28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 522/16205/17
провадження № 51-5230ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в межах кримінального провадження, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Суть питання
За вироком Хімського міського суду Московської області від 24 червня 2016 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228-1 Кримінального кодексу Російської Федерації до позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно засудженого ОСОБА_4 та визнано і виконано на території України вищевказаний вирок Хімського міського суду Московської області і тому ОСОБА_4 вважається засудженим за ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України) на строк 10 років позбавлення волі.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 11 квітня 2019 року повернув ОСОБА_4 його апеляційну скаргу, у зв'язку із тим, що він подав її після закінчення строку апеляційного оскарження і не порушував питання про поновлення цього строку.
Засуджений ОСОБА_4 поза межами строку на касаційне оскарження звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, до якої долучив клопотання про поновлення йому строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи поважність його пропуску тим, що він перебуває у виправній колонії посиленого режиму, а також зазначає про свою правову необізнаність та неможливість отримати кваліфіковану допомогу спеціаліста в області права.
З огляду на викладене засуджений вважає, що строк на касаційне оскарження ним був пропущений з поважних причин, а тому просить поновити цей строк.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційну скаргу на судові рішення може бути подано протягом трьох місяців із дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Воно надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, визначитися з своїми аргументи та їх обґрунтуванням.
Порядок обчислення процесуальних строків визначено ст. 115 КПК України. За ч. 4 вказаної норми процесуального закону при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 була проголошена 11 квітня 2019 року, однак, як видно із наданих додатків до касаційної скарги засуджений ОСОБА_4 отримав її 11 червня 2019 року, а тому останнім днем подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції для нього було 11 вересня 2019 року.
Однак, ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, лише 10 жовтня 2019 року (згідно з датою підписання касаційної скарги), тобто після закінчення визначеного ч. 2 ст. 426 КПК України строку на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 117 КПК України встановлено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлено за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Наведені засудженим у клопотанні доводи про необхідність поновлення йому строку на касаційне оскарження Верховний Суд не визнає поважними з огляду на нижченаведене.
Верховний Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, що б ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
У поданому клопотанні засуджений не навів жодних доводів на обґрунтування того, що перешкоджало йому з моменту отримання копії ували апеляційного суду 11 червня 2019 року звернутися до Верховного Суду до закінчення визначеного законом строку на касаційне оскарження, враховуючи те, що останнім днем подачі касаційної карги для засудженого було 11 вересня 2019 року, тобто засуджений не зазначив, що завадило йому у тримісячний термін, з моменту отримання копії ухвали, подати касаційну скаргу.
Також засуджений не зазначив, як його правова необізнаність перешкодила йому звернутися до центру з надання безоплатної правової допомоги в порядку, передбаченому Законом України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», для призначення йому захисника (або заміну діючого захисника).
Крім того, не обґрунтував, як його перебування у виправній колонії завадило йому у визначений законом строк звернутися з касаційною скаргою, враховуючи те, що засуджений подав скаргу через 1 місяць після закінчення визначеного ст. 426 КПКУкраїни строку на касаційне оскарження.
До того ж, клопотання засудженого не містить даних про те, яких розумних заходів він вживав для можливості звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду у визначений законом строк.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_4 не навів переконливих доводів щодо наявності поважних причин пропуску ним строку на касаційне оскарження, а тому заявлене засудженим клопотання не підлягає задоволенню.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку касаційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, вважає за необхідне повернути касаційну скаргу, оскільки засуджений подав її після закінчення строку касаційного оскарження, а з його клопотання не вбачається підстав для його поновлення.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання засудженому ОСОБА_4 про поновлення йому строку на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.
Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3