Справа № 240/1496/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
28 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання скасувати вимогу,
в лютому 2018 року позивач звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просла скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Головне управління ДФС в Житомирській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, зазначивши, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яким призначено пенсію за віком зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 17.01.2001 року №19, за формою №4-ООП ОСОБА_1 є - фізичною особою підприємцем, яка займається незалежною професійною діяльністю - приватний нотаріус.
ОСОБА_1 також є пенсіонеркою за віком з 18.08.2011 року.
21 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС в Житомирській області, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу № Ф-5193-55 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн. за період протягом 2017 року та 3-х кварталів 2018 року.
У відповідь 29.12.2018 року ОСОБА_1 була подана скарга до Головного управління ДФС в Житомирській області в якій позивач правила скасувати дану вимогу.
01.02.2019р. ДФС України за підписом директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження було винесено рішення №5312/6199-99-11-05-02-25 від 01.02.2019 року, яким ОСОБА_1 повідомлено, що відсутні підстави для скасування вимоги від 29.12.2018р.
Зазначене рішення ОСОБА_1 отримано 06.02.2019р.
Не погоджуючись із правомірністю вищезазначеної вимоги, вважаючи її протиправною та незаконною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом про її скасування.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 визнав необґрунтованими посилання позивача на те, що вона не має сплачувати ЄСВ так, як вона є пенсіонеркою за віком, зазначивши, що право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску мають лише фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени фермерського господарства, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2464-VІ, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. На даний час, на законодавчому рівні не передбачено звільнення фізичних осіб, які здійснюють нотаріальну діяльність, від сплати ЄСВ, які також при цьому є пенсіонерами або особами з інвалідністю. Осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, не зазначено в ч.4 ст.4 Закону №2464-VІ, тому на них пільги щодо сплати ЄСВ не розповсюджуються.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктом 4 частини 1 ст. 4 Закону №2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Частиною 4 статті 4 Закону №2464-VІ визначений перелік осіб які звільняються від сплати за себе єдиного внеску: особи зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Із змісту вказаної статті вбачається, що позивач не віднесений до цього переліку, так як не являється фізичною особою-підприємцем (п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ) чи членом фермерського господарства (п.5-1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ).
Згідно ч.4 ст.5 Закону №2464-VІ обов'язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною восьмою вказаної статті Закону №2464-VІ (в редакції яка діяла до 2018р.) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII внесені зміни до абз.3 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VІ та новою редакцією статті визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (діє з 01.01.2018р.).
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З аналізу викладеної норми Закону вбачається, що незалежно від суми отриманого доходу сума єдиного внеску не може бути меншою розміру мінімального страхового внеску.
Згідно положень частин 1 - 4 статті 25 Закону №2464, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 за №449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953.
Відповідно до п.п. 1 - 4 Розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому другим абзацом третього пункту (щодо надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі даних документальних перевірок), вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена відповідачем на підставі пункту 3 розділу VІІІ Закону №2464-VI у редакції Закону від 16.10.2012 року №5462-VI згідно з яким платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 здійснюючи незалежну професійну діяльність згідно вищезазначеного закону вважається платником єдиного соціального внеску, а оскільки законодавством не передбачено пільг для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та є пенсіонерами за вислугою років, єдиний соціальний внесок вона зобов'язана сплачцвати на загальних підставах.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.