Ухвала
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
Провадження № 51- 5231 ск 19
Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015060000000105 щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 15 травня 2019 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Донецьк, зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 240 КК України, кримінальне провадження № 12015060000000105- закрито.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2019 року ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 15 травня 2019 року залишено без зміни.
Як вбачається з судових рішень, ОСОБА_4 перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки ДП «Житомирторф», будучи обізнаним про наявність тимчасової заборони на видобуток торфу, умисно з 1 квітня 2013 року по 1 серпня 2013 року здійснив незаконне видобування корисних копалини загальнодержавного значення - торфу.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує, що районний суд звільняючи обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриваючи провадження, не стягнув з ОСОБА_4 процесуальні витрати, а саме витрати за проведення експертиз. Стверджує, що апеляційний суд проігнорував вимоги норми прямої дії - ч. 1 ст. 126 КПК України, щодо прийняття рішення про стягнення процесуальних витрат, у зв'язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, рішення про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 240 КК України, прокурором у касаційному порядку не оспорюються.
Що стосується доводів прокурора про істотне порушення вимог КПК України та безпідставне не стягнення судових витрат, то суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 статті 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відповідно до ч. 1 статті 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.
Згідно положень п. 13 ч. 1 статті 368, п. п. 1, 2 ч. 4 статті 374 КПК України питання щодо процесуальних витрат вирішується судом при ухваленні вироку.
Кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості стягнення судових витрат з особи, яку було звільнено від кримінальної відповідальності.
Наведені обставини були враховані судом першої інстанції.
Доводи прокурора про порушення процесуального закону, через не стягнення з обвинуваченого судових витрат, були предметом перевірки апеляційного суду, який зазначив, що покладення судових витрат на осіб, звільнених від кримінальної відповідальності, у справах публічного обвинувачення, кримінальним процесуальним законом не передбачена.
Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що положення ст. 126 КПК України про те, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою, є загальними, однак вони не спростовують вимог ст. 124 даного Кодексу.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Враховуючи викладене, касаційні вимоги прокурора безпідставні.
Інших доводів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, у касаційній скарзі прокурора не наведено.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючисьп. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3