вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" жовтня 2019 р. Справа№ 910/617/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Дикунської С.Я.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №0619/03-04 від 03.06.2019 (вх. №09.1-04.1/4438/19 від 10.06.2019) Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019
у справі №910/617/19 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"
до Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця"
про визнання недійсними рішень
за участю представників учасників справи:
від позивача - Мінко А.В. довіреність № б/н від 29.08.19
від відповідача - Данилов К.О. довіреність № 300-122/03-77 від 08.07.19
від третьої особи - Пипченко Б.Ю. довіреність № 1218/26-03 від 26.12.18;
Левіцький Є.В. довіреність № 0419/17-01 від 17.04.19;
Зубрицький О.В. довіреність № 0419/17-01 від 17.04.19
Публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним: рішення АМКУ від 22.12.2015 № 629-р, яким надано ПрАТ "ФФ "Дарниця" дозвіл на придбання акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", що забезпечує перевищення 25% голосів у вищому органі управління ПАТ "НВЦ "БХФЗ" та рішення АМКУ від 09.11.2018 № 24-29/02-14885, яким заяву ПАТ "НВЦ "БХФЗ" про перегляд рішення від 22.01.2016 № 629-р, залишено без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення № 629-р винесено Антимонопольним комітетом України на підставі недостовірної інформації, наданої ПрАТ "ФФ "Дарниця", та без врахування істотних обставин, які не були і не могли бути відомі відповідачу на дату винесення цього рішення.
В частині обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним рішення АМК про залишення заяви позивача без розгляду, оформленого листом № 24-29/02-14885 від 09.11.2018 позивач вказує на те, що прийняте відповідачем рішення не відповідає закону та обставинам справи, а твердження позивача належними і вичерпними висновками не спростовано.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 (повний текст складено 15.05.2019) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 3, 35, 48, 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та недоведення позивачем наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних рішень Антимонопольного комітету України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", 03.06.2019 подав апеляційну скаргу №0619/03-04 від 03.06.2019, просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/617/19 скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт стверджує, що визнання недійсним рішень комітету у даній справі може мати наслідком визнання недійсним біржового контракту № 185321 від 20.03.2015, а тому протиправність рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р безпосередньо стосується прав та інтересів позивача. Позивач вважає, що судом помилково було застосовано до спірних правовідносин положення ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Також апелянт вважає судом залишено поза увагою приписи ч. 2 ст. 58 названого Закону щодо п'ятирічного строку звернення із заявою про перегляд рішень комітету. На переконання позивача висновки суду не враховують, що скасування в судовому порядку рішення від 09.11.2018 № 24-29/02-14885, оскарження якого в рамках цієї справи здійснюється позивачем у встановлений ст. 60 названого Закону строк, автоматично веде до скасування рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою №0619/03-04 від 03.06.2019 (вх. №09.1-04.1/4438/19 від 10.06.2019) Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/617/19. Справу №910/617/19 призначено до розгляду на 02.09.2019. Відповідачу та третій особі встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, та учасникам справи - для подання заяв, клопотань, пояснень до 24.07.2019.
04.07.2019 до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому даний учасник справи просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, третя особа вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим з огляду на таке: рішення про надання дозволу на концентрацію має дозвільний характер, а тому будь-яких прав позивача не порушує; у позивача, в силу приписів ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відсутнє право на оскарження Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р; позивачем пропущено присічний строк на оскарження рішення про надання дозволу на концентрацію; прийняття відповідачем рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р з урахування недостовірної інформації не є безумовною підставою для його перегляду; оскаржуване рішення суду прийнято з дотримання вимог процесуального закону та надано усім доводам позивача обґрунтовану відповідь..
11.07.2019 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу відповідач вказує на відсутність порушеного права позивача, оскільки рішення про надання дозволу на концентрацію підтверджує можливість вчинення особою дій, тобто має дозвільний характер. Також відповідач зазначає, що оскільки апелянт до комітету із заявою про отримання дозволу на концентрацію не звертався, тому в межах розгляду заяви від 18.12.2015 позивач не має статусу заявника, відповідача або третьої особи та, відповідно, не має право на оскарження Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р. Позивачем пропущено присічний строк на оскарження рішення про надання дозволу на концентрацію. За доводами відповідача, викладена позивачем в його заяві про усунення недоліків інформація щодо тотожності видів діяльності суб'єктів господарювання не є доказом, який спростовує нездійснення цими товариствами господарської діяльності на одному ринку. КВЕД встановлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. На думку відповідача, скаржником обрано не ефективний спосіб захисту.
30.08.2019 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли: письмові пояснення щодо відзивів на апеляційну скаргу; клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні; клопотання про призначення економічної експертизи; клопотання про витребування доказів від відповідача, а саме документи, на підставі яких Антимонопольним комітетом України прийняті рішення №629-р від 22.12.2015.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні; клопотання про призначення економічної експертизи; клопотання про витребування доказів залишено без розгляду. В судовому засіданні 02.09.2019 оголошено перерву до 30.09.2019.
В судовому засіданні 30.09.2019, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 17.10.2019.
Представники позивача в судовому засіданні 17.10.2019 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 17.10.2019 заперечували проти доводів апелянта та просили рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 22.12.2015 Антимонопольний комітет України, розглянувши повторну заяву Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» про надання дозволу на придбання акцій позивача, прийняв рішення № 629-р «Про надання дозволу на концентрацію» (далі - Рішення АМК № 629-р), яким постановив надати дозвіл третій особі на придбання акцій Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління компанії (а.с. 42-43 том І).
05.09.2018 Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» звернулося до Антимонопольного комітету України із заявою № 0918/05-01 про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 629-р, яка обґрунтована тим, що вказане рішення прийнято на підставі недостовірної інформації, поданої третьою особою, а також без врахування істотних обставин, які не були і не могли бути відомі комітету на час його прийняття.
18.09.2018 Антимонопольний комітет України, за результатами розгляду названої заяви, листом № 24-28/02-12199 повідомив позивача про залишення її без руху у зв'язку з відсутністю підстав для перегляду рішення АМК № 629-р; заява подана без додержання вимог, встановлених в пункті 47 Правил розгляду заяв та справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції України, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6.05.1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р) (із змінами); надано заявнику тридцятиденний строк для надання інформації з документальним обґрунтуванням щодо підстав перегляду рішення (а.с. 55-58 том І).
23.10.2018 ПАТ "НВЦ "БХФЗ" подано заяву про усунення недоліків заяви № 0918/05-01 від 05.09.2018 про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 629-р (а.с. 59-64 том І).
09.11.2018 Антимонопольним комітетом України листом № 24-29/02-14885 повідомив позивача про залишення його заяви № 0918/05-01 від 05.09.2018 без розгляду у зв'язку з відсутністю підстав для перегляду Рішення АМК № 629-р (а.с. 65-66 том І).
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України «Про надання дозволу на концентрацію» № 629-р від 22.12.2015 та рішення про залишення заяви позивача без розгляду, оформленого листом № 24-29/02-14885 від 09.11.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон №2210-ІІІ) законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
До основних завдань Антимонопольного комітету України, у відповідності до ст. 3 названого Закону, віднесено участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
За змістом ст. 22 Закону №2210-ІІІ з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання. Концентрацією визнається, зокрема, набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.
В силу ст. 26 названого Закону учасники узгоджених дій, учасники концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України, звертаються, зокрема, із заявою про надання дозволу на концентрацію - до Антимонопольного комітету України. Заява та додані до неї документи мають містити повну та достовірну інформацію. У разі подання недостовірної інформації заявники несуть відповідальність згідно із статтею 52 цього Закону.
За результатами розгляду справ про концентрацію, у відповідності до ст. 31 Закону № 2210-ІІІ, приймається рішення: Антимонопольним комітетом України - про надання дозволу на концентрацію; погодження установчих документів господарських товариств, об'єднань чи змін до них; заборону концентрації. Рішення про надання дозволу на узгоджені дії може бути надано на невизначений або конкретно визначений строк, який, як правило, не повинен перевищувати п'яти років. Органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків, передбачених статтею 58 цього Закону.
Статтею 58 Закону № 2210-ІІІ визначено, що органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі:
- якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення;
- якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення;
- невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону;
- якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, вже не існують;
- наявності інших підстав, передбачених законами України.
Таким чином, із правового контексту наведених норм вбачається, що рішення Антимонопольного комітету України може бути переглянуто лише у випадках, визначених законом, зокрема, за умови його прийняття на підставі недостовірної інформації та/або у випадку коли істотні обставини не були і не могли бути відомі комітету, що зумовило прийняття незаконного та/або необґрунтованого рішення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач обґрунтовуючи заяви про перегляд Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р, посилався на те, що подані третьою особою Антимонопольному комітету України разом із заявою від 20.05.2015, на підставі яких відповідачем прийнято рішення про надання дозволу на концентрацію, є недостовірними, що було встановлено та підтверджено окремим рішенням АМК.
Так, рішенням Антимонопольного комітету України від 07.12.2017 № 672-р встановлено факт вчинення з боку Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» порушення, передбаченого п. 15 ст. 50 Закону №2210-ІІІ, що полягає в наданні недостовірної інформації відповідачу, у заявах від 20.05.2015 та від 18.12.2015.
У відповідності до п. 15 Рішення АМК від 07.12.2017 № 672-р відповідачем встановлено, що фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 , який є бенефіціарним власником Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» у 2015 році був пов'язаний відносинами контролю з такими суб'єктами господарювання: ТОВ «Редакція Газети «Здоров'я», ТОВ «Оптова компанія «Дарниця», ТОВ «Агрофірма Насіння», про що не було зазначено в заявах про надання дозволу на концентрацію.
На думку позивача, подання Приватним акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця», як учасником концентрації, неповної і недостовірної інформації, та, відповідно, ухвалення комітетом Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р на підставі недостовірної інформації та без врахування істотних обставин, що не були і не могли бути відомі комітету на дату винесення оскаржуваного рішення, призвело до прийняття незаконного рішення про надання дозволу на концентрацію.
Однак, позивачем, як до заяви про перегляд Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р, так і до матеріалів даної справи, не надано жодних доказів в підтвердження того, що вищенаведені обставинами мають істотний вплив на прийняття комітетом незаконного або необґрунтованого рішення. Крім того, наявність самого факту подання третьою особою у даній справі недостовірної інформації комітету не може бути достатньою та безумовною підставою для перегляду рішення АМК та його скасування у відповідності до вимог ст. 58 Закону № 2210-ІІІ. А тому, доводи апеляційної скарги в цій частині визнаються необґрунтованими.
Разом з цим, як свідчить наявний в матеріалах справи Лист АМК № 24-28/02-12199 від 18.09.2018 про залишення заяви позивача без руху, відповідач, з огляду на те, що суб'єкти господарювання: ТОВ «Редакція Газети «Здоров'я», ТОВ «Оптова компанія «Дарниця», ТОВ «Агрофірма Насіння», не здійснювали діяльність на ринках, на яких діють Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» і Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця», встановив відсутність впливу зазначеної інформації на прийняття комітетом рішення про надання дозволу на концентрацію.
Відповідно до пункту 47, 48 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90299 (далі - Правила), заява про перегляд подається в письмовій формі й повинна містити вимоги заявника, у тому числі очікувані ним рішення за результатами перегляду, які передбачені частиною третьою статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також зазначення підстав для перегляду рішення, передбачених частиною першою статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та доказів на їх підтвердження.
У разі коли заяву про перегляд подано без додержання вимог, установлених в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету залишають її без руху, про що письмово повідомляють заявника і надають йому строк для усунення недоліків.
Якщо заявник в установлений строк не усунув недоліки поданої ним заяви про перегляд, державний уповноважений або голова територіального відділення Комітету залишають заяву без розгляду, про що письмово повідомляють заявника.
Таким чином, Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прямо передбачено повноваження Комітету залишити заяву про перегляд рішення без руху та без розгляду.
Позивач, подаючи до комітету заяву про усунення недоліків заяви № 0918/05-01 від 05.09.2018, вказував на безпідставність висновків комітету про відсутність впливу на прийняття відповідачем оспорюваного рішення, оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності ТОВ «Оптова компанія «Дарниця», ТОВ «Агрофірма Насіння», ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ПАТ «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» є ідентичними.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, залишаючи без розгляду заяву позивача про перегляд рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р, відповідач виходив з того, що оскільки інформація з Єдиного реєстру юридичних осіб щодо видів діяльності вищенаведених суб'єктів господарювання не є вагомою обставиною з підстав нездійснення відповідними товариствами господарської діяльності в Україні протягом 2014-2015 років, то наявність або відсутність ТОВ «Редакція Газети «Здоров'я», ТОВ «Оптова компанія «Дарниця», ТОВ «Агрофірма Насіння» в групі суб'єктів, пов'язаних відносинами контролю із ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», жодним чином не вплинуло на прийняття комітетом рішення про надання дозволу на концентрацію та не могло б мати вплив на задіяні товарні ринки України. За вказаного, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р.
Разом з цим, зворотного позивачем під час звернення до відповідача з відповідною заявою та судового розгляду даної справи належними засобами доказування, в порядку ст. 74 ГПК України, не доведено, а відтак колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про правомірність залишення заяви Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» № 0918/05-01 від 05.09.2018 без розгляду.
Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що залишаючи заяву позивача про перегляд рішення без руху, а в подальшому без розгляду, відповідач діяв в порядку, у спосіб та в межах своїх повноважень, що виключає наявність підстав для визнання недійсним рішення АМК, оформленого Листом від 09.11.2018 № 24-29/02-14885. До того ж, у відповідності до ч. 2 ст. 59 Закону № 2210-ІІІ порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Судова колегія, серед іншого, також вважає за необхідне відмітити наступне. Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005, заява № 38722/02).
Так, звертаючись до суду з позовом, зокрема, про визнання недійсним рішення АМК про залишення заяви позивача без розгляду позивачем питання щодо відкриття відповідного провадження та спонукання комітету прийняти відповідне рішення згідно вимог чинного законодавства про захист економічної конкуренції не порушено. За наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки у випадку задоволення даної вимоги не вбачається досягнення позивачем правового результату з огляду на те, що визнання недійсним рішення про залишення заяви позивача без розгляду не є підставою для автоматичного скасування Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р, на чому помилково наполягає апелянт.
За сукупністю вищевикладеного, судова колегія встановила відсутність правових підстав для визнання недійсним рішення АМК про залишення заяви позивача без розгляду, оформленого Листом від 09.11.2018 № 24-29/02-14885.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
За змістом процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Предметом позову у даній справі, зокрема, є вимога про визнання недійсним Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р про надання Приватному акціонерному товариству «Фармацевтична фірма «Дарниця» дозволу на концентрацію. Вказане рішення, на переконання судової колегії, є документом дозвільного характеру, прийнятого у розрізі оцінки впливу заявлених дій на конкуренцію, які не передбачають виникнення жодних зобов'язань чи покладання обов'язку як для заявників, так і для будь-яких інших осіб, в тому числі позивача.
При цьому, правова природа надання комітетом дозволу на концентрацію полягає в оцінці допустимості здійснення певної концентрації з огляду на положення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто в оцінці її впливу на певний ринок.
Отже, як вірно зауважено місцевим господарським судом, комітет надає дозвіл не на фактичне придбання акцій (часток, паїв), злиття суб'єктів господарювання або створення нового суб'єкта господарювання тощо, а лише підтверджує можливість вчинення таких дій без порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки вони не призводять до монополізації або суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів. При цьому, твердження апелянта про те, що визнання недійсним Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р може бути наслідком визнання недійсним біржового контракту № 158321 від 20.03.2015 не доводять наявність порушеного права, яке підлягає захисту в рамках розгляду спору у даній справі.
Відповідно до ст. 60 Закону № 2210-ІІІ заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Згідно зі ст. 39 названого Закону особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники:
- заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.
Враховуючи те, що оскаржуване Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р було прийнято за результатом розгляду заяви без відкриття справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, то Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» в межах розгляду відповідної заяви не має правового статусу заявника, відповідача або третьої особи. Відповідно у позивача відсутнє право на оскарження названого рішення, оскільки останній не є суб'єктом відповідних правовідносин.
За оцінкою колегії суддів, судом першої інстанції було правомірно застосовано приписи ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки дана норма містить визначення правового статусу осіб, які мають право оскаржити рішення АМК України та визначені ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Доводи апеляційної скарги в цій частині визнаються судом необґрунтованими.
Також, відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органу Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Передбачений цією нормою строк, як вірно зауважено місцевим господарським судом, є присічним та відновленню не підлягає.
Господарський суд міста Києва, з огляду на встановленні обставини ознайомлення 10.09.2018 представника позивача з матеріалами заяви, на підставі яких прийнято Рішення АМК від 22.12.2015 № 629-р, та, відповідно, і з рішенням АМК, а також у зв'язку із пред'явленням позову 18.01.2019, дійшов вірних висновків про пропуск позивачем присічного строку на звернення з позовом до суду про оскарження рішення АМК. Наведене є окремою підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Твердження апелянта про те, що місцевий господарський суд не застосував до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 58 Закону № 2210-ІІІ відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки приписи даної норм визначають п'ятирічний строк саме на звернення до Антимонопольного комітету України із заявами про перегляд рішень у справах про концентрацію та не стосується строків звернення до суду, що унормовані ст. 60 названого Закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку Північним апеляційним господарським судом.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/617/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/617/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/617/19 залишити без змін.
3. Справу №910/617/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді С.Я. Дикунська
А.О. Мальченко
Повний текст постанови складено 28.10.2019