проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"22" жовтня 2019 р. Справа № 922/2006/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М. , суддя Чернота Л.Ф.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Лесик О.І., довіреність № 158 від 22.12.18 р.
відповідач - Колеснік О.Г., довіреність №1158 від 07.10.19 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.2925) на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2019 (суддя Прохоров С.А., повний текст складено 29.08.2019) у справі №922/2006/19
за позовом Харківський обласний центр зайнятості, м. Харків,
до Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області, Харківська область, смт. Шевченкове,
про стягнення 6 683,03 грн.
Харківський обласний центр зайнятості звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Шевченківської селищної ради Харківської області 6683,03 грн. допомоги по безробіттю, виплаченої поновленому на роботі громадянину ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача зі звільнення ОСОБА_1 , Харківському обласному центру зайнятості завдано шкоду, яка полягає у понесенні додаткових витрат з виплати допомоги по безробіттю особі, яка була поновлена на роботі.
Так, 20.09.2018 розпорядженням селищного голови Шевченківської селищної ради №83-к/тр громадянина ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника КП «Аква» Шевченківської селищної ради за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
Після звільнення громадянин ОСОБА_1 перебував на обліку у Харківському обласному центрі зайнятості та отримав за період з 08.10.2018 по 04.11.2018 допомогу по безробіттю в розмірі 6683,03 грн.
Розпорядженням голови Шевченківської селищної ради №98-к/тр від 14.11.2018 скасовано розпорядження №83-к/тр про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на посаді керівника КП «Аква» Шевченківської селищної ради та виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач вказує на наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та завданою шкодою, оскільки у випадку відсутності розпорядження селищного голови про звільнення ОСОБА_1 , позивач не здійснював би виплату допомоги по безробіттю.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2019 у справі №922/2006/19 в позові відмовлено.
В наведеному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відсутнє судове рішення про визнання незаконним розпорядження Шевченківської селищної ради про звільнення ОСОБА_1 та про поновлення його на роботі, як це передбачено положеннями ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Як зазначив місцевий господарський суд, припинення виплати допомоги по безробіттю відбулось у зв'язку із поданням безробітним особистої заяви про зняття його з реєстрації на підставі п.п.10 п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а не за рішенням суду, а тому позивач не набув право на стягнення із роботодавця (Шевченківської селищної ради) суми виплаченої допомоги по безробіттю.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що через неправомірні дії відповідача, які полягали у звільненні громадянина ОСОБА_1 , останньому було надано статус безробітного та виплачено йому допомогу по безробіттю у розмірі 6683,03 грн., чим завдано шкоду Харківському обласному центру зайнятості. Позивач вважає, що у даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, однак, суд першої інстанції вказані обставини належним чином не дослідив.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів позивача заперечує, зокрема, з тих підстав, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача зі звільнення громадянина ОСОБА_1 та заявленою позивачем до стягнення сумою шкоди - 6683,03 грн. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.
Позивач надав суду письмові пояснення №02-4949/19 від 18.10.2019, в яких, зазначає про те, що при обчисленні середньої заробітної плати та призначенні ОСОБА_1 допомоги по безробіттю були враховані дані Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо його страхового стажу та періодів зайнятості.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
20.09.2018 розпорядженням селищного голови Шевченківської селищної ради за №83-к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади керівника КП «Аква» Шевченківської селищної ради за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, п.3 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.
01.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Харківського обласного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с.11,12).
До матеріалів справи надано персональну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та додатки до неї (а.с.10, 13-16), з яких вбачається, що Харківським обласним центром зайнятості прийнято наступні рішення (а.с.15):
- 01.10.2018 надано статус безробітного;
- 08.10.2018 призначено допомогу по безробіттю;
- з 08.10.2018 розпочато виплату допомоги по безробіттю;
- 15.11.2018 припинено виплату допомоги по безробіттю;
- 15.11.2018 припинено реєстрацію.
Реєстрація ОСОБА_1 була припинена за його заявою від 15.11.2018, в якій він просив зняти його з обліку у зв'язку із поновленням на роботі (а.с.17).
За період з 08.10.2018 по 04.11.2018 громадянин ОСОБА_1 отримав 6683,03 грн. допомоги по безробіттю, що підтверджується додатком 4 до персональної картки № НОМЕР_1 (а.с.16) та довідкою Харківського обласного центру зайнятості (а.с.29).
