Справа № 727/4597/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободян Г.М.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
15 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2019 року (м. Чернівці, 21 червня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив постанову по справі про адміністративне правопорушення ГО № 393435 від 11.04.2019 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.178 ч.1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 51,00 грн. - визнати незаконною та скасувати; провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.178 ч.1 КУпАП, закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою ГО №394435 по справі про адміністративне правопорушення від 11.04.2019 року, притягнуто до адміністративної відповідальності позивача за те, що останній 11.04.2019 року о 15.30 год. по вул.Героїв Майдану, 29 біля зупинки громадського руху перебував в п'яному вигляді з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя), а також був у брудному одязі, із розтебнутою застібкою на штанах, чим ображав людську гідність і громадську мораль, порушив ст.178 ч.1 КУпАП, за що накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, у відповідності до Витягу з Єдиного реєстру досудових рішень, зареєстровано кримінальне провадження: №12019260040000775 о 09.41 год. 12.04.2019 року, потерпілий (заявник) ОСОБА_1 повідомив про те, що 11.04.2019 року о 15.30 год. за адресою: м.Чернівці вул.Героїв Майдану, 103 «Г» двоє невідомих осіб завдали йому тілесні ушкодження, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ст. 125 ч.І КК України.
Згідно «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої «Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 р. № 1376», не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Разом з тим, з постанови ГО №394435 по справі про адміністративне правопорушення від 11.04.2019 року вбачається, що час скоєння правопорушення виправлений з 15.30 год. на 16.30 год., що також підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського «20190411215903000339», на якому видно, що о 15.55 год. інспектор Лакуста О.Д. вже спілкується із учасниками події, що відповідає часу описаних обставин позивачем.
Відповідності до «Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші п|дії», затвердженої «Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 р. № 1377», посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов'язана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції, проте в порушення зазначеної інструкції, поліцейськими не було установлено і затримано осіб, які вчинили правопорушення по відношенню до позивача.
З відеозапису «20190411215449000312» з 16:32:55 год. до 16:34:40 год. вбачається, що один зі свідків події надає пояснення, які підтверджують покази позивача, проте працівниками поліції в порушенні зазначених інструкцій не прийняли пояснення до уваги та не зафіксували в письмовому вигляді пояснення свідка.
Статтею 18 ч. 1 п. 1-2 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В силу ст. 222 КпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів : підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є саме оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Однак, постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскарженій постанові.
Виносячи оскаржену постанову, відповідач повинен був дотримуватись вимог ст.ст. 251, 254, 283 КУпАП і прийняти повне, законне і обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого не викликав би сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості.
Однак, процес розгляду справи не відповідав вимогам ст. 279 КУпАП, обставини передбачені ст.280 КУпАП не з'ясовувалися, не враховано те, що позивач вину не визнав, заявив клопотання про бажання скористатися правовою допомогою, в задоволенні якого йому було відмовлено; пояснення свідків не зафіксовано.
За змістом ст. 222 ч. 2 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями ст. 9 ч. 1 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 178 КУпАП встановлено, що розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, яке інкримінується позивачу, полягає у поведінці особи, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, яка явно порушила загально визнанні норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав'язливе ставлення до громадян тощо.)
Суд першої інстанції вірно вказав, що притягненню до адміністративної відповідальності не підлягає особа тільки за сам ніби-то факт появи у п'яному вигляді у громадському місці, якщо поведінка особи є пристойною, а у випадку коли має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп'яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п'яний повністю безпорадний стан (у непритомному стані) - є суб'єктом зазначеного правопорушення.
Чинне законодавство встановлює порядок проведення огляду на стан сп'яніння лише водіїв транспортних засобів, що регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за№ 1413/27858. Доказів на підтвердження відомостей, що містяться у постанові, а саме, перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, що ображало людську гідність та порушувало громадський порядок, відповідачем суду не надано.
Як передбачено ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України щодо обов'язку докзування правомірності своїх дій з приводу сладання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, не було надано суду матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідапльності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.