елеватор», як зерновим складом та товарно-транспортні накладні з відміткою вантажоодержувача - ТОВ «Білгород-Дністровський елеватор» про отримання вантажу (а.с.44-67).
При цьому позивач наполягає, що відповідач частково здійснив оплату поставленого товару, а саме у розмірі 500 000,00 грн., що ніяким чином не спростовано відповідачем у справі.
Отже, за підрахунком позивача, заборгованість ТОВ „ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” за договором №1912/2 на момент звернення з позовом становить 1 818 382 грн.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару.
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, відповідачем в порушення вимог положень ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів сплати вартості товару на загальну суму 2 318 382,00 грн. на користь позивача.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору № 1912/2 від 19.12.2018 року, а саме за фактично отриманий товар, розрахувався частково сплативши грошові кошти лише у сумі 500 000,00 грн.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України неналежно виконав умови укладеного між сторонами договору, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за фактично отриманий товар у розмірі 1 818 382,00 грн., що підтверджується відповідними доказами, наявними у матеріалах справи.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог СВК „Родина” та стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором №1912/2 у розмірі 1 818 382,00 грн.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 8, офіс 32/3; код ЄДРПОУ 37089765) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Родина” (68200, Одеська область, Саратський р-н, с. Плахтіївка, вул. Сонячна, 126; код ЄДРПОУ 03766116) 1 818 382/один мільйон вісімсот вісімнадцять тисяч триста вісімдесят дві/грн. заборгованості та 27 275/двадцять сім тисяч двісті сімдесят п'ять /грн. 73 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28 жовтня 2019 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська