23 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/3365/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чумака С.Ю., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Дерець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року в адміністративній справі №160/3365/19 (головуючий суддя у 1 інстанції Віхрова В.С.)
за позовом ОСОБА_2
до Дніпропетровської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200068/2, прийняте 26.03.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200068/2 від 26.03.2019 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в ньому відсутнє посилання на обставини за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів. Також, оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, а містить інформацію про те, що відповідач взяв за основу митну вартість з митної декларації Київської міської митниці ДФС від 20.02.19 року № UA100210/2019/91680.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначалося, що судом першої інстанції не надано оцінку аргументів позивача, що відповідач не мав права вимагати подання будь-яких додаткових документів, окрім тих, що буди подані. Так, ч.2 ст.53 Митного Кодексу України, передбачений виключний перелік обставин, за яких декларант зобов'язаний подати додаткові документи, проте в спірному рішенні не міститься посилань на обставини, передбачені ч.2 ст.53 Митного Кодексу України. Також відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що інвойс та квитанція про отримання грошей є підробленими або містять неправдиві відомості.
В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 19.03.2019 р. до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту автомобіля "Volkswagen Passat" (2015 р.в., кузов WVWZZZ3CZGE011349) декларантом (ТОВ НВФ "ФЛОНА" за дорученням) подана митна декларація № UA110150/2019/214723 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту)), відповідно до ст.ст. 57-58 Митного кодексу України.
19.03.2019р. відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товару, про що видано Картку відмови №UA110150/2019/00285.
26.03.2019р. Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200068/2, за яким митна вартість товару скоригована з 9300 євро до 13726 євро, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості (резервний).
28.03.2019р. в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація типу ІМ40ДЕ № UА110150/2019/216124, за якою товар випущений у вільний обіг.
Надаючи правову оцінки спірним відносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту частин 1 та 2 статті 53 МК України випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Так, позивачем при поданні митної декларації подано:
1) інвойс ("FAKTURA") від 12.03.19 № 00484 (виконує функції документів, вказаних в п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України) - код документа 0380;
2) квитанція про отримання грошей ("PINIGU PRIEMIMO KVITAS") від 12.03.2019 р. серії АBU № 3508343 (п. 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України) - код документа 3002.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно з частиною 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Кодексу входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 3 ст.335 МКУ разом із декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший до який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, в тому числі про:
транспортні (перевізні) документи;
комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 МКУ.
Відповідно до частини 2 ст.53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі:
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Пунктом 1 частини п'ятої ст. 52 МКУ передбачено, що декларація митної вартості подається у разі, якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у ч. 10 статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни.
Правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, при заповненні гр.20 ДМВ зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідно до відомостей про транспортні витрати згідно наданої до митного оформлення МД ОСОБА_2 , зазначено, що декларантом понесені транспортні витрати у розмірі 100 євро, однак документально зазначена вартість доставки не підтверджена та означена сума не розподілена на витрати до кордону та після.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що наданий до митного контролю інвойс від 12.03.2019 р. № 00484 не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, відсутні дані щодо показнику одометру (пробігу авто), що є важливою ознакою для формування ціни, відсутні дані щодо об'єму двигуна. Крім того, зазначений документ наданий іноземною мовою без перекладу, в той час, як статтею 254 МКУ передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів подаються митному органу українською мовою.
За результатами здійснення митного контролю з урахуванням ризикованості операцій, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності вимог ч. 2, ч. 3 ст. 53 та ст. 335 МКУ протягом 10 календарних днів декларанту додатково необхідно надати (за наявності):
декларація митної вартості , що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі проводився розрахунок митної вартості;
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
копію митної декларації країни відправлення.
Частиною 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
26.03.2019 р. у складі електронного повідомлення листом № 01-26/03/19 декларантом надіслано лише завірений переклад свідоцтва про тимчасову реєстрацію транспортного засобу, та повідомлення щодо надання усіх наявних документів та відмову від подальшого надання додаткових документів.
Отже, витребувані додаткові документи надані не були та позивачем зазначено про відсутність інших документів, які можуть бути додатково надані.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у митного органу були обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності у наданих до митного контролю документах, відсутність документального підтвердження складових ціни, що фактично сплачена, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ, п. 2. ст. 58 МКУ.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена і послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, суперечать законам України і є сумісними з відповідними принци положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Так, відповідач мав в наявності інформацію щодо митного оформлення ідентичного/подібного товару за резервним методом за МД від 20.02.2019 р. №UА100210/2019/91680 на рівні 13726 євро.
За таких обставин, митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МКУ.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що документи митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, хто сплатив суму за автомобіль, у зв'язку із чим рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року в адміністративній справі №160/3365/19 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року в адміністративній справі №160/3365/19 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 23.10.2019 року, в повному обсязі постанова складена 28.10.2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.Ю. Чумак
суддя В.А. Шальєва