Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №826/23804/15
адміністративне провадження №К/9901/45911/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (колегія у складі суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю.)
у справі №826/23804/15
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк",
за участю третьої особи - ПАТ "Страхова компанія "Юнівес"
про визнання протиправним рішення, встановлення відсутності повноважень, зобов'язання вчинити дії, -
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес», в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.02.2016):
- визнати протиправним рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемними транзакцій (операцій) від 28.11.2014 з перерахування коштів у сумі 200 000,00 грн на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від юридичної особи - клієнта банку приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безготівкової позики №10 від 25.11.14 без ПДВ», а також договору банківського вкладу від 29.12.2014 №009-07976-291214;
- встановити відсутність в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича повноважень щодо списання відкритих на ім'я ОСОБА_1 рахунків у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» належних йому грошових коштів у розмірі 187 398,74 грн на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення сум, що підлягають відшкодуванню, за рахунок ОСОБА_1 , якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 187 394,33 грн;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 187 394,33 грн.
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2017 адміністративний позов задоволено частково.
3. Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
4. 18.01.2018 ухвалою апеляційного суду було залишено без руху апеляційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», з підстав пропуску строку звернення з апеляційною скаргою та не сплатою судового збору.
5. На виконання вимог цієї ухвали, 26.01.2018 скаржником було подано клопотання про усунення недоліків в частині сплати судового збору, та додано платіжне доручення №133414 від 11.01.2018, яким підтверджується сплата судового збору в розмірі 5003,33 грн. Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору усунуті.
6. Однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2017 було відмовлено у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
7. 23.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відповідача на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018. Відповідач просив скасувати оскаржуване рішення та повернути справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
8. Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2018 у зазначеній справі було відкрито провадження. Скаржник заявляв клопотання про розгляд справи за участі сторін, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи. 03.05.2018 надійшов відзив від Позивача.
9. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції. Вважає, що суд порушив норми процесуального права.
10. Оцінюючи наведені доводи, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
11. В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження з огляду на те, що в даному випадку не вбачалося обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання належним чином оформленої апеляційної скарги протягом встановленого законодавством строку чи подати відповідне клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин, підтверджених доказами, для його поновлення.
12. Скаржник у своїй скарзі покликається на те, що повний текст рішення суду першої інстанції було отримано ним 18.12.2017, а не 21.11.2017, оскільки суд першої інстанції направив копію рішення за юридичною адресою Відповідача, а не за фактичною, яка була вказана в запереченнях на позов. У зв'язку із пересиланням повного тексту з однієї адреси на іншу та через надмірну завантаженість працівників Відповідача строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин.
13. Відповідно до п. 13 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.
14. Приписами ч. 2 ст. 186 КАС України (чинної до 15.12.2017) встановлено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
15. Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що судове рішення було отримано Відповідачем 29.11.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним повідомленням, а не 18.12.2017, як зазначає відповідач. При цьому додана копія першої сторінки постанови суду першої інстанції із штампом вхідної кореспонденції від 18.12.2017 не є належним доказом, оскільки скаржником не додано до відповідний поштовий конверт із штемпелем на підтвердження отримання повного тексту постанови саме 18.12.2017.
16. Крім того, навіть починаючи відлік строку на апеляційне оскарження від 18.12.2017, Суд не вбачає поважних причин подання апеляційної скарги 04.01.2018, тобто з пропуском десятиденного строку.
17. Щодо поважності причин пропуску строку, то згідно усталеної судової практики поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.
18. Суд зазначає, що в поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження Відповідач дійсно не зазначив жодних суттєвих та поважних причин його пропуску, крім надмірної завантаженості. Проте вказана підстава не може бути поважною причиною пропуску строку, оскільки відповідач має не одного уповноваженого працівника на вчинення дій від його імені, та завантаженість відповідних працівників не може бути підставою пропуску процесуальних строків.
19. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.04.2018 у справі №296/5552/17.
20. У своєму рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (набуло статусу остаточного 10.15.2011) Європейський Суд з прав людини вказав: «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)» (п.68).
21. Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). Порядок застосування пункту 1 статті 6 до проваджень в судах апеляційної або касаційної інстанцій залежить від особливостей конкретного провадження, враховуючи при цьому повноту провадження у національній правовій системі та роль суду касаційної інстанції у цьому провадженні; умови прийнятності касаційної скарги можуть бути жорсткішими, ніж для апеляційної скарги (див., наприклад, рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії» (Bulfracht Ltd v. Croatia), заява № 53261/08, п. 35, від 21 червня 2011 року)». (рішення у справі «ТОВ «Фріда'проти України» (набуло статусу остаточного 08.03.2017)).
22. З огляду на це, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк з поважних причин.
23. В даному випадку Суд не знайшов підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.
24. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у справі.
25. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
26. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 у справі №826/23804/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб