Справа № 2-2900/11 провадження № 2-п/361/38/19
25.10.2019
«25» жовтня 2019 року м.Бровари Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Василишина В.О.,
за участю секретаря судових засідань - Телепи Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 28 листопада 2011 року у справі № 2-2900/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
08 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду від 28 листопада 2011 року у справі № 2-290/11. Заява мотивована тим, що вказане рішення суду є необґрунтованим та незаконним. У судове засідання 28 листопада 2011 року відповідач не з'явилася із поважної причини, оскільки перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 26 жовтня 2010 року по 03 грудня 2012 року. Жодних грошових коштів у борг від свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 відповідач не отримувала, відповідних розписок про це не писала. Надані позивачем до суду розписки від
14 червня 2010 року та 14 червня 2011 року є неналежними доказами.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заяву підтримала, просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством. До заяви про перегляд заочного рішення заявником додано копію свідоцтва про смерть, виданого відділом записів актів громадянського стану Гагарінського району міста Севастополь Управління ЗАГС міста Севастополь. Прийняти до уваги вказане свідоцтво про смерть суд не може, оскільки останнє видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що з підстав встановлення юридичного факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території, вона до суду не зверталася. Згідно із листом Броварського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 10 жовтня 2019 року № 2506/16.6-38 у архіві відділу не виявлено актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перевірку проведено по первинним та по поновленим актовим записам про смерть по Броварському міськрайонному відділу державної реєстрації актів цивільного стану та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян з 01 січня 2012 року по теперішній час. Як вбачається із листів Броварської міської та районної державних нотаріальних контор від 14 жовтня 2019 року № 1873/01-16 та від 11 жовтня 2019 року № 2720/01-16 спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не відкривалася. Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 02 жовтня 2019 року не стосується учасника у даній справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так зокрема особа щодо якої відкрито спадкову справу Оржицькою державною нотаріальною конторою Полтавської області народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 липня 1966 року. Визначити коло спадкоємців ОСОБА_2 не виявилося можливим.
Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від
28 листопада 2011 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто борг у розмірі
- 167 678 грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі - 1 797 грн. 00 коп.
З матеріалів цивільної справи № 2-2900/11 вбачається, що у ній призначалося три судових засідання: 18 серпня 2011 року, 17 жовтня 2011 року та 28 листопада 2011 року.
З повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.9) вбачається, що про дату судового засідання 18 серпня 2011 року ОСОБА_1 повідомлена у визначеному законом порядку. Щодо повідомлення на 17 жовтня 2011 року, то у матеріалах справи міститься рекомендований лист з відміткою про повернення до суду за закінченням термінів зберігання (а.с.13). Про час, дату та місце розгляду справи 28 листопада 2011 року ОСОБА_1 повідомлялася у визначеному законом порядку, у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення судової повістки 25 жовтня 2011 року (а.с.23). 24 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про прийняття до уваги наявність у неї захворювання та неможливість бути присутньою при розгляді справи. До вказаної заяви відповідачем додано направлення Броварської ЦРЛ Поліклінічного відділення на планову госпіталізацію 27 жовтня 2011 року, поза як судове засідання у справі призначено на 28 листопада 2011 року.
Відповідно до статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.
Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали справи, суд дійшов висновку, що в заяві відсутні посилання на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично незгода з винесеним рішенням по суті.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 Конвенції, а також статті
1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286-288, 353 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд,
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 28 листопада
2011 року у справі № 2-2900/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.О.Василишин