23 жовтня 2019 року№ 857/8931/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року у справі №260/128/19 (суддя Гебеш С.А., рішення ухвалене о 10/39 год, м.Ужгород, повний текст складено 29 липня 2019 року) за його позовом до Закарпатської митниці ДФС та Управління Державної казначейської служби України у м.Ужгород Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Закарпатської митниці ДФС (далі - Митниця) та Управління Державної казначейської служби України у м.Ужгород Закарпатської області (далі - Управління) в якому просив:
визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305000/2019/00008 (далі - Картка відмови) та Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 №UA305000/2019/000013/2 (далі - Рішення);
зобов'язати Митницю повернути зайво сплачену суму митних платежів в розмірі 69000 грн за митне оформлення транспортного засобу Volkswagen Sharan, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 (далі - ТЗ );
стягнути з Митниці на його користь моральну шкоду в сумі 100000 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року у задоволенні позову відмовити.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги вказує, що ним придбано ТЗ вартість якого становила 6700 євро, розрахунок проведено в повному обсязі, про що наявна відмітка в інвойсі від 18.01.2019. На підтвердження заявленої митної вартості ТЗ, декларантом подано відповідачу для митного оформлення пакет документів, необхідний для митного оформлення ТЗ вказаного у відповідній митній декларації, який передбачений статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК). Не зважаючи на поданий позивачем пакет документів відповідачем по справі прийнято Рішення та Картку відмови у зв'язку із тим, що на думку відповідача, заявлена декларантом за основним методом митна вартість ТЗ у розмірі 6700 євро не може бути визнана, у зв'язку з невідповідністю з ціновою інформацією наявною у митного органу, а саме: автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для автомобіля згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 13550 євро. Апелянт не погоджується з оскарженими рішеннями, та зазначає, що ним подано всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а митний орган, в свою чергу, не довів наявність обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної декларантом за ціною контракту митної вартості товарів, та необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, Митницею подано заяву про можливість розгляду справи за відсутності її представника.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 та частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, не погоджуючись зі змістом оспорюваного Рішення, мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 МК (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), однак не зробив цього, фактично погодившись із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, визначеною митним органом у Рішенні, а відповідно і Картки відмови, а тому суд дійшов висновку, що в даному випадку за наведених вище обставин правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації і в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Крім того, цей суд відмовив у задоволенні позовної вимоги позивача про зобов'язання Митниці повернути зайво сплачену суму митних платежів в розмірі 69000 грн за митне оформлення ТЗ, з огляду на її передчасність, а також вказав, що позивач не надав суду доказів спричинення моральної шкоди, обґрунтування її розміру, а тільки констатував у позові її спричинення, тому ним не доведено завдання йому такої, наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та душевними стражданнями, приниження честі та гідності, а відтак підстави для її стягнення у розмірі 100000 грн відсутні.
Такі висновки суду першої інстанції частково є вірними, проте рішення суду не може бути залишено без змін з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 . від TGH Taxi Galerie GmbH, SorbenstraBe 35, 20537 Hamburg, Deutschland (ТГН Taxi Галеріе ГмбН, Сорбенстрассе 35, 20537, Гамбург, Німеччина) придбано ТЗ (т.1 а.с.15).
Вартість купівлі автомобіля становила 6700 євро, розрахунок проведено в повному обсязі, про що наявна відмітка в інвойсі від 18.01.2019 №1464 (далі - Інвойс) підписаному позивачем та продавцем.
З метою ввезення та розмитнення згаданого автомобіля декларантом позивача ОСОБА_2 задекларувано митну вартість автомобіля відповідно до митної декларації №UA305160/2019/004106 від 23.01.2019 (далі - МД-1) розміром 6700 євро (т.1 а.с.51).
На підтвердження заявленої митної вартості ТЗ, декларантом подано відповідачу для митного оформлення пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в МД товару, який передбачений статтею 53 МК, а саме: рахунок-Фактура (Інвойс); Акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (переогляду) від 19.01.2019 №UA305100/2019/600977 (далі - Акт); Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.09.2014 № НОМЕР_3 (далі - Свідоцтво про реєстрацію ТЗ); Калькуляція транспортних витрат від 23.01.2019; Договір про надання послуг митного брокера від 18.01.2019 №18/01; Інформацію про позитивні результати проведення державних видів контролю від 19.01.2019 №3669563; Лист ДФС України від 20.09.2016 №31001799-99; Копію митної декларації країни відправлення від 18.01.2019 №MRN19DE460598872307E6; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 21.01.2019 №UA.009.15847-19; МД-1; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 23.01.2019 №2019-01-23-01 (далі - Висновок; Звіт відповідно) (т.1 а.с.16-31, 56-61).
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля, та відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, відповідач з'ясував, що заявлений позивачем рівень митної вартості автомобіля нижчий, ніж рівень згенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР), який за даними АСАУР становить 13550 євро, в зв'язку із чим запросив у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товару (а.с.128-129).
На зазначену вище вимогу відповідача, декларант позивача додатково надав Звіт (акт експертизи) про оцінку легкового автомобіля від 23.01.2019 №2019-01-23-01 (виконавець ПП Донскова О.С.) (далі - Звіт), в якому зазначається, що вартість ТЗ, що ввозиться на митну територію України без врахування митних платежів і зборів складає 6700 євро.
Проте, не зважаючи на зазначений вище Звіт відповідач прийняв Рішення.
У графі 33 Рішення вказано, що метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався у зв'язку з наявністю у митного органу сумніву щодо заявленої митної вартості товару. Метод 2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів) не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного товару. Метод 3 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібного товару Метод 4 (на основі віднімання вартості) не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації, необхідної для застосування віднімання вартості. Метод 5 (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації необхідної для застосування додавання вартості. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю у митного органу відповідної цінової інформації, а саме: згенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для ТЗ індикатор ризику по вартості на рівні 13550 євро (т.1 а.с.12).
На підставі Рішення Митницею видано Картку відмови (а.с.13).
25.01.2019, після винесення відповідачем оскарженого Рішення, декларантом подано відповідачу нову митну декларацію UA305160/2019/004754 (далі - МД-2) (т.1 а.с.121-122).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 246 МК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини першої статті 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК).
Відповідно до частини шостої статті 257 МК умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою-другою статті 51 МК передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 58 МК визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
За змістом частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК).
Згідно частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З матеріалів справи видно, що 23.01.2019 декларантом позивача подано до митного оформлення такі документи, зокрема: Інвойс, митна декларація країни відправлення; Свідоцтво про реєстрацію ТЗ; калькуляція транспортних витрат; Звіт. Такі документи за назвою і змістом відповідають вимогам частини другої статті 53 МК.
Разом з тим на запит Митниці декларантом подано висновок про якісні та вартісні характеристики товарів (Звіт) відповідно до даних якого вартість ТЗ без врахування митних платежів і зборів складає 6700 євро, тобто так само як зазначено у Інвойсі (т.1 а.с.16-22).
Проте, згідно Рішення надані декларантом документи не містять достатніх даних для визначення заявленої митної вартості.
Згідно частини першої статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
За змістом частини другої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК).
Згідно частини п'ятої статті 57 МК у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК).
За приписами частини першої статті 58 МК метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
У частині другій статті 58 МК вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша статті 54 МК).
У відповідності до частини другої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 МК передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до частини сьомої статті 54 МК у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як уже вище встановлено, митну вартість імпортованого ТЗ, що вказана декларантом у МД-1, визначено за основним методом, а до самої МД-1 декларантом подано всі наявні у позивача документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
При цьому, відомості, що зазначені рахунку-фактурі (Інвойсі) та Звіті щодо митної вартості ТЗ, на думку апеляційного суду засвідчують дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 6700 євро. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у позивача відсутні.
В той же час, суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №809/872/17.
Крім того, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (Інвойсу) та Звіту, в тому числі не навів жодних обставин з посиланням на подані декларантом для митного оформлення документи у яких заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Оскаржуване Рішення ґрунтується лише на інформації, отриманій у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР якою до вказаного ТЗ згенеровано ідентифікатор ризику по вартості 13550 євро.
Водночас, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі №805/2713/16-а.
Зі змісту положень розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відтак, за наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність, у розглядуваному випадку спору щодо узгодження митної вартості товару, з моменту подання нової МД-2, з посиланням на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 30 жовтня 2018 року №816/2396/17, з огляду на те, що за правилами пунктів 2, 4 частини третьої статті 52 МК, передбачено право, а не обов'язок декларанта на випуск у вільний обіг товарів за умови сплати митних платежів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. При цьому, позивач скористався законодавчо встановленим правом судового оскарження рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що є всі правові підстави для задоволення позовних вимог апелянта в частині визнання протиправними та скасування Рішення та Картки відмови.
Щодо вимоги позивача про повернення Митницею зайво сплаченої суми митних платежів в розмірі 69000 грн за митне оформлення ТЗ, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Частиною першою статті 301 МК передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексу України (далі - ПК).
У відповідності до частини третьої статті 301 МК помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення (далі - підрозділ ДФС), при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 МК, статті 43 ПК, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року визначено «Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів» затверджених наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 №643 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844; далі - Порядок).
Пунктом 1 Розділу 3 Порядку передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (пункт 3 Розділу 3 Порядку).
Пунктом 43.3 статті 43 ПК передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що виникнення права на повернення сплачених податків і зборів пов'язується з певними обставинами та відповідною процедурою, зокрема: наявність факту подання заяви платником. При цьому право на подання такої заяви виникне у позивача-апелянта з дня набрання судовим рішення суду апеляційної інстанції законної сили.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність заявленої позовної вимоги та, як наслідок, відсутності підстав для її задоволення.
Між тим, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволені вимоги позивача про стягнення із відповідача моральної шкоди в розмірі 100000 грн, оскільки скаржником не надано суду доказів спричинення такої шкоди у заявленому розмірі саме внаслідок прийняття Митницею оскаржуваних Рішення та Картки відмови.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування Рішення та Картки відмови, разом з тим, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вище наведених позовних вимог, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 №UA305000/2019/000013/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.01.2019 №UA305000/2019/00008, скасувати та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 24 січня 2019 року №UA305000/2019/000013/2.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 січня 2019 року №UA305000/2019/00008.
В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2019 року.