Головуючий суддя у першій інстанції : Луцович М.М.
16 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8502/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Матковської З.М., Улицького В.З.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
представника апелянта: Гусак М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 10 липня 2019 у справі № 260\1155/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради Зотової Олександри Сергіївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
30.10.2018р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради Зотової О.С. про визнання бездіяльності протиправною в частині не застосування імперативних заходів впливу ( винесення припису про заборону самовільного будівництва з грубим порушенням діючих ДБН) на письмове звернення від 19.09.2018 р. та зобов'язання винести припис про заборону проведення будівельних робіт та «ліквідувати фундамент», котрий закладений гр. ОСОБА_2 самочинно з порушенням будівельних норм в дворі будинку на АДРЕСА_3 .
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник апелянта ОСОБА_1 - Гусак М .П. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради в особі Ужгородської міської ради Зотової О.С. із заявою від 19.09.2018р. та листом-нагадуванням від 17.10.2018р. про проведення перевірки законності здійснення будівельних робіт та надання інформації про наявність дозвільних документів на виконання будівельних робіт за адресою : АДРЕСА_3 . (а.с. 71 )
Письмовим листом від 19.10.2018 року № 11-134/16-14 відповідач повідомила позивача, що проведена позапланова перевірка з виїздом на місце. Під час проведення позапланової перевірки встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 власником квартири № 3 - гр. ОСОБА_2 виконано підготовчі роботи по демонтажу власної квартири № 3 на підставі повідомлення про початок виконання підготовчих робіт № ЗК 010182691246 від 26.09.2018 р. Також, виконуються будівельні роботи по реконструкції квартири № 3 з розширенням під індивідуальний житловий будинок без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що забороняється. В результаті позапланової перевірки складено відповідні документи, які вимагаються постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2017р «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», а саме: гр. ОСОБА_2 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та притягнення до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства. (а.с.11 )
ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Із змісту п.6 ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" видно, що підставами для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
В п.2-ч.3 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:
- складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
-у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що у відповідності до вимог п.6 ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на підставі звернення позивача щодо порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, відповідачем правомірно проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті «Реконструкція квартири № 3 з розширенням під індивідуальний житловий будинок» : за адресою: АДРЕСА_3 , замовником - ОСОБА_2 (а.с. 56-69).
В п.16 "Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.17 р. (далі - Порядок №553) видно, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Відповідно до п. 17 Порядок №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
Як видно з матеріалів справи, в результаті позапланової перевірки уповноваженими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення від 18.10.2018р. та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 18.10.2018 р. (а.с. а.с. 56, 65, 67 )
За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Зотова О.С . визнала винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 КУпАП та наклала на гр. ОСОБА_2 штраф в розмірі - 8500 грн., що підтверджується постановою по справі про адміністративне правопорушення № 106 від 25.10.2018 р. ( а.с. 68 )
Отже, доводи апелянта про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність в частині не застосування імперативних заходів впливу (винесення припису про заборону самовільного будівництва) на письмове звернення від 19.09.2018 р. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки спростовуються Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18.10.2018 р. (а.с. 67 )
Із змісту даного припису видно, що ОСОБА_2 відповідач зобов'язав зупинити усі будівельні роботи на об'єкті будівництва «Реконструкція квартири № 3 з розширення під індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 до моменту отримання дозвільних документів та привести усі дозвільні документи на початок виконання будівельних робіт відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с. 67 )
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач керівник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради в особі Ужгородської міської ради Зотова О.С. діяла в межах повноважень та у спосіб що визначені Конституцією та законами України.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що суд не вправі втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та визначати, який саме зміст управлінського рішення слід приймати за результатом проведення перевірки.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що предметом спору в зазначеній категорії справ є правомірність поведінки суб'єкта владних повноважень щодо розгляду письмової заяви позивача.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів суб'єктом владних повноважень. Тобто, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа яка вважає, що її права, свободи та інтереси порушені може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини.
За таких обставин, доводи апелянта про те що відповідач начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради Зотова О.С вчинила бездіяльність та порушила його «право згідно Конституції України та законодавчих нормативних актів в частині здійснення контролю державного архітектурно-будівельного на письмове звернення від 19.09.2018 р. щодо відповідної заборони на проведення самовільної забудови на шкоду майну, створення пожежної-небезпечної ситуації» колегія суддів не приймає до уваги за безпідставністю оскільки, захисту підлягає тільки порушене право, хоч у цьому випадку і таке не мало місце. Апелянт не звернув уваги, що такий спосіб захисту як зобов'язання суб'єкта владних повноважень винести припис «Про заборону проведення будівельних робіт та ліквідувати фундамент, котрий закладений самочинно з порушенням будівельних норм » не передбачений законом.
Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про те що суд першої інстанції необґрунтовано повернув заяву про уточнення позовних вимог від 26.03.2019 р. виходячи з наступних підстав. (а.с. 98 )
В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з об'єктивними причинами судовий розгляд справи затягнувся, внаслідок чого суттєво змінились обставини щодо заявлених позовних вимог. Позивач просить суд, зобов'язати відповідача скасувати реєстрацію декларації ( дозволу ) в Єдиному Реєстрі документів та на офіційному сайті Держархбудінспекції України про початок будівельних робіт від 20.02.2019р. № ЗК 061190511894. Тобто, ОСОБА_1 заявляє нову позовну вимогу. При цьому, з первісним позовом останній звернувся 20.10.2018р.
Тобто, обставини, на яких ґрунтувались первісні вимоги позивача змінились.
Із змісту ст. 47 КАС України видно, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
В даному випадку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що заяву позивача про «уточнення позовних вимог» слід залишити без задоволення, оскільки вказана заява містить одночасну зміну предмета та підстави позову. Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. ( ст. 47 КАС України ). Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з КАС України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.
Апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивоване судове рішення та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним. Доводи апелянта, зазначені у апеляційній скарзі є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 260/1155/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя В.З. Улицький
Суддя З.М. Матковська
Постанова складена в повному обсязі 28.10.2019р.