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2018 ОСОБА_1 звертався до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до Шевченківської селищної ради, селищного голови Шевченківської селищної ради ОСОБА_2 , КП «Аква» Шевченківської селищної ради про:
-скасування розпорядження голови Шевченківської селищної ради №73-к/тм від 20.09.2018 «Про оголошення догани»;
- визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП “АКВА” Шевченківської селищної ради, скасування розпорядження голови Шевченківської селищної ради №83-к/тр від 20 вересня 2018 року “Про звільнення ОСОБА_1 ” з 20 вересня 2018 року;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника КП “АКВА” Шевченківської селищної ради з 20 вересня 2018 року;
- стягнення з КП “АКВА” Шевченківської селищної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнення з КП «Аква» Шевченківської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 03.01.2019 у справі №637/1285/18 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП “АКВА” Шевченківської селищної ради, скасування розпорядження сільського голови Шевченківської селищної ради №83-к/тр від 20 вересня 2018 року “Про звільнення ОСОБА_1 ” з 20 вересня 2018 року; поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника КП “АКВА” Шевченківської селищної ради з 20 вересня 2018 року; стягнення з КП “АКВА” Шевченківської селищної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В наведеній ухвалі суд встановив, що під час розгляду справи №637/1285/18 розпорядженням селищного голови Шевченківської селищної ради №98-к/тр від 14.11.2018 скасовано розпорядження селищного голови №83-к/тр від 20.09.2018 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника КП «Аква» Шевченківської селищної ради, зобов'язано бухгалтерію підприємства виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2018 по 14.11.2018.
За таких обставин, провадження у справі №637/1285/18 в зазначеній частині позовних вимог було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 03.01.2019 у справі №637/1285/18 (а.с.68) відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження голови Шевченківської селищної ради №73-к/тм від 20.09.2018 «Про оголошення догани» з посиланням на те, що у зв'язку із поновленням позивача на посаді автоматично втрачає дію вказане розпорядження, так як на підставі цієї догани позивача було звільнено. Зазначеним рішенням суду також відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з КП «Аква» Шевченківської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20000 грн., оскільки позивачем не доведено обставин, на якій він посилається в обґрунтування позову в цій частині.
07.12.2018 Харківським обласним центром зайнятості складено акт №4 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за висновками якого, у зв'язку із поновленням на роботі ОСОБА_1 , Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття завдано збитки на суму 6683,03 грн., яка підлягає поверненню за рахунок роботодавця (а.с.23-24).
Позивач направив відповідачу претензію №86 від 31.01.2019 про повернення грошових коштів в розмірі 6683,03 грн., виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 08.10.2018 по 04.11.2018 (а.с.26).
У відповідь, відповідач в листі №215 від 27.02.2019 вказав на безпідставність вимоги про повернення коштів та посилався на те, що після звільнення з КП «Аква» Шевченківської селищної ради ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований в ТОВ «Експертно-технічний центр «Ікар» (а.с.27).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача завданої шкоди в розмірі 6683,03 грн.
Судова колегія враховує наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини боржника. Наявність перших трьох із зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.
З матеріалів справи вбачається, що за розпорядженням селищного голови Шевченківської селищної ради за № 83-к/тр від 20.09.2018 громадянин ОСОБА_1 був звільнений з посади директора КП «Аква» Шевченківської селищної ради за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором.
Громадянин ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у справі №637/1285/18 про визнання його звільнення незаконним, скасування вказаного розпорядження, поновлення його на посаді та стягнення з КП «Аква» Шевченківської селищної ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу з а період з 20.09.2018.
Однак, під час розгляду Шевченківським районним судом Харківської області зазначеної справи №637/1285/18, селищний голова Шевченківської селищної ради видав розпорядження №98-к/тр від 14.11.2018, яким скасував своє розпорядження №83-к/тр від 20.09.2018 про звільнення ОСОБА_1 , поновив його на посаді керівника КП «Аква» Шевченківської селищної ради та зобов'язав бухгалтерію підприємства виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2018 по 14.11.2018 (а.с.22).
Зазначені обставини були встановлені Шевченківським районним судом Харківської області під час розгляду справи №637/1285/18, у зв'язку з чим ухвалою суду від 03.01.2019 провадження у справі в частині визнання звільнення незаконнним, поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу було закрито у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 03.01.2019 у справі №637/1285/18 (а.с.68) відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження голови Шевченківської селищної ради №73-к/тм від 20.09.2018 «Про оголошення догани» з посиланням на те, що у зв'язку із поновленням позивача на посаді автоматично втрачає дію вказане розпорядження, так як на підставі цієї догани позивача було звільнено.
Разом із тим, в наведеному рішенні, здійснюючи розподіл судових витрат, суд поклав їх на одного з відповідачів - КП «Аква» Шевченківської селищної ради, пославшись на те, що останнім частково визнано позовні вимоги.
З наведеного вбачається, що Шевченківська селищна рада самостійно визнала неправильність своїх дій зі звільнення ОСОБА_1 та усунула порушення прав останнього до прийняття судового рішення у справі №637/1285/18 шляхом видачі розпорядження про поновлення працівника на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Визнання відповідачем незаконними своїх дій зі звільнення ОСОБА_1 з посади підтверджується змістом виданого ним розпорядження №98-к/тр від 14.11.2018 про поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Тобто, фактично відповідач в добровільному порядку відновив права свого працівника, які останній намагався захистити в судовому порядку.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.10.2019 дав пояснення, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням вимог законодавства про працю, а саме, за відсутності системності порушень з боку працівника, як того вимагає п.3 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим було прийнято рішення поновити працівника на посаді.
Отже, відповідачем, з метою запобігання поновлення ОСОБА_1 в судовому порядку, було прийнято розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Такі дії відповідача свідчать про визнання ним неправомірності звільнення ОСОБА_1 з посади.
За наведених обставин, посилання відповідача на відсутність судового рішення про визнання звільнення незаконним та про поновлення працівника на посаді не спростовує факт вчинення відповідачем неправомірних дій, оскільки справа №637/1285/18 не була розглянута судом по суті у зв'язку із фактичним добровільним виконанням відповідачем пред'явлених звільненим працівником позовних вимог, що стало підставою для закриття провадження у зазначеній справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Крім того, позивач базує свої вимоги на положеннях Цивільного кодексу України, а не Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
У суду немає підстав не брати до уваги ці обставини.
Стосовно наявності шкоди та її розміру колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 зазначеного закону, статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення").
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Згідно статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Статтею 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1266, 26.09.2001), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку (для розрахунку допомоги по безробіттю - реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної). Середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, обчислюється робочим органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як свідчать матеріали справи, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 01.10.2018, наказом Шевченківської районної філії Харківського обласного центру зайнятості №НТ181001 з 01.10.2018 йому надано статус безробітного відповідно до ст.43 Закону України «Про зайнятість населення».
З 08.10.2018 ОСОБА_1 призначена допомога по безробіттю у розмірі 70% від середньої заробітної плати з урахуванням страхового стажу, залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 календарних днів, 80% - 90 календарних днів, 70% - 180 календарних днів з 08.10.2018 по 02.10.2019.
В додатку 3 до Персональної картки № НОМЕР_1 «Періоди зайнятості та страховий стаж» (доданий до письмових пояснень позивача від 18.10.2019) містяться дані про періоди зайнятості ОСОБА_1 за період з 19.05.1989 по 27.09.2018, із них підтверджено даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - з січня 2011 року по вересень 2018 року. Страховий стаж за останні 12 місяців, що передують реєстрації складає 12 місяців.
За даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, які внесені до персональної картки № 203117032800004 (а.с.10), останній вид зайнятості працівника ОСОБА_1 - ТОВ ЕТЦ «ІКАР». Дата припинення останнього виду зайнятості - 27.09.2018. Причина припинення - ст. 846 Цивільного кодексу України у зв'язку з закінченням строку виконання роботи, встановленому в договорі підряду.
З урахуванням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (додаток до письмових пояснень позивача від 18.10.2019) розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 є період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року, що передує місяцю надання особі статусу безробітного. Середня заробітна плата згідно розрахунку склала 470,52 грн.
Страховий стаж ОСОБА_1 та нарахована заробітна плата (дохід) з 20.07.2017 по 20.09.2018 в КП «АКВА» та з 24.09.2018 по 27.09.2018 в ТОВ ЕТЦ «ІКАР» були враховані при обчисленні середньої заробітної плати та страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю.
Відповідач, посилаючись на ч.2 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зазначає про те, що позивач повинен був виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі - 491,35 грн., оскільки він був звільнений з підстави, передбаченої пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Судова колегія не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки як вже встановлено, відповідачем було усунуто порушення прав громадянина ОСОБА_1 шляхом поновлення його на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, відсутні підстави вважати, що звільнення ОСОБА_1 з посади керівника КП «Аква» Шевченківської селищної ради на підставі п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України було законним.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, … мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, останній вид діяльності ОСОБА_1 - виконання робіт за цивільно-правовою угодою (договором підряду) в ТОВ ЕПЦ «Ікар» з 24.09.2018 по 27.09.2018.
Оскільки останній вид діяльності ОСОБА_1 є виконання робіт в ТОВ ЕТЦ «Ікар» за договором підряду, який припинено у зв'язку із закінченням строку виконання робіт, підстави для призначення йому допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі у позивача були відсутні.
Крім того, судова колегія враховує, що на час розгляду справи судом першої інстанції були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був обґрунтовано звільнений за п.3 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, через поновлення його на роботі відповідачем.
Отже, доводи відповідача є безпідставними.
Враховуючи наведене, розмір допомоги по безробіттю призначено позивачем відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
За період з 08.10.2018 по 04.11.2018 ОСОБА_1 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 6683,03 грн., що підтверджується додатком 4 до персональної картки № НОМЕР_1 (а.с.16) та довідкою Харківського обласного центру зайнятості (а.с.29).
Виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем обґрунтовано, на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю громадянину ОСОБА_1 за рахунок коштів Фонду, є додатковими витратами позивача, оскільки таку виплату допомоги по безробіттю позивач не здійснював би у випадку, якщо б відповідач не видав розпорядження про звільнення ОСОБА_1 та продовжував з останнім трудові відносини.
Саме скасування відповідачем своїх розпоряджень, поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, були підставою припинення позивачем виплати допомоги по безробіттю.
Отже, внаслідок неправомірних та непослідовних дій відповідача громадянин ОСОБА_1 набув статусу безробітного, а позивач (у зв'язку із виплатою ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу) безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю (як особі, яка не має будь-яких доходів) за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно - наслідкового зв'язку між незаконними діями відповідача та завданою позивачу шкодою.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про доведеність позивачем наявності всіх елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі статі 1166 Цивільного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми виплаченої допомоги по безробіттю, оскільки судом не приймалось рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, що є обов'язковою умовою для застосування ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Судова колегія не погоджується з такими висновками суду, оскільки предметом позовних вимог у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, завданої позивачу внаслідок безпідставної виплати допомоги по безробіттю особі, яка була поновлена на роботі.
В позовній заяві та апеляційній скарзі як на правову підставу позову позивач посилається на положення глави 82 Цивільного кодексу України, якою врегульовано загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, в тому числі, ст.1166 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене, положення ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
За наведених обставин, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України 6683,03 грн. допомоги по безробіттю, виплаченої поновленому на роботі ОСОБА_1 за період з 08.10.2018 по 04.11.2018.
З огляду на те, що господарським судом Харківської області неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2019 у справі №922/2006/19 з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.129, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.п.1,4 ч.1 ст.277, ст.282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2019 року у справі №922/2006/19 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області (63601, Харківська область, смт.Шевченкове, вул.Центральна, 9, код ЄДРПОУ 04400156) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м.Харків, вул.Броненосця Потьомкін, буд.1А, код ЄДРПОУ 03491277) 6683,03 грн. допомоги по безробіттю, виплаченої поновленому на роботі ОСОБА_1
Стягнути з Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області (63601, Харківська область, смт.Шевченкове, вул.Центральна, 9, код ЄДРПОУ 04400156) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м.Харків, вул.Броненосця Потьомкін, буд.1А, код ЄДРПОУ 03491277) 1921 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову та 2881,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 28.10.2019р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя А.М. Білецька
Суддя Л.Ф. Чернота