Іменем України
28 жовтня 2019 року
Київ
справа №755/2435/17
адміністративне провадження №К/9901/44105/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Винниченка Л.М. від 24.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Твердохліб В.А., суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М. від 13.06.2017
у справі № 755/2435/17
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі міста Києва
про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі також - відповідач 1), Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі міста Києва (далі також - Управління ДКСУ у Дніпровському районі міста Києва, відповідач 2), у якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив вважати незаконним рішення відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо заборони реалізації його права на повернення помилково зарахованих грошей у сумі 480,00 грн до місцевого бюджету згідно з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до держаного та місцевих бюджетів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182; зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію оформити документи щодо повернення йому помилково зарахованих грошей до місцевого бюджету в сумі 480,00 грн згідно з вимогами вищевказаного наказу та стягнути з Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації кошти у розмірі 1500 грн на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
2. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.
3. 03.07.2017 до Вищого адміністративного суду України від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 24.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, в якій просить такі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 22.09.2017 від відповідача 2 до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
6. У подальшому справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»).
7. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.01.2017 позивач звернувся до відповідача 1 з метою внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу Обслуговуючий кооператив «Діамант-Десна».
9. 26.01.2017 ОСОБА_1 на рахунок Управління ДКСУ у Дніпровському районі міста Києва сплатив 480,00 грн з призначенням «за державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи».
10. Листом від 26.01.2017 державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації повідомив позивача, що подані ним документи не відповідають вимогам частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та проінформовав про зупинення розгляду документів обслуговуючого кооперативу строком на 15 календарних днів.
11. 06.02.2017 позивач звернувся до голови Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації із заявою про повернення зарахованих до державного (місцевого) бюджету коштів в сумі 480,00 грн.
12. 09.02.2017 відповідач 1 листом №103-103/ОП/П-130-1094 повідомив позивача про те, що до вирішення питання щодо поновлення розгляду документів чи відмови в проведенні державної реєстрації повернути сплачений адміністративний збір в розмірі 480,00 грн не є можливим.
13. У подальшому 10.02.2017 Обслуговуючому кооперативу «Діамант-Десна» відмовлено у проведенні державної реєстрації через неусунення підстав, наявність яких зумовила зупинення розгляду документів протягом встановленого строку.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що 26.01.2017 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації з метою внесення змін до установчих документів юридичної особи та у зв'язку з цим сплатив 480,00 грн до місцевого бюджету. Після отримання листа про зупинення розгляду документів строком на 15 календарних днів, ним було прийнято рішення про відмову від вчинення подальших дій щодо внесення змін до установчих документів юридичної особи, відтак 06.02.2017 звернувся до голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо реалізації свого права на повернення зарахованих до місцевого бюджету 480,00 грн згідно з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", однак такі йому повернуто не було.
15. Представник відповідача 1 заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач сплатив за надання адміністративної послуги збір у розмірі 480,00 грн у порядку та у розмірі, передбаченому Бюджетним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відтак такий не є помилково або надміру сплаченим. Оскільки 10.02.2017 за результатом розгляду поданих позивачем документів позивачеві відмовлено у державній реєстрації, адміністративний збір не підлягає поверненню.
16. Представник відповідача 2 заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на те, що матеріали справи не містять фактичних даних, що вказують на неправомірність його дій чи бездіяльності, які могли б виражатись у недотриманні чи порушенні певних повноважень, наданих цьому органу, що призвели до виникнення даного спору.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що адміністративний збір був сплачений позивачем цілеспрямовано, а саме з метою подання документів про внесення змін до установчих документів юридичної особи. Після зупинення розгляду державним реєстратором відповідних документів позивач не реалізував своє право щодо повернення таких до закінчення зупинення їх розгляду та не усунув недоліки, які стали підставою такого зупинення, відтак у зв'язку з цим Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація відмовила у проведенні державної реєстрації, а тому адміністративний збір поверненню не підлягає. Разом із тим, оскільки позовна вимога про стягнення моральної шкоди заявлена позивачем з підстав заподіяння такої шкоди внаслідок неповернення адміністративного збору та позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди саме Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією та не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку з діями вказаного відповідача та здоров'ям, матеріальним і моральним станом позивача, відносинами у його родині, дана позовна вимога теж не підлягає задоволенню.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ
18. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що причиною подання ним клопотання про повернення зарахованих до місцевого бюджету коштів є неможливість внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу Обслуговуючий кооператив «Діамант-Десна», без сплати на рахунок Управління ДКСУ у Дніпровському районі міста Києва адміністративного збору у розмірі 480,00 грн; необхідність здійснення додаткової оплати під час вчинення подальших дій у процесі реєстрації змін до установчих документів; реалізація його конституційного права на розпорядження своєю власністю. Вказує, що на момент звернення до голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з клопотанням про повернення зарахованих до місцевого бюджету коштів за державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Обслуговуючого кооперативу «Діамант-Десна» йому не було відмовлено у державній реєстрації, а тому відсутні підстави для застосування частини 3 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
19. Відповідач 2 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про повернення спірних коштів Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація мала б подати до Управління ДКСУ у Дніпровському районі міста Києва відповідне подання, однак до відповідача 2 таке не надходило. У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про неправомірність дій чи бездіяльності Управління казначейства, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі також - Закон 755-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за проведення державної реєстрації справляється адміністративний збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (крім громадських об'єднань та благодійних організацій), що містяться в Єдиному державному реєстрі, крім внесення змін до інформації про здійснення зв'язку з юридичною особою.
23. Статтею 15 Закону 755-IV встановлено, що документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати наступним вимогам: документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію); текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами); документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством; заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена; рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами).
24. Згідно з частинами 1-3 Закону 755-IV підставами для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є: подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі; невідповідність документів вимогам, установленим статтею 15 цього Закону; невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі; невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі; невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) відомостям, наданим відповідно до статті 13 цього Закону; несплата адміністративного збору або сплата не в повному обсязі; подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.
Зупинення розгляду документів з підстав, не передбачених цією статтею, не допускається.
Розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх зупинення.
25. Частинами 5-7 даної статті передбачено, що у разі подання документів, необхідних для усунення підстав для зупинення розгляду документів, протягом встановленого строку розгляд документів поновлюється.
У разі поновлення розгляду документів обчислення строку розгляду документів, поданих для державної реєстрації, і проведення реєстраційних дій починається з дня подання документів, необхідних для усунення підстав для зупинення розгляду документів.
Документи, що потребують усунення підстав для зупинення розгляду документів, повертаються (видаються, надсилаються поштовим відправленням) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від заявника заяви про їх повернення.
26. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 28 Закону 755-IV неусунення підстав для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації.
27. Частиною 3 статті 36 Закону 755-IV у разі відмови в державній реєстрації адміністративний збір не повертається.
28. Системний аналіз наведених правових норм дає змогу зробити висновок, що у разі сплати у випадках, передбачених законом, адміністративного збору за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (крім громадських об'єднань та благодійних організацій), що містяться в Єдиному державному реєстрі, крім внесення змін до інформації про здійснення зв'язку з юридичною особою, за умови зупинення розгляду відповідних документів, поданих для державної реєстрації, на визначений строк та у випадку неподання заявником заяви про повернення документів, що потребують усунення підстав для зупинення їх розгляду, адміністративний збір не може бути повернутим до моменту закінчення вказаного строку або ж до вирішення питання щодо поновлення розгляду документів.
29. Колегія суддів звертає увагу, що Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 №1650/24182, на який посилається позивач у касаційній скарзі, визначає процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
30. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, сплата позивачем 480,00 грн на рахунок Управління ДКСУ у Дніпровському районі міста Києва здійснена ним у відповідності до вимог закону, цілеспрямовано з метою здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а відтак такий не є помилково або надміру сплаченим.
31. Разом із тим, оскільки позивачем до моменту закінчення строку зупинення розгляду документів подано лише заяву про повернення коштів, помилково зарахованих до державного (місцевого) бюджету, однак не подано заяви про повернення документів, що потребують усунення підстав для зупинення їх розгляду, а державним реєстратором відмовлено у проведенні державної реєстрації, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для повернення адміністративного збору.
32. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
33. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
34. Вимога ефективності судового захисту відповідає міжнародним зобов'язанням України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
35. У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (пункт 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
36. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
37. Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
38. Згідно з пунктами 2 та 4 частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
39. Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.
40. Натомість колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 моральної шкоди заявлена позивачем з підстав заподіяння такої шкоди внаслідок неповернення адміністративного збору, відтак така є похідною від інших позовних вимог, окрім цього позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди саме Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією та не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку з діями вказаного відповідача та здоров'ям, матеріальним і моральним станом позивача, відносинами у його родині, відтак дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
41. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
42. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
43. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
44. Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
45. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
46. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
47. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
48. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 24.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: В.М. Шарапа
С.М. Чиркін