Ухвала
Іменем України
25 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 465/3285/17
Провадження № 51-5279ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ «Національна агенція нерухомості», в особі директора ОСОБА_4 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2018 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні скарги ТзОВ «Національна агенція нерухомості»на дії слідчого Франківського ВП ГУ НП у Львівській області та на постанову слідчого про визнання речовим доказом.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Національна агенція нерухомості» на ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2018 року про відмову в задоволенні скарги на дії слідчого Франківського ВП ГУ НП у Львівській області та на постанову слідчого про визнання речовим доказом, оскільки її було подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Не погодившись із зазначеним рішенням, ТзОВ «Національна агенція нерухомості» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що рішення було постановлено з порушенням норм кримінального процесуального законодавства та без врахування правових висновків Верховного Суду.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучену до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 309 КПК визначено перелік ухвал слідчих суддів, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.
Крім того, усилу приписів ч. 3 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 309 КПК скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
За правилами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, і відмовивши у відкритті провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Національна агенція нерухомості» діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
Що стосується посилань скаржника на правові висновки, які наведені в постановах Верховного Суду, то колегія суддіввважає їх необґрунтованими, оскільки у цих висновках йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тоді як скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК розглядає слідчий суддя з урахуванням положень, передбачених ст. 303 КПК.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13.02. 2001 року).
За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Таким чином, твердження ТзОВ «Національна агенція нерухомості» про те, що суд незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження, суперечать наведеним вимогам кримінального процесуального закону.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, у касаційній скарзі не наведено.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТзОВ «Національна агенція нерухомості», в особі директора ОСОБА_4 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3