Справа № 320/207/19 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
25 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Лічевецького І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 (м. Київ, дата складання тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про:
- визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення та оформлення всіх необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (у редакції Закону чинній на час призначення на службу в ОВС - 22.01.2000);
- - зобов'язання провести розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (у редакції Закону чинній на час призначення на службу в ОВС - 22.01.2000).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом ГУНП у м. Києві № 961о/с від 25.09.2018 позивач був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням, станом на момент звільнення стаж служби в поліції в календарному обчисленні складав 20 років 01 місяць 20 днів, у пільговому - 20 років 08 місяців 29 днів. Так, позивач пояснює, що маючи, на день звільнення вислугу років, що надає право на призначення пенсії за вислугою років, він звернувся до ГУНП у м. Києві з заявою, в якій просив, останнього, підготувати на подати до пенсійного органу документи і подання, необхідні для призначення пенсії за вислугу років за проходження служби в органах внутрішніх справ, проте відповідач фактично відмовив йому в призначенні пенсії за вислугу років. Вважаючи такі дії ГУНП у м. Києві протиправними та такими, що порушують його конституційні права, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з відзиву на адміністративний позов відповідно до розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивачу його вислуга років на день звільнення зі служби становить: у календарному обчисленні - 20 років 01 місяць 20 днів, у пільговому - 20 років 08 місяців 29 днів. Пенсія, особам звільненим зі служби в поліції, призначається відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пунктом «а» статті 12, якого, встановлено, що пенсія за вислугу років призначається особам незалежно від віку, якщо вони звільненні зі служби у період, зокрема, з 01.10.2017 по 30.09.2018 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Тобто, для призначення пенсії за вислугу років до обрахунку беруться лише календарні роки. Оскільки відповідно до наданих документів вислуга років позивача на день звільнення зі служби в календарному обчисленні складає 20 років 01 місяць 20 днів, він не набув право на пенсію відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» через відсутність необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років, тому підстави для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону відсутні.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 вищевказаний адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо відмови у проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення та оформлення всіх необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (у редакції Закону чинній на час призначення на службу в ОВС - 22.01.2000); зобов'язано Головне управління Національної поліції у м. Києві провести розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (у редакції Закону чинній на час призначення на службу в ОВС - 22.01.2000).
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивачу його вислуга років на день звільнення зі служби становить: у календарному обчисленні - 20 років 01 місяць 20 днів, у пільговому - 20 років 08 місяців 29 днів. Пенсія, особам звільненим зі служби в поліції, призначається відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пунктом «а» статті 12, якого, встановлено, що пенсія за вислугу років призначається особам незалежно від віку, якщо вони звільненні зі служби у період, зокрема, з 01.10.2017 по 30.09.2018 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Оскільки відповідно до наданих документів вислуга років позивача на день звільнення зі служби в календарному обчисленні складає 20 років 01 місяць 20 днів, він не набув право на пенсію відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» через відсутність необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років, тому підстави для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону відсутні.
Колегія суддів відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За матеріалами справи наказом № 961 о/с від 25.09.2018, майора поліції ОСОБА_1 інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 26.09.2018.
Відповідно до вказаного наказу, стаж служби в поліції позивача на день звільнення складає 20 років 01 місяць 20 днів, в пільговому обчисленні - 20 років 08 місяців 29 днів.
23.11.2018 позивач звернувся до ГУНП у м. Києві із заявою про призначення пенсії, в якій просив, останнього, підготувати та подати до ГУ ПФУ в м. Києві (за місцем його фактичного проживання та реєстрації) документи і подання, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за проходження служби в органах внутрішніх справ.
Листом № Г-3233оп/125/05/62/2018 від 03.12.2018, фактично відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, повідомивши, що, оскільки, на день звільнення він мав 20 років 01 місяць 21 день вислуги, то, в розумінні положень пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», правові підстави для призначення вказаної пенсії відсутні.
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмова у підготовці та направленні до відповідного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років є протиправною.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
В свою чергу рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону № 2262-ХІІ).
Аналізуючи зміст зазначених норм та положень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У відповідності до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
Відповідно до п. 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду № 3-1 від 30.01.2007 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Разом з тим, на Головне управління Національної поліції у місті Києві, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вищевказаного Закону позивачу, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.
Головне управління Національної поліції у місті Києві не уповноважено приймати рішення про призначення позивачу певного виду пенсії, а зобов'язаний лише підготувати та подати відповідний пакет документів до органів Пенсійного фонду України.
У відповідності до норм чинного законодавства саме органи Пенсійного фонду України приймають рішення щодо призначення певного виду пенсії для відповідної категорії осіб.
Відповідно до вимог статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з вимогами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як вбачається зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Приписами статті 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 у справах щодо права на пільги, № 5-рп/2002 від 20.03.2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та № 8-рп/2005 від 11.10.2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).
Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції від 21.09.1999) право на пенсію за вислугу років особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
Згідно з п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції чинній нас звільнення) пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Тобто, у статті 12 цього Закону на час звільнення позивача збільшено стаж позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні із цією статтею, у редакції на час призначення позивача на посаду, що звужує права позивача у розумінні Конституції України.
Разом з цим, у постанові Верховного Суду України від 10.02.2015 у справі № 21-630а14 вказано, що виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
При цьому, відповідно до пункту 1 постанови Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 3-1 від 30.01.2007 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Також, Постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» № 1522 від 02.11.2006 було визначено, що органам Пенсійного фонду України було передано функції з призначення і виплати пенсій відповідно до Закону № 2262-XII.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у підготовці та направленні до відповідного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років є протиправною.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Текст постанови виготовлено 25.10.2019.
Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма
Судді:Л.В. Бєлова
І.О. Лічевецький