Справа № 698/594/19
Провадження №2-а/698/29/19
15 жовтня 2019 р.
Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Баранова О.І.,
секретаря Триліс Я.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора СРПП №2 Смілянського відділу ГУНП в Черкаській області сержанта поліції Миколенка Михайла Миколайовича про визнання протиправними дій відповідача та про скасування постанови серії ДП18 № 368513 по справі про адміністративне правопорушення від 27.07.2019 року,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Катеринопільського районного суду Черкаської області з позовом до старшого інспектора СРПП №2 Смілянського відділу ГУНП в Черкаській області сержанта поліції Миколенка Михайла Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вчинення якого на позивача було накладено штраф в розмірі 510 грн. Адміністративний позов мотивований тим, що обставини викладені в постанові про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, а тому постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06.09.2019 року постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 19.09.2019 року відповідач отримав ухвалу суду від 06.09.2019 року, однак, відзив на пред'явлений позов не подав.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ДП 18 № 368513, складеною старшим інспектором СРПП №2 Смілянського відділу ГУНП в Черкаській області сержантом поліції Миколенком Михайлом Миколайовичем, 27.07.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно даної постанови, 27.07.2019 року о 8-00 год. ОСОБА_1 , на 198 км а/д Київ - Знам'янка керував автомобілем «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 2 ст.126 КУпАП.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Проте, жоден із вказаних доказів не має пріоритету над іншим і повинні оцінюватися в сукупності або ж спростовуватися іншими доказами. Отже, на підставі вказаних доказів неможливо встановити наявність адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідальність за дане правопорушення встановлена за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В обґрунтування позовної заяви, зазначено, що позивач вказаного правопорушення не здійснював, 27 липня 2019 року близько 08 години 00 хвилин перебуваючи в автомобілі Деу Ланос номерний знак НОМЕР_1 , позивач рухався по автодорозі Київ - Знам'янка. У вказаному автомобілі позивач перебував на передньому пасажирському сидінні. На 198 км вказаної автодороги автомобіль було зупинено працівниками поліції. Після зупинки вказаного автомобіля, водій та інші пасажири вийшли із автомобіля. В цей час до ОСОБА_1 підійшов працівник поліції, та запропонував йому надати документи на автомобіль та водійське посвідчення. На що ОСОБА_1 повідомив, що не є власником даного автомобіля, і не керував вказаним транспортним засобом. Відповідач склав щодо позивача постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП 18 № 368513 за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Згідно вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Водночас ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість відповідач не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, доказів на спростування тверджень позивача не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить достатніх доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.
Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки доводи ОСОБА_1 спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази, зокрема, копія постанови не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Отже, за таких обставин, судом встановлено, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспектора СРПП №2 Смілянського відділу ГУНП в Черкаській області сержанта поліції Миколенка Михайла Миколайовича про визнання протиправними дій відповідача та про скасування постанови серії ДП18 № 368513 по справі про адміністративне правопорушення від 27.07.2019 року - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 368513 винесену 27.07.2019 року старшим інспектором СРПП №2 Смілянського відділу ГУНП в Черкаській області сержантом поліції Миколенком Михайлом Миколайовичем щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно видати учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Баранов О.І.