ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2019Справа № 910/6847/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код: 20782312)
про стягнення 3979,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Аврамець О.М.
27.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування") з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 3979,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що 27.05.2016 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем КІА, державний номер НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. Оскільки майнові інтереси власника автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , були застраховані позивачем відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №68159а5аа від 13.07.2015 та позивач виплатив потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 3979,00 грн., позивач набув права вимоги до винної в ДТП особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 суд дійшов висновку розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.08.2019.
Також даною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду: копію сертифікату "Зелена картка" НОМЕР_3 , яким було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_1 ; копію Договору про надання послуг з врегулювання збитків за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які надаються в рамках системи "Зелена картка" на території Польщі та України від 25.06.2009, а ОСОБА_1 зобов'язано надати копію сертифікату "Зелена картка" НОМЕР_3 , яким було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_1 .
27.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.09.2019.
02.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові доповнення відповідача до відзиву.
17.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника останнього.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2019.
У судовому засіданні 16.10.2019 представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, в той час, 08.10.2019 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 16.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
13.07.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 68159а5аа "Все включено", відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб "Volkswagen Passat", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Строк дії договору встановлено з 14.07.2015 року по 13.07.2016 року.
27.05.2016 близько 17:05 год. в м. Львів, пр. Кульпарківська - В.Великого сталася дорожньо-транспортна пригода за участю наступних: автомобіля "Volkswagen Passat", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 та автомобіля "KІА, Carnial", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 (власник автомобіля ОСОБА_7).
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Volkswagen Passat", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2016 у справі № 308/6232/16-п, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Страхувальник звернувся до страховика з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Позивач у своєму позові також зазначає, про те, що відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхових актів № АХА2096604 від 16.06.2016 та № АХА2096607 від 16.06.2016 та умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 68159а5аа розмір страхового відшкодування склав 3 979, 00 грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що з огляду на те, що ним було виплачено страхове відшкодування за вказаним вище страховим випадком в сумі 3 979, 00 грн до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків № АР-00026662 від 01.06.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс" та № А033812 від 01.06.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Ллекс со", загальна вартість відновлювального ремонту застрахованого об'єкту становить 3 979, 00 грн (разом з ПДВ).
Судом також встановлено, що роботи, наведені в рахунках АР -00026662 від 01.06.2016 та № А033812 від 01.06.2016, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями автомобіля "Volkswagen Passat", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які зазначені в акті огляду транспортного засобу від 31.05.2016, складеного ОСОБА_4 за результатами огляду пошкодженого автомобіля.
При цьому, суд звертає увагу, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Volkswagen Passat", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, а отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.
Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у автомобіля "Volkswagen Passat", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , коефіцієнта фізичного зносу, який має враховуватись при визначенні вартості відновлювального ремонту.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, страховик на підставі страховим актів № АХА2096604 від 16.06.2016 та № АХА2096607 від 16.06.2016 виконав свої обов'язки за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 68159а5аа та сплатив страхове відшкодування в загальному розмірі 3 979, 00 грн, призначення платежу страхове відшкодування згідно акту № АХА2096607 ОСОБА_2 , зг рах № АР26662 від 01.06.2016 без ПДВ на суму 2 305, 00 грн згідно платіжного доручення № 249 985 від 22.06.2016 та призначення платежу страхове відшкодування згідно акту № № АХА2096604 ОСОБА_2 , зг рах № А033812 від 01.06.2016 без ПДВ на суму 1 674, 00 грн згідно платіжного доручення № 249 984 від 22.06.2016, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
За приписами ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Так, як про це вказує позивач, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_1 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "KІА, Carnial", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 була застрахована за сертифікатом "Зелена картка" НОМЕР_3 (що підтверджується довідкою № 92539387 про ДТП).
21.11.2017 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" в особі представника за довіреністю звернулося до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. № СУ/002469/3. До Заяви було долучено належним чином засвідчені копії документів, що передбачені статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Листом № 8.3-07/31352 від 05.12.2017 МТСБУ було повідомлено позивача, що на території України представником СК POWSZECHNY ZAKLAD UBEZPIECZEN S.A. (Польща), яка видала сертифікат "Зелена картка" НОМЕР_3 є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" і заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про виплату страхового відшкодування за вих. № СУ/002469/3 разом з документами направлено до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" для врегулювання справи.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, вина ОСОБА_1 , встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2016.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
В той час, із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи наступне.
Після отримання від МТСБУ заяви про виплату страхового відшкодування Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АХА Страхування", відповідачем було зроблено запит до Powszechny Zakіad Ubezpieczeс Spуіka Akcyjna (ділі - PZU SA), оскільки відповідно наявної у матеріалах інформації, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "KІА, Carnial", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , на момент ДТП, була застрахована в PZU SA.
Відповідач зазначає, що запит був здійснений на підставі того, що 25.06.2009 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та PZU SA був укладений договір надання послуг з врегулювання збитків за договором міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників, які надаються в рамках системи "Зелена картка" на території Польщі та України (далі - договір про надання послуг).
Так, суд зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи умов договору про надання послуг Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на території України надання послуг з врегулювання збитків, які виникли на території України і були спричинені власниками транспортних засобів, застрахованих за програмою (договорами) міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в PZU SA.
Як про це вказує відповідач та що у свою чергу встановлено судом, у відповіді на запит PZU SA не підтвердило забезпечення транспортного засобу "KІА, Carnial", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , та зазначило, що поліс НОМЕР_3 на означений транспортний засіб не видавався. Вказана відповідь також міститься у матеріалах справи.
При тому суд вказує, що даних доводів відповідача позивачем спростовано не було, доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, стосовно того, що як і PZU SA, так і Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" не мають правових відносин для виплати страхового відшкодування за заявою про виплату страхового відшкодування Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АХА Страхування".
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того суд наголошує на тому, що дорожньо-транспортна пригода сталася 27.05.2016. У зв'язку з тим, що автомобіль потерпілого був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АРКС", останній здійснив виплату страхового відшкодування 16.06.2016.
21.11.2017 МТСБУ отримано від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" заяву про страхове відшкодування на суму 3 979,00 грн.
Відтак, суд погоджується з твердженнями відповідача викладеними в доповненнях до відзиву, стосовно того, що оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 27.05.2016, а із заявою про страхове відшкодування позивач звернувся до МТСБУ лише 27.11.2017, тобто більше ніж через рік після настання дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, позивачем було пропущено строк на звернення із заявою про страхове відшкодування.
Суд вказує, що будь яких доказів щодо спростування викладених вище доводів щодо подання позивачем у річний строк заяви на виплату страхового відшкодування, під час розгляду справи до суду не надходило та відповідно в матеріалах справи не міститься.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 910/7449/17, в якій висловлено, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Також, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові вказала, що переглядаючи судові рішення в аналогічному спорі, Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначають можливість відмови страховика у виплаті страхованого відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків, однак не містять підстав для відмови в задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, визначених договором ОСЦПВВНТЗ. З огляду на зазначене вище Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього правового висновку Верховного Суду України.
Системний аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
Виплата страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Отже, відносини щодо виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування (полісом) між страховиком (позивачем), який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування та у зв'язку з цим набув прав кредитора за договором обов'язкового страхування (відбулась заміна кредитора у зобов'язанні), та страховиком за договором обов'язкового страхування (відповідачем) так само регулюються положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Заміна кредитора у зобов'язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов'язання - права і обов'язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.
При цьому, суд зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини та зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС".
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код: 20782312) про стягнення 3 979,00 грн - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 28.10.2019
Суддя Д.О. Баранов