01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
23 жовтня 2019 року Справа № 826/13563/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Лічевецького І.О.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Сабаріна Ю .В.,
представника відповідача Рогової І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Національної поліції у м. Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення з 27.03.2017 р. по 10.06.2017 р. та з 11.06.2017 р. по 28.02.2018 р.;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошового забезпечення з 27.03.2017 р. по 10.06.2017 р. та з 11.06.2017 р. по 28.02.2018 р., з урахуванням посади, спеціального звання, стажу служби в поліції та премії.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2019 року адміністративний позов було задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення з 27.03.2017 р. по 10.06.2017 р. та з 11.06.2017 р. по 28.02.2018 р.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що керівником (начальником) органу поліції, в якому позивач проходить службу, не було прийнято наказу щодо припинення виплати позивачу грошового забезпечення за спірні періоди, і відповідачем не доведено наявності законодавчо визначених підстав для цього, а також з того, що зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивача, з урахуванням посади, спеціального звання, стажу служби в поліції та премії, спрямовано на майбутній захист прав та інтересів позивача.
Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що задоволення його позову лише в частині визнання протиправними дій відповідача без заповзання його вчинити певні дії не призведе до ефективного відновлення його порушених прав, на захист яких позивач звернувся до суду з цим позовом.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати в цій частині і ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою суду у справі № 826/7518/16 позивача було поновлено на посаді начальника відділу поліції № 4 Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві з 11.04.2016 р. та зобов'язано відповіждча внести відповідні зміни до трудової книжки, стягнуто з ГУ НП у м. Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 27.03.2017 р. № 273 о/с «Щодо особового складу» на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2017 р. у справі № 826/7518/16 позивача поновлено на посаді начальника відділу поліції № 4 Дніпровського управління поліції з 11.04.2016 р. та наказано йому виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Наказом ГУ НП у м. Києві у м. Києві від 02.03.2018 р. № 212 о/с «Щодо особового складу» позивача призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції № 1 з обслуговування житлового масиву «Воскресенка» Дніпровського управління поліції з посадовим окладом 2500,00 грн., звільнено з посади начальника відділу поліції № 4 цього ж управління поліції, закріплено за ним спеціальний жетон з індивідуальним номером 0132847 з 11.06.2017 р.
Першим заступником начальника Дніпровського управління поліції ГЕНП у м. Києві Стаківським О.С. на ім'я начальника Дніпровського управління поліції ГЕНП у м. Києві складено рапорт в якому зазначено про те, що позивач з 27.03.2017 р. на роботу не виходив, жодних документів, а саме, лікарняний, відпустка та інше до ВКЗ Дніпровського управління поліції ГЕНП у м. Києві не надав.
У зазначеному рапорті також викладено прохання клопотати щодо не виплати позивачу грошового забезпечення.
Адвокатом Сабаріним Юрієм Володимировичем на інтересах позивача направлено на ім'я заступника Голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві адвокатський запит від 27.04.2018 р. № 4, в якому він просив повідомити, за який період позивачу нараховані та виплачені кошти за вимушений прогул та надати відповідний розрахунок; повідомити, чи виплачувалось позивачу грошове забезпечення (заробітна плата) у період з 28.02.2017 р. до березня 2018 р., а якщо ні, то на якій підставі і чому.
Листом від 05.05.2018 р. № 70оз/125/30/03-2018 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП у м. Києві повідомило адвоката, що наказом ГУНП від 27.03.2017 р. № 273 о/с позивача поновлено на посаді начальника відділу поліції № 4 Дніпровського управління поліції з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць йому нараховано та виплачено в травні 2017 р., що нараховані кошти за вимушений прогул в сумі 39775,92 грн. виплачено в березні 2018 р., що наказом ГУНП від 02.03.2018 р. № 212 о/с позивача призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції № 1 з 11.06.2017 р., що грошове забезпечення з 27.03.2017 р. по 10.06.2017 р. та з 11.06.2017 р. по 28.02.2018 р. позивачу не нараховувалося, згідно рапорту першого заступника начальника Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві.
Адвокатом в інтересах позивача направлено на ім'я заступника ГУ НП України - начальника ГУ НП у м. Києві адвокатський запит від 11.07.2018 р. № 14, в якому він просив надати належним чином завірені копії документів, що стали підставою для не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення з 27.03.2017 по 10.06.2017 та з 11.06.2017 по 28.02.2018.
Листом від 17.07.2018 р. № 124оз/125/30/01-2018 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП у м. Києві направило адвокату позивача копію рапорту першого заступника начальника Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, щодо невиходу позивача на службу.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 р. № 260 (далі - Порядок № 260).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 7 ст. 43 Конституції України закріплено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Згідно з ч. 8 ст. 68 Закону № 580-VIII поліцейському, посада якого скорочена, грошове забезпечення виплачується включно до дня призначення на іншу посаду або до дня звільнення зі служби в поліції в розмірі, визначеному за останньою штатною посадою, яку він займав на момент її скорочення. Розмір щомісячної премії встановлюється рішенням керівника органу (закладу, установи) поліції.
У ч.ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 2 Постанови № 988 виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Відповідно до пунктів 4, 6 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.
Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 встановлено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що поліцейському гарантовано своєчасне та в повному обсязі отримання грошового забезпечення виплата якого здійснюється на підставі наказу керівника.
При цьому, єдиною правовою підставою для припинення виплати поліцейському грошового забезпечення за час його відсутності на службі без поважних причин є наказ керівника (начальника) органу поліції, в якому зазначається, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що жодного наказу про припинення позивачу виплати його грошового забезпечення, зокрема у зв'язку з відсутністю на службі без поважних причин, за період з 27.03.2017 р. по 10.06.2017 р. та з 11.06.2017 р. по 28.02.2018 р., відповідачем не приймалося.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності таких дій відповідача.
Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що встановлення протиправності вказаних дій відповідача та порушення ними прав позивача на отримання належного йому грошового забезпечення зумовлює необхідність відновлення його прав шляхом нарахування та виплатити належного йому грошового забезпечення за спірні періоди та задоволення позову в цій частині вимог.
При цьому, колегія суддів вважає, що застосування саме такого способу захисту відповідатиме завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України, та враховує також висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland), відповідно до яких поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 6 КАС України, ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело неправильного вирішення спору в цій частині вимог тому, відповідно до ст. 317 КАС України, щодо таких позовних вимог рішення суду підлягає залишенню без змін.
Водночас, перевіряючи оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достатні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду з урахуванням конкретних критеріїв та складових: посади, спеціального звання, стажу служби в поліції та премії, оскільки вирішення саме цього питання належить до дискреційних повноважень відповідача, які в даному випадку ним не реалізовані.
Тож, підстави для задоволення позову саме таких вимог відсутні і оскаржуване рішення суду першої інстанції саме в цій частині, відповідно до ст. 316 КАС України, підлягає залишенню без змін.
Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошового забезпечення з 27.03.2017 р. по 10.06.2017 р. та з 11.06.2017 р. по 28.02.2018 р. - скасувати, а адміністративний позов в цій частині вимог - задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Національної поліції у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення з 27.03.2017 р. по 10.06.2017 р. та з 11.06.2017 р. по 28.02.2018 р. - скасувати, а адміністративний позов у цій частині позовних вимог - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за періоди з 27.03.2017 р. по 10.06.2017 р. та з 11.06.2017 р. по 28.02.2018 р.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повиний текст судового рішення виготовлено 28 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: