01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Бабич А.М.
02 жовтня 2019 року Справа № 580/1297/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Пилипенко О.Є., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Пилипенка Р.Б.,
представника выдпвыдача Калюжного А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним і скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 18.01.2019 р. № 2, про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975;
- зобов'язання відповідача розглянути і вирішити питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, в порядку та розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року адміністративний позов було задоволено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи, не врахував всіх обставин встановлення позивачу інвалідності, не дослідив рішення ЦЛВК та прийняв вказане рішення передчасно і з порушенням вимог ч. 4 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не має право на отримання спірної допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено зі спливом 2-х років та 9-ти місяців після звільнення зі служби, що суд вийшов за межі наданих йому повноважень, зобов'язавши Міністерство оборони України розглянути і вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу такої допомоги.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та наявності в нього права на отримання спірної допомоги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 01.05.2014 р. до 12.07.2014 р. позивач приймав участь у проведенні АТО в східній частині України (посвідчення від 23.05.2015 р. серії НОМЕР_1 ).
З 08.04.2015 р. позивач звільнений в запас Збройних Сил України.
12.07.2014 р. позивач у результаті обстрілу реактивними артилерійськими снарядами отримав вогнепальні уламкові сліпі поранення м'яких тканин лобної ділянки, правого стегна, лівої гомілки та ступні. Військово-лікарською комісією військово-медичного клінічного центру Західного регіону встановлено причинний зв'язок, що захворювання позивача, пов'язано з проходженням військової служби (довідка від 22.07.2014 р. № 582/1).
У подальшому на засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України згадану довідку від 22.07.2014 р. № 582/1 відмінено та встановлено, що поранення, травма та захворювання позивача пов'язані із захистом Батьківщини (протокол від 10.02.2017 р. № 477).
Відповідно до довідки з акту огляду МСЕК серії 12 ААА №541105 від 06.04.2017 позивачу вперше встановлена ІІІ група інвалідності (поранення, травма та захворювання пов'язані із захистом Батьківщини).
У довідці Військової частини НОМЕР_2 від 29.01.2018 р. № 1 щодо обставин поранення позивача вказано, що відносно позивача під час отримання поранення факту вживання алкогольних напоїв не виявлено. Позивач перебував у бронежилеті та кулезахисному шоломі. Доказів наявності (у тому числі перевірки відповідачем під час розгляду матеріалів позивача) інших, передбачених ч.4 ст.16 Закону №2011-XII, обставин суду не надано та не доведено.
На звернення позивача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 3-ї групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини Черкаський ОВК листами від 02.01.2018 р. № 6/8/5/15 та від 12.03.2018 р. № 6/8/5/358 повідомив про відсутність підстав у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи, оскільки встановлено інвалідність у строк понад 3-х місячний термін з часу звільнення зі служби. У зв'язку з цим відмовив у направленні документів до Міністерства оборони України.
09.07.2018 р. позивач втретє звернувся до Черкаського ОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.
До заяви позивачем було додано копії паспорта, РНОКПП, виписки з акту огляду МСЕК, витягу з ВЛК, довідки про обставини травми, військового квитка, довідки про участь в АТО.
Листом від 09.07.2018 р. № 6/8/6/1111 Черкаський ОВК направив подані позивачем документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 18.01.2019 р. № 2, відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи, з підстави встановлення йому інвалідності понад 3-х місячний термін з часу звільнення зі служби.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що він поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підпунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ у відповідній редакції, чинній на момент встановлення інвалідності, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІIІ групи.
Частинами 2, 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Згідно з ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Відповідно до п.п. 3, 6 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період строкової військової служби, проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
У п. 11 Порядку № 975 визначено, що вiйськовослужбовець, вiйськовозобов'язаний та резервiст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разi настання iнвалiдностi чи втрати працездатностi без встановлення йому iнвалiдностi, подає уповноваженому органу такi документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням iнвалiдностi чи часткової втрати працездатностi без встановлення iнвалiдностi; довiдку медико-соцiальної експертної комiсiї про встановлення групи iнвалiдностi або вiдсотка втрати працездатностi iз зазначенням причинного зв'язку iнвалiдностi чи втрати працездатностi.
До заяви додаються копiї: постанови вiдповiдної вiйськово-лiкарської комiсiї щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузiї, травми або калiцтва), захворювання; документа, що свiдчить про причини та обставини поранення (контузiї, травми або калiцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане iз вчиненням особою кримiнального чи адмiнiстративного правопорушення або не є наслiдком вчинення нею дiй у станi алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'янiння, або навмисного спричинення собi тiлесного ушкодження; сторiнок паспорта з даними про прiзвище, iм'я та по батьковi i мiсце реєстрацiї; документа, що засвiдчує реєстрацiю фiзичної особи у Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв, виданого органом доходiв i зборiв (для фiзичної особи, яка через свої релiгiйнi переконання вiдмовляється вiд прийняття реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв, офiцiйно повiдомила про це вiдповiдний орган доходiв i зборiв та має вiдмiтку в паспортi громадянина України, - копiю сторiнки паспорта з такою НОМЕР_3 ).
Згідно з п. 12 Постанови № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що право особи на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, виникає з дня встановлення інвалідності, що визначається датою, вказаною в довідці МСЕК.
При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності внаслідок поранення, заподіяного під час виконання обов'язків служби вказаною категорією осіб, законодавець не обмежує строком оформлення інвалідності та фактом перебування особи на службі.
Водночас, обов'язок щодо забезпечення реалізації зазначеного права покладено на Міністерство оборони України шляхом прийняття відповідного рішення на підставі повної та всебічної перевірки поданих позивачем документів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було подано у порядку, визначеному законодавством, відповідні документи для призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності.
При цьому, апеляційний суд відзначає, що причинний зв'язок під час встановлення позивачу 3-ї групи інвалідності (поранення, травма та захворювання пов'язані із захистом Батьківщини), установлений на підставі рішення ЦВЛК Міністерства оборони України (протокол від 10.02.2017 р. № 477), яким відмінено довідку Військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 22.07.2014 р. № 582/1, що складалася в період несення позивачем військової служби, отримання позивачем 3-ї групи інвалідності з вищевказаним причинним зв'язком у досить тривалий термін відбулось з незалежних від нього причин.
Разом з тим, такі обставини та взагалі комплектність документів, поданих позивачем для призначення спірної допомоги, відповідачем не перевірялися при прийнятті спірного рішення про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, а натомість йому було відмовлено з однієї лише підстави - у зв'язку зі спливом строку, у межах якого, за твердженням апелянта, позивач мав право на призначення йому такої допомоги.
Аналогічні підстави апелянтом зазначаються й у його апеляційній скарзі. Однак, такі доводи судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки обмеження тримісячним строком для такої допомоги, як на тому наполягає Міноборони, поширюється лише на випадки отримання відповідною особою інвалідності після звільнення, якщо воно спричинене захворюванням або нещасним випадком, які мали місце в період проходження служби.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення Комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 18.01.2019 р. № 2, про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи, яка передбачена постановою КМУ № 975 та необхідності зобов'язання відповідача повторно розглянути матеріали та вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу вказаної допомоги.
При цьому, доводи апелянта про те, що задовольнивши позов у такий спосіб, суд вийшов за межі наданих йому повноважень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України, та вимогам ст. 245 КАС України, якою визначено повноваження суду при вирішенні справи.
Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, зокрема у справах №№ 363/1076/16, 816/1458/18, 823/2320/18, апеляційний суд приймає до уваги, але зазначає, що рішення у вказаних справах ухвалені за інших обставин, відмінних від тих, що мають місце саме в цій справі та були зазначені апеляційним судом вище.
Аналізуючи ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України, ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 02 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: