17 жовтня 2019 р. Справа № 480/436/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мінаєвої О.М.
суддів: Бегунца А.О. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, повний текст складено 18.07.19 року по справі № 480/436/19
за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз"
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач, публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 16.10.2018 року №0005991208, №006011208, №0005951208 та №0005971208.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 480/436/19 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 16.10.2018 року №0005991208, №006011208, №0005951208 та №0005971208.
Відповідач, Головне управління ДФС у Сумській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем були порушені строки сплати узгодженого грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, тому висновки, зроблені під час перевірки, є обґрунтованими та законними, та відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 480/436/19 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
16.09.2019 року до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду відповідачем було подано клопотання про заміну відповідача на його правонаступника.
Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 року клопотання про заміну відповідача задоволено, замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області на його правонаступника - Головне управлінням Державної податкової служби у Сумській області.
Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.05.2018 року Головним управлінням ДФС у Сумській області було проведено камеральну перевірку платника податку - Договору про спільну діяльність від 11.11.1999 року № 35/176 - уповноважена особа НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (далі - НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта", платник) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності сплати грошових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування нафти та природного, в т. ч. попутного газу, визначених у податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1 квартал 2015 року, 2 квартал 2015 року та нарахованих авансових внесків в розмірі однієї третини узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування нафти та природного газу у т.ч. попутного газу, визначених у звітних податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1 квартал 2015 року та 2 квартал 2015 року (частково), про що було складено акт камеральної перевірки податкової звітності № 3213/18-28-12-08/560241667 від 29.05.2018 р.
Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п. 257.4 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України щодо строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин та рентній платі за видобутий природний газ та нафту за період І та II квартал 2015 року.
На підставі акту перевірки відповідачем 19.06.2018 року прийняті податкові повідомлення - рішення №0028961208, №0028981208, №0028991208, №0028971208 про сплату штрафів на підставі статті 126 Податкового кодексу України в розмірі 10% та 20 % на загальну суму 2454758,24 грн., за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та нафти.
Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача, Державна фіскальна служба України прийняла рішення № 28261/6/99-99-11-03-01-25 від 31.08.2018 року, яким податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018 р. № 0028961208, № 0028981208, № 0028991208 та № 0028971208 скасовано в частині подання уточнюючих розрахунків на зменшення податкових зобов'язань, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу частково задоволено.
16 жовтня 2018 року відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення: № 0006011208 про сплату штрафу у розмірі 20% на суму 1067481,30 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу; № 0005991208 про сплату штрафу в розмірі 10% на суму 9151,45 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу; № 0005951208 про сплату штрафу у розмірі 10% на суму 1112,31 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти; № 0005971208 про сплату штрафу у розмірі 20% на суму 412192,48 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти.
Не погодившись з новими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак ДФС України рішенням від 26.12.2018 р. № 41692/6/99-99-11-06-01-25 залишила скаргу позивача без розгляду з тих мотивів, що платником подавалась до контролюючого органу скарга з цього ж самого питання.
Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 16.10.2018 року №0005991208, №006011208, №0005951208 та №0005971208, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в порушення ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також встановлює відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VІІ, яким скасовано загальнодержавний податок - плату за користування надрами, та водночас запроваджено податок - рентна плата, зокрема за користування надрами для видобування корисних копалин, передбачена статтею 252 Податкового кодексу України.
При цьому, форма податкової декларації з рентної плати затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №719, який набув чинності 29.09.2015 р. У період з 01.01.2015 р. по 29.09.2015 р. форма податкової декларації з рентної плати була відсутня.
Державна фіскальна служба України у листі від 29.01.2015 № 2703/7/99-99-15-04-02-17 "Про особливості справляння рентної плати у 2015 році" рекомендувала платникам рентної плати, до затвердження належних форм податкової звітності, використовувати форми податкової декларації залежно від об'єкта оподаткування та звітувати, зокрема за формами податкових розрахунків з плати за користування надрами.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем було подано до Охтирської ОДПІ податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І-ІІ квартали 2015 року (т.1 а.с. 64-87).
Відповідно до акту перевірки від 29.05.2018 р. №3213/18-28-12-08/560241667, відповідач зазначив, що Договор про спільну діяльність від 11.11.1999 р. № 35/176 - уповноважена особа НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» 08.05.2015 року самостійно задекларував шляхом надсилання засобами електронного зв'язку «Податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин» за 1 квартал 2015 року у визначений законодавством строк та у формі Податкового розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування нафти за 1 квартал 2015 року в сумі 1636060,84 грн. (термін сплати 20.05.2015), відповідно авансові внески в розмірі 1/3 нарахованої суми податкового зобов'язання за 1 квартал 2015 року складали 545353,61 грн., термін сплати яких припадав на 30.05.2015, 30.06.2015, 30.07.2015. З рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, в т.ч. попутного газу, за 1 квартал 2015 року - на загальну суму 3883794,36 грн. (термін сплати 20.05.2015), та відповідно авансові внески в розмірі 1/3 нарахованої суми податкового зобов'язання за 1 квартал 2015 року складали 1294598,12 грн., із термінами сплати 30.05.2015 р., 30.06.2015 р., 30.07.2015 р.
Також 29.07.2015 року позивачем було надіслано «Податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин» за 2 квартал 2015 року, згідно якого задекларовано податкові зобов'язання: з рентної плати за користування надрами для видобування нафти за 2 квартал 2015 року в сумі 890623,91 грн., відповідні авансові внески в розмірі 1/3 нарахованої суми податкового зобов'язання за 2 квартал 2015 року склали 296874,64 грн., термін сплати яких припадав на 30.08.2015 р., 30.09.2015 р., 30.10.2015 р. та з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, в т.ч. попутного газу, за 1 квартал 2015 року - на загальну суму 2684583,84 грн., відповідні авансові внески в розмірі 1/3 нарахованої суми податкового зобов'язання за 2 квартал 2015 року склали 894861,28 грн., із терміном сплати 30.08.2015 р., 30.09.2015 р., 30.10.2015 р.
Відповідач зазначає, що вже після граничних термінів сплати, перший із яких є 20.05.2015 р. (з рентної плати за користування надрами для видобування нафти та з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, в т.ч. попутного газу за 1 квартал 2015 року), позивачем платіжними дорученням № 15 від 26.06.2015 та № 16 від 26.06.2015 було сплачено податкове зобов'язання за 1 квартал 2015 року з рентної плати за користування надрами для видобування нафти та, відповідно, з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, в т.ч. попутного газу. При цьому, затримка у сплаті самостійно визначеного податкового зобов'язання, яке мало бути сплаченим до 20.05.2015 р. становить 37 днів та 37 днів, згідно якої камеральною перевіркою і було виявлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та нараховано штрафних фінансових санкцій згідно п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України.
У відповідності пп. 252.1.3 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015 р.) платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл.
Відповідно до пунктів 257.1, 257.2 статті 257 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу. Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.
Згідно з положеннями пункту 257.3 статті 257 Податкового кодексу України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію з додатками.
Пунктом 257.4 статті 257 Податкового кодексу України передбачено, що у податковому (звітному) періоді платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, які здійснюють видобування нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, платники рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та платники рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України сплачують авансові внески з рентної плати у податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця (у лютому до 28 або 29 числа). Розмір таких авансових внесків складається з однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковій декларації за попередній податковий (звітний) період.
Згідно з пунктом 257.5 статті 257 цього Кодексу сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Проте, як зазначено вище, позивачем не подавались декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І-ІІ квартали 2015 року з тих причин, що форму такої декларації за цей період не було затверджено ДФС України.
Водночас, поданий за рекомендацією ДФС України податковий розрахунок з плати за користування надрами не може бути належною базою (в розумні Податкового кодексу України) для визначення авансових внесків з іншого податку рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, оскільки зазначені податки розрізняються не лише назвами, а й ставками, порядком обчислення, порядком сплати.
Згідно із підпунктом 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу (у редакції, чинній до 01.01.2015) платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа один з учасників такого договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи, на якого згідно з умовами договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі уповноважена особа), та за умови, що один з учасників договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи має відповідний спеціальний дозвіл.
Відповідно до пп. 263.11.1 п. 263.11 ст. 263 Податкового кодексу України платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Колегія суддів встановила, що позивач плату за користування надрами сплачував своєчасно відповідно до наданих ним платіжних доручень №10 від 28.04.2015 р. у розмірі 545353,61 грн., №15 від 26.06.2015 р. у розмірі 545353,61 грн., №19 від 29.07.2015 р. у розмірі 545353,62 грн., №26 від 31.08.2015 р., №28 від 30.09.2018 р. у розмірі 296874,63 грн., №30 від 28.10.2015 р. у розмірі 296874,63 грн. (т.1 а.с. 190-194).
Також колегія суддів зазначає, що в акті перевірки та розрахунках штрафних санкцій зафіксовано несвоєчасність сплати платником узгоджених сум податкових зобов'язань, окрім іншого, за граничним строком сплати грошових зобов'язань 20.05.2015 р.
Згідно з п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 ПКУ.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, норма пункту 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме з останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Таким чином відповідачем камеральна перевірка проведена поза межами строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 16.10.2018 р. щодо застосування штрафних санкцій, прийняті всупереч норм Податкового кодексу України - поза межами строку давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України.
Дана позиція узгоджується із висновками Верховного суду у постанові від 29.01.2019 р. по справі №820/495/18 (К9901/57710/18) щодо застосування норм права, у відповідності до якої штрафні санкції, прийняті поза межами 1095 днів з дня граничного строку для сплати по поданій декларації.
Враховуючи дату прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень (16.10.2018 року), якими до позивача застосовані штрафні санкції, а також дату граничного строку сплати грошових зобов'язань (21.05.2015 року) колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення в частині сум штрафу прийняті податковим органом поза межами 1095 днів.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 824/760/17 та від 28.11.2018 року у справі № 808/2282/17.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведених обставин та беручи до уваги встановлені контролюючим органом дати сплати грошових зобов'язань, відповідач застосував частину штрафних санкцій поза межами строку визначеного п 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення від 16.10.2018 року до Державної фіскальної служби України, яка своїм рішенням від 26.12.2018 р. залишила скаргу без розгляду та повернула її позивачу з посиланням на те, що раніше було подано скаргу з цього самого питання. Колегія суддів вважає, що попередня скарга позивача стосувалась перших податкових повідомлень-рішень від 19.06.2018 року та не містила вказаних нових доводів позивача.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018 року є безпідставним, оскільки податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018 року не є предметом даного судового оскарження та вони є відкликаними у розумінні п. 60.1.3 ст. 60 Податкового кодексу України, а отже не створюють будь-яких юридичних наслідків для платника податків, а також з дати граничного строку сплати грошових зобов'язань (21.05.2015 року) і по 19.06.2018 року також минуло 1095 днів.
Беручи до уваги вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову позивача.
В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 480/436/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 480/436/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 28.10.19 р.