про відмову у відкритті касаційного провадження
25 жовтня 2019 року
м.Київ
справа №640/19996/18
провадження №К/9901/28441/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 640/19996/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Кабінету Міністрів України, в якому просив:
а) визнати протиправною бездіяльність виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), яка полягає у непроведенні конкурсу з вибору управителя багатоквартирного будинку у відповідності до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за адресою, вказаною у позовній заяві;
б) визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо усунення відповідних недоліків у роботі виконавчого органу Київської міської ради (КМДА);
в) зобов'язати виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) або суб'єкта владних повноважень, якому делеговано таку функцію, провести конкурс з вибору управителя багатоквартирного будинку у відповідності до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за адресою, вказаною у позовній заяві;
г) стягнути відшкодування, тобто компенсацію матеріальної шкоди з відповідачів у розмірі 2 528,01 грн на користь позивача за кошт бюджетних асигнувань;
д) беручи до уваги положення п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції від 28.08.2019), а також той факт, що однією з вимог цього позову є виплата компенсації, звільнити позивача від сплати судового збору та взяти вказаний позов до розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 позовна заява повернена позивачу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 залишено без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2019 взято до свого провадження адміністративну справу № 640/19996/18; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 повернено скаржнику.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 залишено без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 заяву ОСОБА_1 про відкликання апеляційної скарги задоволено; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 повернуто скаржнику.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 виправлено описку в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019, зазначивши в описовій та мотивувальній частинах ухвали правильну дату подання до суду ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року « 03 червня 2019 року», замість помилково вказаної « 06 червня 2019 року».
08.07.2019 позивач, не погодившись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 подав апеляційну скаргу, в якій просив:
а) взяти апеляційну скаргу до розгляду та розглянути її за участі скаржника;
б) надати можливість навести підстави щодо поновлення строку на апеляційне оскарження у відповідній заяві та подати її до суду апеляційної інстанції;
в) скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 про повернення позовної заяви, передати справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва;
г) беручи до уваги той факт, що вимога позову ОСОБА_1 від 28.11.2018 щодо виплати компенсації взаємпопов'язана із суттю публічно-правового спору на рівні положень ст. 56 Конституції України, а справа № 640/19996/18 є пов'язаною з виплатою компенсації, на підставі положення п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (редакція від 01.01.2019), звільнити скаржника від сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 залишено без руху.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження та поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019; встановлено строк до 28.08.2019, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання (надання) іншим учасникам справи та заперечення проти заяв і клопотань, якщо такі містяться в апеляційній скарзі; призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 - без змін.
Вважаючи вказані судові рішення такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
Надаючи оцінку висновкам судів першої й апеляційної інстанцій та аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився також й суд апеляційної інстанції, взяв до уваги те, що недоліки позовної заяви, яку залишено без руху ухвалою суду, повністю не були усунуті, що унеможливлює відкриття провадження у справі та є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
За змістом ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву з підстав не усунення недоліків позовної заяви, слушно застосував положення п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, правильне їхнє застосовування є очевидним, а аргументи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Ще одним правовим питанням, на яке мав відповісти суд першої інстанції під час перевірки обставин, з якими процесуальний закон пов'язує можливість відкриття провадження у справі, було те, чи наявні фактичні та юридичні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання позову) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Телеологічне (цільове) тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях:
(1) винятково громадяни, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;
(2) і тільки у тих спорах, що пов'язані з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач не надав доказів наявності у нього статусу реабілітованої особи, що визначається Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
За таких обставин Суд вважає безпідставним посилання позивача на п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Отже, колегія суддів доходить висновку про недоведеність ОСОБА_1 підстав для звільнення його від сплати судового збору на підставі п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки предмет позову у справі, в якій переглядаються судові рішення, не стосується виплати компенсації, повернення майна або відшкодування вартості майна громадянам, які реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
З цих міркувань треба визнати правильним висновок суду першої інстанції, який підтримав й суд апеляційної інстанції, про те, що вказана позовна заява, яка подана ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.
Не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції й аргументи скаржника про те, що (1) позов ОСОБА_1 від 28.11.2018 був зареєстрований в день його подання (28.11.2018), а автоматизований розподіл судової справи між суддями за цим позовом, на порушення вимог частини першої ст. 31 КАС України (у редакції від 04.11.2018) було здійснено лише наступного дня, тобто 29.11.2018, (2) ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 07.12.2018 було постановлено на дев'ятий день з дня подання адміністративного позову від 28.11.2018, (3) оприлюднення цієї ухвали, за інформацією Єдиного державного реєстру судових справ, було також здійснене з суттєвою затримкою, оскільки вказані обставини не призвели до неправильного розв'язання питання про повернення позовної заяви позивачу через неусунення ним недоліків, визначених в ухвалі суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на наведене та беручи до уваги, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, під час розв'язання питання про взяття до розгляду позовної заяви надав правильну оцінку матеріалам позовної заяви та клопотанню скаржника про звільнення від сплати судового збору з погляду дотримання ним вимог КАС України та Закону України «Про судовий збір» щодо форми та змісту відповідних процесуальних документів, аргументи касаційної скарги стосовно цих питань не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом ч. 3 цієї самої статті суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, також і на ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалені за результатами перегляду таких ухвал.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали суду першої інстанції, та ухваленої за результатами її перегляду постанови суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст. ст. 328, 333, 359 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 640/19996/18.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб