Справа № 201/9256/19
Провадження № 2/201/3056/2019
24 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,
при секретарі - Разумняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
13 серпня 2019 року до Жовтневого районного суду м Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації та мешкання: АДРЕСА_3 ), аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.), починаючи з дати звернення позивача з даним позовом і до досягнення дитиною повноліття.
Представник позивача надала до суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач також надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, а саме 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1) уклала шлюб з ОСОБА_2 , який було зареєстровано Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис за №199.
Від шлюбу у сторін народилася спільна донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було 04.08.2018 р. зроблено актовий запис №994.
Після укладання шлюбу подружжя мешкало у батьків Відповідача за адресою: АДРЕСА_4 . Після народження дитини у липні 2018 року відносини між подружжям поступово почали погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до припинення фактичних шлюбних відносин у липні 2019 року, а саме: 11.07.2019р . Позивач разом з донькою виїхала з квартири, у якій вони мешкали з Відповідачем.
Таким чином, Позивач вважає, що збереження сім'ї не має ніякого сенсу, а отже, звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про розірвання шлюбу. Станом на момент винесення рішення по даній справі шлюб не розірвано.
Оскільки шлюбні стосунки фактично припинено, Позивач та Відповідач не мешкають разом, їхня донька мешкає разом з Позивачем та знаходиться повністю на її утриманні та піклуванні. Відповідач не надає у добровільному порядку грошові кошти на утримання дитини.
Місце роботи Відповідача - Головне управління державної міграційної службі України у Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Липинського, 7) на посаді головного спеціаліста. Щомісячна заробітна плата Позивачу не відома, тому Позивач просить суд стягнути з Відповідача фіксовану суму аліментів на дитину у розмірі 3000,00 грн. щомісячно.
Наразі, Позивач звернулася з позовною заявою до суду з метою стягнення з Відповідача аліментів на утримання їхньої спільної малолітньої дитини у примусовому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Оскільки домовленість сторін про сплату аліментів відсутня, тобто сторони повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття відповідно до ст.180 СК України, Позивач звернулась до суду з даним позовом.
Статтею 182 СК України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, - стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» установлений у 2019 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень.
Як зазначено вище мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, вказаний прожитковий мінімум забезпечує лише мінімальні потреби дитини, а не достатні для повноцінного її розвитку.
Дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і ч. ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Тому Позивач просить суд стягнути з Відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 3000,00 грн. Даний розмір аліментів не порушує баланс інтересів сторін з огляду на проживання та утримання дитини саме Позивачем.
Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
В судовому засіданні було встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом із матірю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню та з відповідача підлягають стягненню на користь позивача аліменти у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.), починаючи з дати звернення Позивача з позовом і до досягнення дитиною повноліття.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768, 40 грн., оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст. 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 191, 192 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.), починаючи стягнення з 13 серпня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев