проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" жовтня 2019 р. Справа № 905/1049/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: Міненко В.М. - адвокат (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 05.03.1996 №491) - за довіреністю від 21.12.2018 №65/18;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ,
на рішення Господарського суду Донецької області від 07.08.2019 (суддя Левшина Г.В.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Донецької області в м. Харкові о 13 год. 55хв., повний текст якого складений 12.08.2019,
у справі 905/1049/19,
за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ,
до відповідача: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ, Донецька область,
про стягнення 67608,20грн,
04.06.2019 ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Донецької області із позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості в сумі 67608,20 грн, з яких: основний борг у сумі 45545,94грн, 3% річних за період 05.06.2016 по 04.06.2019 в сумі 2304,81грн, інфляційні втрати за період з червня 2016 року по лютий 2019 року у сумі 16093,82грн, пеня за прострочення виконання зобов'язань за період грудень 2017 року - лютий 2019 року в розмірі 2794,14грн та штраф 7% за прострочення виконання зобов'язань у період з червня 2018 по лютий 2019 у сумі 869,49грн (а.с. 3-57).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.08.2019 у справі №905/1049/19 закрито провадження у справі №905/1049/19 в частині вимог ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до ОКП “Донецьктеплокомуненерго” про стягнення основного боргу в сумі 45545,94 грн; стягнуто з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 3% річних в сумі 2298,81грн, інфляційні втрати в сумі 7008,17грн, пеню в сумі 2775,33 грн та штраф в сумі 869,49 грн, всього 12951,80 грн, судовий збір в сумі 1662,25 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 115-118).
Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 615, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 230 Господарського кодексу України в частині задоволення позовних вимог мотивовано доведеністю матеріалами справи факту прострочення відповідачем своїх зобов'язань, які виникли на підставі договору про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 №14/12-225, й обґрунтованістю нарахування штрафу в сумі 869,49грн, пені у сумі 2775,33грн, 3% річних у сумі 2298,81грн за період з 05.06.2018 по 04.06.2019 та інфляційних втрат у сумі 7008,17грн за період з липня 2016 року по лютий 2019 року за порушення строків виконання грошових зобов'язань.
Відмовляючи у стягненні 18,81 грн пені та 6,00грн 3% річних місцевий господарський суд зазначив, що позивачем неправильно визначений строк настання кожного з платежів відповідача, згідно з графіком погашення заборгованості та неправомірно включено кінцевий день оплати до періоду прострочення (без врахування вихідних та святкових днів).
В частині відмови у стягненні 9085,65грн інфляційних втрат рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача складалася за певний період з червня 2016 року по лютий 2019 року (зокрема, у січні 2016 року заборгованість у сумі 45545,94грн була відсутня, а загальна сума заборгованості виникла лише після невиконання відповідачем свого останнього зобов'язання у лютому 2019 року).
В частині закриття провадження у справі рішення суду з посиланням на статтю 231 ГПК України мотивовано тим, що основна сума боргу сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, про що свідчить платіжне доручення від 11.07.2019 №4242 .
ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» із рішенням місцевого господарського суду не погодилась та 28.08.2019 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 07.08.2019 у справі №905/1049/19 у частині відмови у стягненні 3% річних у сумі 06,00грн, інфляційних втрат у сумі 9085,65грн, пені у сумі 18,81грн і судового збору у сумі 258,75грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий суд помилково дійшов висновку, що при нарахуванні пені позивачем неправомірно включено кінцевий день оплати до періоду прострочення, який припадає на вихідний чи святковий. При цьому суд не визначає про які конкретно дати йде мова. На думку скаржника, якщо строк виконання припадає на останній робочий день тижня, то порушення слід вважати з наступного дня, а не з наступного робочого дня. На думку скаржника, законом не передбачено перенесення ані строку виконання, ані строку порушення. Також позивач зазначає, що ним здійснено нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу 45545,94грн за період з 01.06.2016 по 28.02.2019, що зазначено як в прохальній, так і в мотивувальній частині позову, і лише у таблиці помилково визначено розрахунок інфляційних втрат з 01.01.2016, що є лише технічною опискою, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенння.
У відзиві від 25.09.2019 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України». При цьому зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 9085,65грн інфляційних втрат, оскільки у січні 2016 заборгованість у сумі 45545,94грн була відсутня. Згідно договору від 28.05.2012 №14/12-225 розмір щомісячних платежів складав 1380,18грн, а тому інфляційні втрати потрібно розраховувати із заборгованості, що дорівнює розміру щомісячного платежу 1380,18грн. Інфляційні втрати з суми заборгованості 45545,94грн слід розраховувати лише після невиконання відповідачем грошового зобов'язання у лютому 2019 року. Також відповідач зазначив, що згідно графіку погашення заборгованості за договором від 28.05.2012 №14/12-225 строк оплати за кожним місяцем, зазначеним у графіку, закінчується останнім числом місяця, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні 18,81грн пені.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 07.08.2019 у справі №905/1049/19 у частині відмови у стягненні 3% річних у сумі 06,00грн, інфляційних втрат у сумі 9085,65грн, пені у сумі 18,81грн і судового збору у сумі 258,75грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні (а.с.145).
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
28.05.2012 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (кредитором) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (боржником) укладений договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-225, п.1.1 якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 23.09.2009 №06/09-1272-БО-6 (а.с.18-29).
Відповідно до п.2.1 цього договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п.1.1 цього договору, складає 331243,69грн станом на 31.03.2012, що підтверджується актом звірки розрахунків.
Згідно з п.2.2 цього договору боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти за платежами поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, а саме: згідно графіку погашення заборгованості, у якому зазначено рік, місяць погашення, сума, яка підлягає сплаті, та строк, до якого має бути здійснений платіж.
Так, згідно наведеного графіку в період з 30.06.2012 по 31.05.2032 відповідач має перераховувати на користь позивача по 1380,18грн щомісяця не пізніше останнього числа кожного місяця.
У п.2.3 цього договору встановлено, що зобов'язання боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п.2.2 цього договору на відповідний місяць.
За відсутності заборгованості (прострочення сплати) по платежах поточного місяця та попередніх місяців згідно графіка, передбаченого п.2.2 договору, боржник має право дострокового погашення заборгованості, строк погашення якої не настав (п.2.4 цього договору).
Згідно із п.2.5 цього договору у випадку, якщо у боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Відповідно до п.3.4 вказаного договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п.2.2 цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31.05.2032, а в частині виконання зобов'язань за договором - до їх повного здійснення.
04.06.2019 ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Донецької області із позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості в сумі 67608,20 грн, з яких: основний борг у сумі 45545,94грн за період з червня 2016 року по лютий 2019 року, 3% річних за період 05.06.2016 по 04.06.2019 в сумі 2304,81грн, інфляційні втрати за період з червня 2016 року по лютий 2019 року у сумі 16093,82грн, пеня за прострочення виконання зобов'язань за період грудня 2017 року по лютий 2019 року в розмірі 2794,14грн та штраф 7% за прострочення виконання зобов'язань у період з червня 2018 року по лютий 2019 року у сумі 869,49грн (а.с. 3-57).
01.08.2019 відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 45545,94грн з підстав сплати 11.07.2019 основної суми боргу, що підтверджується платіжним дорученням від 11.07.2019 (а.с.109,110).
07.08.2019 місцевим господарським судом ухвалене оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.115-118).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 07.08.2019 у справі №905/1049/19 виключно у межах доводів та вимог апеляційної Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», а саме: в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.2.2 договору про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 №14/12-225 боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами, відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти за платежами поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, а саме: згідно графіку погашення заборгованості, у якому зазначено рік, місяць погашення, сума яка підлягає сплаті, та строк, до якого має бути здійснений платіж.
Так, згідно наведеного графіку в період з 30.06.2012 по 31.05.2032 відповідач має перераховувати на користь позивача по 1380,18грн щомісяця не пізніше останнього числа кожного місяця.
Відповідач оплату боргу, що виник станом на 31.03.2012, який за умовами договору про реструктуризацію заборгованості підлягав сплаті протягом червня 2016 року-лютого 2019 року, здійснив у повному обсязі 11.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 11.07.2019, тобто після порушення провадження у даній справі, що підтверджується сторонами спору. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого про закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу у сумі 45545,94грн в порядку приписів пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.3.4 договору про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 №14/12-225 за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п.2.2 цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Зі змісту п.2.2 договору про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 №14/12-225 вбачається, що грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком (тобто по 1380,18грн), не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
З аналізу змісту пункту 2.2 спірного договору вбачається, що останнім днем сплати кожного з платежів є останнє число кожного місяця відповідного року.
Відповідно до частини 1 статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 статті 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відтак, з урахуванням приписів чинного законодавства та пункту 2.2 спірного договору, пеня нараховується з дня порушення боржником строку виконання грошового зобов'язання, тобто з першого числа наступного місяця за місяцем сплати.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно із частиною 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За таких обставин, період нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, з урахуванням неробочих днів, за договором про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 №14/12-225 за прострочення сплати кожного з платежів за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2016 року, січень - березень, травень-серпень, жовтень, листопад 2017 року, січень, лютий, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2018 року, січень, лютий 2019 року починається з першого числа відповідного наступного місяця;
- за липень 2016 року - з 02.08.2016, оскільки 31.07.2016 є вихідним днем (неділя) та строк виконання припадає на 01.07.2016 (понеділок);
- за грудень 2016 року - з 04.01.2017, оскільки 31.12.2016 та 01.01.2017 є вихідними днями (субота,неділя), 02.01.2017 - це неробочий день відповідно до статей 67, 73 КЗпП ), а тому строк виконання зобов'язань припадає на 03.01.2017;
- за квітень 2017 року - з 04.05.2017, оскільки 30.04.2017 - це вихідний день (неділя), 1, 2 травня 2017 року відповідно до статті 73 КЗпП (в редакції, чинній станом на 01.04.2017) - святкові дні, а тому строк виконання припадає на 03.01.2017;
- за вересень 2017 року - з 03.10.2017, оскільки 30.09.2017 та 01.10.2017 - вихідні дні (субота, неділя), а тому строк виконання зобов'язань припадає на 02.10.2017;
за грудень 2017 року - з 03.01.2018, оскільки 31.12.2017 - вихідний день (неділя), 01.01.2018 - святковий день відповідно до статті 73 КЗпП, тому строк виконання зобов'язань припадає на 02.01.2018;
- за березень 2018 року - з 03.04.2018, оскільки 31.03.2018 та 01.10.2018 - вихідні дні (субота, неділя), тому строк виконання зобов'язань припадає на 02.04.2018;
- за квітень 2018 року - з 03.05.2018, оскільки 30.04.2018 є неробочим днем відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 №1-р «Про перенесення робочих днів у 2018 році» та 01.05.2018 є святковим днем, тому строк виконання зобов'язання припадає на 02.05.2018;
- за червень 2018 року - з 03.07.2018, оскільки 30.06.2018 та 01.07.2018 - вихідні дні (субота, неділя), тому строк виконання зобов'язання припадає на 02.07.2018;
- за вересень 2018 року - з 02.10.2018, оскільки 30.09.2018 - вихідний день (неділя), тому строк виконання припадає на 01.10.2018;
- за грудень 2018 року - з 03.01.2019, оскільки 31.12.2018 є неробочим днем відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 №1-р «Про перенесення робочих днів у 2018 році», 01.01.2019 - це святковий день, тому строк виконання припадає на 02.01.2019.
Проте, у позовній заяві ДК Газ України “НАК “Нафтогаз України” просить стягнути з відповідача пеню без урахування вимог статей 252-254 ЦК України щодо визначення строку оплати кожного з платежів, визначених у графіку погашення заборгованості, наведеному у п.2.2 договору про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012.
Враховуючи вищевикладене, позивач при здійсненні розрахунку пені за прострочення кожного з платежів, визначених п.2.2 договору про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012, неправильно визначив початок перебігу строку порушення зобов'язання по кожному з платежів, що, відповідно, призвело до невірного розрахунку пені.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем неправильно визначений строк настання платежу за кожним із зобов'язань відповідача, що визначені графіком погашення заборгованості, який наведений у п.2.2 договору про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 №14/12-225, та без урахування приписів чинного законодавства включений останній день оплати до періоду прострочення, а також не враховані вихідні та святкові дні у визначенні строку виконання зобов'язань відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України.
Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання за договором про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 №14/12-225 місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість нарахування позивачем відповідачеві 3% річних у сумі 2298,81грн за період з 01.07.2016 по 04.06.2019 та відмову у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 6,00грн з підстав неправильного визначення позивачем початку строку порушення грошового зобов'язання за кожним з платежів, визначених у п.2.2 договору від 28.05.2012 №14/12-225.
Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 N 62-97р.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі №921/212/18.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку в частині часткового задоволення позову щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за порушення виконання відповідачем зобов'язань з червня 2016 року по лютий 2019 року виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, наростаючим підсумком на кожен з платежів за відповідний місяць, а не з загальної суми заборгованості, яка виникла станом на березень 2019 року.
Суд першої інстанції виходячи з фактичних обставин справи обґрунтовано зазначив, що заборгованість у розмірі 45545,94грн у січні 2016 року була відсутня, та виникла лише у березні 2019 року, тобто після невиконання відповідачем своїх зобов'язань у період з червня 2016 року по лютий 2019 року.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку здійсненого судом першої інстанції розрахунку інфляційних втрат за кожним з прострочених платежів за період з червня 2016 року по лютий 2019 року, дійшов висновку про правомірність задоволення позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7008,17грн та відмову у стягненні 9085,65грн.
З наведеного вище вбачається, що доводи позивача про правомірність нарахування інфляційних втрат за період з червня 2016 року по лютий 2019 року на всю суму заборгованості у 45545,94грн є безпідставними і необґрунтованими, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, що і було здійснено місцевим господарським судом при здійснені перерахунку інфляційних втрат.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського, визначені частиною 1 статті 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Донецької області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ не підлягає до задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 07.08.2019 у справі №905/1049/19 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 ГПК України, слід залишити без змін.
Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 07.08.2019 у справі №905/1049/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складений 29.10.2019.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна