23.10.2019 року м.Дніпро Справа № 908/884/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.
секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Комраков С.В. адвокат, довіреність № 52 від 01.01.2019 р.;
від відповідача: Літовченко Г. В. адвокат, довіреність № б/н від 22.01.2019 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019, ухвалене суддею Проскуряковим К.В., повний текст якого підписаний 31.07.2019 у справі №908/884/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач", м. Запоріжжя
про зобов'язання вчинити певні дії
До Господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" № 33-33/6182 від 11.04.2019 (вх. № 958/08-07/19 від 12.04.2019) до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" про зобов'язання припинити власне електроспоживання та після такого припинення забезпечити безперешкодний доступ представникам ПАТ "Запоріжжяобленерго" до належних ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" електроустановок для проведення пломбування пристроїв їх підключення у відключеному стані.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору та чинного законодавства про ринок електричної енергії зокрема, не виконання відповідачем належним чином своїх договірних зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії, наявністю станом на 09.04.2019 заборгованості перед позивачем за спожиту активну електричну енергію в розмірі 5 745 689,56 грн. за період з січня по грудень 2018 та за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії в розмірі 49 246,42 грн. за період з вересня 2018 по березень 2019; порушення відповідачем підпункту 3 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ відповідно до якого споживач електричної енергії зобов'язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; систематичне ігнорування відповідачем законних вимог позивача щодо припинення власного споживання, а й здійснення не допуску представників позивача для заходів з відключення струмоприймачів.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №908/884/19 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам та матеріалам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення порушив норми матеріального права, а саме, - не застосував норми, які підлягають застосуванню - ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст. 6, 204, 627, 629 ЦК України, п.п. 3 пункту 5.5.5., п.6, п.п.12 п.5.5.5., п.7.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, п. 2.2. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, п.6 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, п.п.3 п.11.5.2, п. 11.5.3. Кодексу систем розподілу.
Зокрема, скаржник зауважує, що на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з 01.01.2019 між Позивачем та Відповідачем укладений Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №54 від 01.06.2010 (Далі-Договір), умовами пункту 6.1 якого передбачено, що електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником електричної енергії згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та розділом 7 ПКЕЕ.
Скаржник вказує, що відповідно до п.6 Постанови після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. Отже, договір про постачання електричної енергії №54 від 01.06.2010 є чинним в частині, зокрема, щодо заборгованості Відповідача за спожиту електричну енергію, обмеження та припинення постачання електричної енергії.
Стверджує, що обмеження, припинення та відновлення розподілу електричної енергії врегульовано розділом 11.5. Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 (далі - КСР), відповідно до п. 11.5.2 якого (Випадки припинення розподілу електричної енергії), припинення розподілу електричної енергії за ініціативою ОСР здійснюється, зокрема, у разі несплати споживачем заборгованості за договором про постачання електричної енергії або договором про користування електричною енергією, правонаступником за якими є ОСР (п.п.3 п.11.5.2. КСР). Також припинення власного електроспоживання споживача передбачено підпунктом 3 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ. Як і п.п.12 п.5.5.5. ПРРЕЕ передбачений обов"язок споживача допустити представників оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до об'єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору.
При цьому, пунктом 2.2. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 №258, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1143/13017 (далі - ПТЕЕС) передбачено, що обслуговування електроустановок споживачів повинні здійснювати спеціально підготовлені електротехнічні працівники, а саме: адміністративно - технічні, оперативні, виробничі та оперативно-виробничі працівники споживача або працівники спеціалізованої організації (за договором), а оскільки ПАТ "Запоріжжяобленерго" не є спеціалізованою організацією в розумінні п.2.2. ПТЕЕС та не укладає договори на обслуговування електроустановок споживача, тому припинення власного електроспоживання здійснюється спеціально підготовленими електротехнічними працівниками Відповідача.
Вказує, що є безпідставним висновок суду про посилання Позивача на наявність договірних зобов'язань Відповідача припинити власне електроспоживання відповідно до п.п.3 п.5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії через невнесення змін у договір про постачання електричної енергії №54 від 01.06.2010, оскільки у п.6.1 договору міститься посилання про обмеження або припинення Постачальником електричної енергії електропостачання згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та розділом 7 ПКЕЕ. Згідно п.п.2 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Договір про постачання електричної енергії в частині заборгованості за спожиту електричну енергію є чинним до повної сплати цієї заборгованості, а отже договірні зобов'язання Відповідача з оплати за спожиту електричну енергію перед Позивачем до теперішнього часу не виконані.
Також зауважує, що Позивачем було обрано саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення прав та інтересів Позивача - примусове виконання обов'язку в натурі тобто припинити Відповідачем власне електроспоживання та після такого припинення надати доступ Позивачу до належних ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" електроустановок для проведення пломбування пристроїв їх підключення.
Крім того, вважає безпідставним посилання суду на технічну описку у номері будинку в адресі відповідача, оскільки судом не взято до уваги ні письмові поясненням Позивача, ні надані Позивачем до пояснень докази, які підтверджують, що технічна помилка в зазначені номеру будинку №8 замість АДРЕСА_1 не вплинуло на надходження поштових відправлень на фактичну та юридичну адресу Відповідача, зокрема поштовим відправленням №6903526144580, 10.06.2019 з супровідним листом від 07.06.2019 №007-068/9690 Відповідачу було направлено на помилкову адресу: АДРЕСА_2 , м АДРЕСА_3 , Дніпровське АДРЕСА_4 , попередження про припинення (обмеження) електропостачання (розподілу) електричної енергії з 09.00 год. 20 червня 2019, у разі несплати наявної на 07.06.2019 заборгованості у сумі 5 745 689,56 грн., яке отримано Відповідачем 13.06.2019 о 10 год. 27 хв., про що свідчить наявна на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" інформація про пересилання поштового відправлення №6903526144580 (копія попередження, супровідного листа з доказами направлення та роздруківка з сайту ПАТ "Укрпошта" є в матеріалах справи). Також в матеріалах справи знаходиться копія Акту про недопуск від 20.06.2019 з копією листа від 26.06.2019 №007-068/10811, та доказами направлення Відповідачу на помилкову адресу: АДРЕСА_2 , м АДРЕСА_3 , Дніпровське АДРЕСА_4 , які отримані Відповідачем 05.07.2019 о 10 год. 55 хв., про що свідчить наявна на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" інформація про пересилання поштового відправлення №6903526145870 (копія акту, супровідного листа, доказів відправки та роздруківка із сайту ПАТ "Укрпошта" містяться в матеріалах справи).
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, зазначає про законність та обґрунтованість рішення господарського суду, вказує на те, що в обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт посилається на не застосування судом першої інстанції норм Кодексу систем розподілу, зокрема п. 11.5.2. цього кодексу, який передбачає, що одним із випадків припинення розподілу електричної енергії оператором систем розподілу (надалі за текстом ОСР) є несплата споживачем заборгованості за договором про постачання електричної енергії або договором про користування електричною енергією, правонаступником за якими є ОСР, проте, як вбачається з позовної заяви, позовними вимогами є не припинення розподілу електричної енергії, а зобов'язання Відповідача припинити власне електроспоживання, що є різними діями та регулюється різними нормативними актами, тому суд і не повинен був застосовувати ці норми права.
Крім того, відповідно до ст. 162 ГПК України правові підстави позову викладаються позивачем у позовній заяві, натомість апелянт свою позовну заяву жодною нормою Кодексу систем розподілу не обґрунтовував.
Вказує, що скаржник вибірково зазначає норми права, оскільки посилаючись на підпункт 3 пункту 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної електроенергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, відповідно до якого споживач зобов'язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору, апелянт підкреслює лише першу частину цього пункту та не звертає увагу, на останні слова цього речення: «відповідно до умов договору». Тобто, про зобов'язання та умови припинити власне споживання електроенергії Споживачем у разі неповної оплати за спожиту електроенергію має бути зазначено в договорі. Натомість, договір про постачання електричної енергії № 54 від 01.06.2010 (надалі - Договір № 54), на який посилається Позивач, не містить таких умов, на відміну від договору про постачання електричної енергії споживачу № 8/2019-Е від 17.01.2019, укладеному Відповідачем з 2019 року з новим Постачальником електроенергії ТОВ "Торгова електрична компанія". Відповідно до тексту договору № 54 обов'язки Споживача визначені у п. 2.3. розділу 2 Договору "Зобов'язання сторін" і про жодне припинення власного електроспоживання у разі неповної оплати рахунків в ньому не згадується. Розділ 6 "Порядок обмеження та припинення електропостачання" Договору № 54 також не містить умов, коли та як саме Споживач самостійно повинен припинити електроспоживання, а визначає лише випадки та порядок обмеження або припинення електропостачання Постачальником електроенергії.
Відповідач вказує на те, що апелянт помилково ототожнює поняття "умови припинення електропостачання Споживача Постачальником електричної енергії" (п. 6.1. Договору № 54) з умовами договору "про зобов'язання Споживача самостійно припинити електроспоживання", яких в договорі № 54 не має. В першому випадку йдеться про дії Постачальника електроенергії (яким на теперішній час Апелянт не є), в другому (у спірних відносинах) - про дії іншої сторони договору - Споживача.
Зазначає, що в даному випадку законодавством встановлено зобов'язання Споживача припинити власне електроспоживання, але якщо це обумовлено в умовах договору, втім, в Договорі № 54 таких умов не має. Відповідно до пункту 2 ст.14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідач вважає безпідставним посилання Позивача на п.п. 12 п. 5.5.5.5 ПРРЕЕ, оскільки відповідно до цієї норми ПРРЕЕ споживач зобов'язаний забезпечити доступ представникам оператора системи у тому числі і для відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу, також за умови: «якщо це обумовлено умовами договору». Але умовами договору не обумовлено припинення електроенергії у разі неповної оплати за спожиту електричну енергію.
Також вважає безпідставним посилання Апелянта на п. 7.4. ПРЕЕ, оскільки останнім не доведена технічна неможливість самостійного відключити Відповідача від електроустановок, оскільки сам Позивач у своїх Актах про недопуск зазначає, що у зв 'язку з недопуском до електроустановок споживача, ПАТ "Запоріжжяобленерго" залишає за собою право на припинення (обмеження) електропостачання (розподілу) споживача з центрів живлення, отже, відповідач вважає, що така технічна можливість існує.
Стосовно обраного позивачем способу захисту, зазначає, що відповідно до Позиції Об'єднаної палати Верховного суду, викладено, у п. 8.3, п. 8.4. постанови від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що право та інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови віл 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту порушеного права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Згідно матеріалів цієї справи, ПАТ "Запоріжжяобленерго" звернулось до суду з позовом про зобов'язання припинити власне електроспоживання та після такого припи нення забезпечити безперешкодний доступ представникам ПАТ "Запоріжжяобленерго" до належних ПАТ "Завод "Перетворювач" електроустановок для проведення пломбування пристроїв, проте в позовній заяві відсуне обґрунтування необхідності вжиття таких дій, не зазначено, яким чином це поновить право Позивача. Відповідач зауважує, що вжиття подібних заходів було б виправдано, якби Відповідач продовжував купувати електроенергію у Позивача, та, не припинивши власне електроспоживання, заборгованість могла б збільшуватись, проте, в даному випадку, зважаючи, що станом на теперішній час Позивач електричну енергію Відповідачу не поставляє, а заборгованості за розподіл електроенергії не має, вжиття та ких заходів є недоцільним та жодним чином не відновить порушене право Позивача на отримання заборгованості, оскільки позбавивши виробниче підприємство Відповідача електричної енергії - неминуче призведе до зупинення господарської діяльності Відпо відача, та як наслідок неможливості отримувати кошти, які могли б бути спрямовані на погашення заборгованості Позивачу. Тому, зобов'язавши рішенням суду Відповідача припинити власне електроспоживання та допустити представників до електроустановок для пломбування пристроїв їх підключення у відключеному стані, не буде поновлено право Позивача - отримати заборгованість за поставлену електричну енергію. Обраний Позивачем спосіб захисту в даному випадку не є та не буде ефективним.
Ефективним способом захисту в даному випадку відповідач вважає звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, що позивач здійснив на частину суми заборгованості та отримав рішення суду по справі № 908/2421/18 про стягнення 3 135 839,50 грн., яке наявне в матеріалах цієї справи, та яке Відповідач виконує на умовах розстрочки наданої судом, погашаючи заборгованість щомісяця по 600 000.00 грн. (копії платіжних доручень маються в матеріалах справи). Неможливість Відповідача негайно, одноразово сплатити суму заборгованості через скрутне фінансове становище вже встановлено судом у справі № 908/2421/18 за участі тих же сторін, та в силу ч.4 ст. 75 ГПК України, не має доводитись. Отже, припинивши електропостачання Відповідачу - Позивач не отримає бажаного результату, оскільки не здійснюючи виробничої діяльності без електропостачання Відповідач не зможе отримувати кошти та сплачувати заборгованість Позивачу, а отже цей спосіб захисту є неефективним.
Відповідач зауважує, що судом правомірно не взято до уваги пояснення та докази, надані Позивачем до суду в судовому засіданні в день винесення рішення 24.07.2019, які начебто підтверджують технічну помилку в адресі Відповідача, яка не вплинула на надходження поштових відправлень, з урахуванням вимог ч. 8, 9 ст. 80 ГПК України, оскільки в матеріалах справи не має ані обґрунтування неможливості своєчасно подати докази, ані підтвердження, надсилання (надання) цих доказів Відповідачу заздалегідь.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 позивачу відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду від 24.07.2019 у цій справі; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначене на 25.09.2019 на 11:00 годину; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
16.09.2019 від Позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою від 16.09.2019.
В судовому засіданні 25.09.2019 оголошено перерву до 23.10.2019 до 11:00 години, про що сторін повідомлено в судовому засіданні. З урахуванням проведення судового засідання в режимі відеоконференції ухвалу про перерву надіслано відповідному суду та представнику позивача.
В судовому засіданні 23.10.2019 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
01.06.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (в подальшому змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", постачальник електричної енергії, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод "Перетворювач" (в подальшому змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод "Перетворювач", споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 54 (договір).
Розділом 1 договору визначено, що постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі-ПКЕЕ).
У розділі 6 договору сторони визначили порядок обмеження та припинення електропостачання:
- електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та розділом 7 ПКЕЕ (п.6.1 договору).
- електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії у разі введення в установленому порядку графіків обмежень та відключень внаслідок недостатності електричної енергії та (або) потужності в енергетичній системі. Величина обмеження електроспоживання та потужності з вказівкою черг та величин обмежень щорічно доводиться Споживачу Постачальником електричної енергії письмовим повідомленням (п.6.2 договору).
- тривалість і час проведення ремонтів у мережах постачальника електричної енергії, коли споживач буде відключений, обмежений або знижена надійність електропостачання, доводиться споживачеві письмово постачальником електричної енергії в терміни, передбачені ПКЕЕ (п. 6.3. договору).
Розділом 8 договору сторони передбачили відносини із третьою стороною, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення споживача електричної енергією.
Згідно з п 8.1.1 договору, якщо до електромереж споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів (далі - субспоживачі), відносини між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Споживач передає електричну енергію субспоживачем, перелік яких визначений у п. 8 додатка № 5 у межах дозволеної до використання потужності та в обсягах, доведених до відома споживача субспоживачами, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (п. 8.1.2. договору).
Відповідно до п. 8.1.4. договору, відключення (крім аварійних), виведення в ремонт та ввімкнення після ремонту електроустановок споживачів, які беруть участь у передачі електричної енергії субспоживачам, здійснюється споживачем лише за погодженням з постачальником електричної енергії.
Пунктом 8.1.6. договору визначено, що у разі заборгованості субспоживача за електричну енергію на вимогу постачальника електричної енергії споживач відключає електроустановки цього субспоживача у терміни, які дозволяються споживачеві постачальником електричної енергії відповідним розпорядженням, або після складання відповідного акта надає можливість постачальнику електричної енергії відключити електроустановки цього субспоживача.
Згідно з п. 8.1.7. договору, споживач забезпечує доступ постачальника електричної енергії до розрахункових засобів обліку електричної енергії субспоживачів, які встановлені на його території, у порядку та у терміни, встановлені договором про постачання електричної енергії, укладеним між постачальником електричної енергії та відповідним субспоживачем.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2009. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін (п. 9.4. договору).
11.06.2017 набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії" № 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
У відповідності до ст.ст. 8, 45 ЗУ "Про ринок електричної енергії" господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.
З 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018. При цьому, ліцензія позивача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована. Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.
В свою чергу, ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" зазначає, що у зв'язку зі зміною постачальника електричної енергії, 17.01.2019 відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу з ТОВ "ТОРГОВА ЕЛЕКТРИЧНА КОМПАНІЯ". Вказаний договір є чинним, порушення його виконання з боку відповідача відсутні.
Крім того, 12.12.2018 відповідачем підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", на підставі якої, з 01.01.2019 споживача приєднано до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах Договору про постачання електричної енергії №54 від 01.06.2010.
Звертаючись із позовною заявою, позивач стверджує, що в порушення умов договору та чинного законодавства про ринок електричної енергії ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач", маючи станом на 09.04.2019 заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію за період з січня по грудень 2018 в розмірі 5 745 689,65 грн. та за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії за період з вересня 2018 по березень 2019 в розмірі 49 246,42 грн., не припинив власне споживання електричної енергії та не допускає уповноважених представників ПАТ "Запоріжжяобленерго" для здійснення заходів з відключення струмоприймачів.
При цьому позивач неодноразово звертався до відповідача з актами-попередженнями про припинення електропостачання електроустановок споживача та актами про недопуск (а.с. 28-44), а саме:
- акт-попередження від 19.03.2018, який у зв'язку з відмовою відповідача від підпису або реєстрації акта, було направлено відповідачу листом № 007-43/4677 від 20.03.2018;
- акт про недопуск від 29.03.2018, який у зв'язку з відмовою відповідача від підпису або реєстрацію акта, було направлено відповідачу листом № 007-43/5983 від 11.04.2018;
- акт-попередження від 30.03.2018, який у зв'язку з відмовою відповідача від підпису або реєстрації акта, було направлено відповідачу листом № 007-43/5457 від 02.04.2018;
- акт-попередження від 22.01.2019, який у зв'язку з відмовою відповідача від підпису або реєстрації акта, було направлено відповідачу листом № 007-43/925 від 23.01.2019;
- акт-попередження від 04.02.2019, який у зв'язку з відмовою відповідача від підпису або реєстрації акта, було направлено відповідачу листом № 007-68/1758 від 06.02.2019;
- акт про недопуск від 04.02.2019, який у зв'язку з відмовою відповідача від підпису або реєстрацію акта, було направлено відповідачу листом № 007-43/2003 від 08.02.2019;
- акт про недопуск від 15.02.2019, який у зв'язку з відмовою відповідача від підпису або реєстрацію акта, було направлено відповідачу листом № 007-42/2666 від 21.02.2019;
- акт про недопуск від 19.02.2019, який у зв'язку з відмовою відповідача від підпису або реєстрацію акта, було направлено відповідачу листом № 007-43/2795 від 22.02.2019.
Втім, за твердженням позивача, вимоги ПАТ "Запоріжжяобленерго" відповідачем не виконані.
Таким чином, позивач вважає, що оскільки договір №54 від 01.06.2010 продовжує свою дію в частині обмеження та припинення постачання електричної енергії, наявність у відповідача заборгованості за спожиту за загальний період з січня 2018 по березень 2019 електроенергію є підставою для припинення останнім власного електроспоживання на підставі п.п.3 п.5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, тому обґрунтованими є вимоги про зобов'язання ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" припинити власне електроспоживання та після такого припинення забезпечити безперешкодний доступ представникам ПАТ "Запоріжжяобленерго" до належних ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" електроустановок для проведення пломбування пристроїв їх підключення у відключеному стані.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що згідно норм чинного законодавства, зокрема, п.п.3 п.5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, споживач електричної енергії зобов'язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; втім, умовами укладеного між сторонами договору № 54 від 01.06.2010 не передбачено порядку такого самостійного відключення електроспоживання саме споживачем, а тільки передбачена можливість припинення постачальником електричної енергії згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та розділом 7 ПКЕЕ. Крім того, відповідно до п. 12 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, постанову Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 "Про затвердження Правил користування електричною енергією" (із змінами) визнано такою, що втратила чинність, отже, Правила користування електричною енергією (ПКЕЕ), якими сторони зобов'язались керуватися при укладенні договору, є нечинними.
Також судом враховано, що випадків, за якими здійснюється припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу за умовами п. п. 7.5. ПРРЕЕ у спірних правовідносинах з боку відповідача відсутні, як не дотримано позивачем порядку вручення відповідачу попередження про відключення.
Крім того, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом зобов'язання відповідача повністю припинити власне електроспоживання - не призведе до відновлення прав і інтересів позивача та не забезпечить виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною (відповідачем).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору про постачання електричної енергії, її розподілу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", нормативно-правовими актами у сфері електроенергетики.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України
Стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачає, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
В даному випадку підставою виникнення господарських зобов'язань є договір про постачання електричної енергії № 54 від 01.06.2010.
Як вже зазначалось, з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на 1415 від 13.11.2018. При цьому, ліцензія позивача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована. Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії. В свою чергу, у зв'язку зі зміною постачальника електричної енергії, 17.01.2019 відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії споживачу з ТОВ "ТОРГОВА ЕЛЕКТРИЧНА КОМПАНІЯ", який є чинним, порушень його виконання з боку відповідача немає.
Частиною 4 ст.46 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 затверджено “Правила роздрібного ринку електричної енергії” (далі - ПРРЕЕ), які регулюють взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. (п. 1.1.1 ПРРЕЕ).
За умовами п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Пунктами 2.1.1, 2.1.2 ПРРЕЕ встановлено, що відповідно до договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що укладаються зі споживачем та електропостачальником відповідно до цих Правил, оператор системи передачі згідно з Кодексом системи передачі та оператори систем розподілу згідно з Кодексом систем розподілу здійснюють, відповідно, передачу та розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача на території діяльності відповідного оператора системи. Оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.
Згідно з п. 2.1.4 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил. Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу. За ініціативою однієї із сторін договір споживача про розподіл електричної енергії оформлюється в паперовій формі.
12.12.2018 відповідачем підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії". На підставі даної заяви, з 01.01.2019 споживача приєднано до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах Договору про постачання електричної енергії №54 від 01.06.2010.
Відповідно до п. 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Згідно п.п.3 п.5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, споживач електричної енергії зобов'язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
Втім, умовами укладеного між сторонами договору не передбачені ні умови, ні порядок самостійного відключення саме споживача від електроспоживання. Розділом 6 договору № 54, який передбачає порядок обмеження та припинення електроспоживання чітко визначені умови щодо: обмеження або припинення постачальником електричної енергії електропостачання споживача згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та розділом 7 ПКЕЕ (п.6.1 договору);
- обмеження або припинення постачальником електричної енергії електропостачання споживача у разі введення в установленому порядку графіків обмежень та відключень внаслідок недостатності електричної енергії та (або) потужності в енергетичній системі. Величина обмеження електроспоживання та потужності з вказівкою черг та величин обмежень щорічно доводиться Споживачу Постачальником електричної енергії письмовим повідомленням (п.6.2 договору).
Таким чином, судом першої інстанції здійснений обґрунтований висновок, що нормами чинного законодавства передбачене припинення електроспоживання споживача самостійно з підстав неповної оплати електроенергії, за умовами договору, втім, з урахуванням змін законодавства, сторони самостійно, керуючись вимогами ст..ст.6, 627 ЦК України відповідних змін в договір про постачання електричної енергії не внесли, порядок відключення споживача самостійно від електроспоживання не врегулювали.
В зв"язку з викладеним, посилання позивача про наявність договірних зобов'язань відповідача припинити власне електроспоживання відповідно до п.п.3 п.5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, викладені як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Також слід зауважити, що відповідно до п. 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється:
1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі:
- відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на об слуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади);
- недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання наван таження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача;
- заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи;
- несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо спожи вання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора система);
- невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;
- закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи;
- закінчення терміну дії договору між споживачем та постачальником "останньої надії" (за умови неукладення споживачем договору з іншим електропостачальником);
- порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Мі ністрів України № 209 від 04.03.1997;
2) електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі:
- заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з елек тропостачальником;
- недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача.
Крім того, таке припинення електропостачання здійснюється в порядку встановленому цим пунктом, зокрема: після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій оформлюється Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім'я, по-батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.
Датою отримання таких попереджень вважається дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).
Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором систем або додатками до нього.
Згідно матеріалів справи позивач є оператором системи, отже здійснювати припинення електроспоживання споживачу може лише у випадках визначених для оператора системи (ч. 1 п. 7.5. ПРРЕЕ), але матеріалами справи не підтверджені випадки, які передбачають відключення відповідача, зокрема, заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії у відповідача немає, що не заперечує позивач; позивач у позові вказує на заборгованість за активну та реактивну електроенергію, яку, в свою чергу, не визнає відповідач, та на підтвердження існування якої позивачем не надано суду належних та допустимих доказів.
При цьому, як встановлено судами, позивачем також не надано доказів вручення (направлення) Відповідачу долучених до матеріалів позовної заяви копій повідомлень, попереджень, актів про недопуск. Оскільки кореспонденція, зокрема, акти-попередження про відключення, направлялась не на юридичну адресу відповідача - 69069, АДРЕСА_3 , а на іншу адресу - АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 . Будь-яких доказів отримання чи відмови від їх отримання заявником суду не надано, а тому не доведено, що відповідач не допустив його працівників до відключення електрообладнання.
Посилання скаржника на те, технічна помилка в зазначені номеру будинку № АДРЕСА_4 замість АДРЕСА_1 не вплинула на надходження поштових відправлень на фактичну та юридичну адресу Відповідача, зокрема, що поштовим відправленням №6903526144580, 10.06.2019 з супровідним листом від 07.06.2019 №007-068/9690 Відповідачу було направлено на помилкову адресу: АДРЕСА_2 , м АДРЕСА_3 , Дніпровське АДРЕСА_4 , попередження про припинення (обмеження) електропостачання (розподілу) електричної енергії з 09.00 год. 20 червня 2019, у разі несплати наявної на 07.06.2019 заборгованості у сумі 5 745 689,56 грн., яке отримано Відповідачем 13.06.2019 о 10 год. 27 хв., про що свідчить наявна на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" інформація про пересилання поштового відправлення №6903526144580 (копія попередження, супровідного листа з доказами направлення та роздруківка з сайту ПАТ "Укрпошта" є в матеріалах справи). Також в матеріалах справи знаходиться копія Акту про недопуск від 20.06.2019 з копією листа від 26.06.2019 №007-068/10811, та доказами направлення Відповідачу на помилкову адресу: АДРЕСА_2 , м. Запоріжжя, Дніпровське АДРЕСА_6 . 8, які отримані Відповідачем 05.07.2019 о 10 год. 55 хв., про що свідчить наявна на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" інформація про пересилання поштового відправлення №6903526145870, не приймаються колегією суддів, оскільки з позовною заявою скаржник звернувся до суду 12.04.2019 та доказів, що на момент звернення до суду у скаржника існувало порушене право, а саме, - не допуск працівниками відповідача попри отримане попередження, позивачем до матеріалів справи не надано. Докази про направлення попереджень на адресу відповідача, на які посилається скаржник, датовані червнем місяцем 2019 року, отже, вже під час розгляду справи в суді першої інстанції.
При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції обраний позивачем спосіб захисту права шляхом зобов'язання відповідача повністю припинити власне електроспоживання - не призведе до відновлення прав й інтересів позивача та не забезпечить виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною (відповідачем), оскільки фактично взагалі зупинить господарську діяльність підприємства відповідача.
Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Ураховуючи положення статей 15 і 16 Цивільного кодексу України захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення, з необхідністю врахування наявності правового механізму, за яким відбуватиметься поновлення порушеного права позивача, у випадку задоволення його позовних вимог.
Як вбачається з позовної заяви та відповідно до матеріалів цієї справи, однією з основних підстав звернення з позовом позивач зазначив наявність заборгованості станом на 09.04.2019 за активну електричну енергію за період з січня по грудень 2018 в розмірі 5 745 689,65 грн. та за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії за період з вересня 2018 по березень 2019 в розмірі 49 246,42 грн. Втім, вказане є підставою для звернення з самостійною позовною заявою, що позивачем і було здійснено та згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019 у справі № 908/2421/18 про стягнення 3 135 839,50 грн основної заборгованості, 331 718,44 грн пені, 19 135,08 грн інфляційних втрат та 43015,53 грн 3% річних (наявного в матеріалах цієї справи), отримано задоволення позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням не передбачення укладеного між сторонами договору умов та порядку самостійного відключення відповідача від електроспоживання, не доведення позивачем належними доказами порушення його прав через не допуск позивача працівниками відповідача попри попередження про відключення електроустановок, зокрема направлення актів про не допуск та актів-попереджень за належною адресою відповідача у встановлений термін, судом першої інстанції здійснені правильні та обґрунтовані висновки щодо відмови в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перевірки скарги в апеляційному порядку, отже, в її задоволенні слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі й відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №908/884/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №908/884/19 - залишити без змін.
Судові витрати Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Запоріжжя за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.10.2019.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік