23 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/9118/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Гінди О. М., Качмара В. Я.,
з участю секретаря судового засідання - Чопко Ю. Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.000669 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу, -
суддя в 1-й інстанції - Мричко Н. І.,
час ухвалення рішення - 22.07.2019 року, 10:51 год,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 31.07.2019 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ 4030/893/НД/АВ/ФС від 24 січня 2019 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу уповноваженими особами № ЛВ4030/893/НД/АВ/ФС від 24 січня 2019 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не здійснює діяльність за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , оскільки витяг з Реєстру платників єдиного податку, де вказано адреси здійснення позивачем господарської діяльності, не є безумовним свідченням того, що ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність лише за вказаними адресами; такі висновки також спростовуються долученими до матеріалів справи копіями договорів оренди приміщень за адресами, де проводилася перевірка. При цьому, у магазині за адресою: АДРЕСА_2 розташовано "куток споживача", де, серед іншого, знаходилася копія свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 серії НОМЕР_1. Крім того, апелянт вказав, що факт перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , відповідно, не може свідчити про неможливість з боку позивача належно оформити трудові відносини з вказаними особами. Таким чином, факт порушення позивачем вимог ч.1,3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а саме: допуск до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого належним чином, є доведеним, що свідчить про правомірність прийняття постанови № ЛВ 4030/893/НД/АВ/ФС від 24 січня 2019 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 250380,00 грн. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент інспекційного відвідування перебували у трудових відносинах не з позивачем, а з іншими роботодавцями; при цьому відповідач не надав жодного належного доказу на спростування таких обставин. Також відповідач не надав жодних доказів на спростування висновку суду першої інстанції щодо неправомірності проведення інспекційного відвідування за адресою, що не вказана в наказі та направленні на проведення інспекційного відвідування, а саме: АДРЕСА_3 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник відповідача (апелянта) - Сивоус С. С. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача - Шимборська А. О. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює роздрібну торгівлю у неспеціалізованих магазинах, що розташовані за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 .
На підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 21 грудня 2018 року № 3079-П та направлення від 21 грудня 2018 року №2879 у період з 22 по 26 грудня 2018 року проведено інспекційне відвідування (невиїзне інспектування) ФОП ОСОБА_1 .
За результатами інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", зокрема, в ході проведення інспекційного відвідування здійснено вихід за фактичним місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , де виявлено особу без оформлення трудових відносин з позивачем - ОСОБА_2 ; під час проведення інспекційного відвідування остання не надала документів, що підтверджують трудові відносини із ФОП ОСОБА_1 . Також під час інспекційного відвідування здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3 , де виявлено особу без оформлення трудових відносин із позивачем - ОСОБА_3 , яка виконувала трудові функції - продаж непродовольчих товарів; при цьому, ОСОБА_3 , надала письмове пояснення про те, що вона працює у ОСОБА_1 півроку, розмір її заробітної плати становить 4300,00 грн.
Таким чином, має місце порушення вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а саме: працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом міністрів України.
За результатами цього інспекційного відвідування складено акт №ЛВ4033/893/НД/АВ від 04 січня 2019 року.
На підставі вказаного акта винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ4030/893/АВ/П.
11 січня 2019 року ФОП ОСОБА_1 подав до начальника Головного управління Держпраці у Львівській області відповідну скаргу на вказаний припис, у задоволенні якої було відмовлено.
24 січня 2019 року на підставі акта інспекційного відвідування Головне управління Держпраці у Львівській області винесло постанову про накладення штрафу № 4030/893/НД/АВ/ФС, відповідно до якої за порушення вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вказані в акті інспекційного відвідування порушення не стосуються позивача, оскільки на час проведення інспекційного відвідування - з 22 по 26 грудня 2018 року відповідні приміщення перебували в оренді інших фізичних осіб - підприємців, а особи, які були допущені до роботи за вказаними в акті адресами перебували у трудових відносинах з іншими фізичними особами - підприємцями. Таким чином, відповідач не довів порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", тому постанова про накладення штрафу № ЛВ 4030/893/НД/АВ/ФС від 24 січня 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 затверджено «Положення про Державну службу України з питань праці», відповідно до пункту 1 якого, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пп.6 п.4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
П.7 Положення №96 передбачає, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Таким чином, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26 квітня 2017 року №295, якою, зокрема, затверджено «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».
Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Згідно з п.19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником обєкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (п.20 Порядку).
П. 21 Порядку № 295 передбачає, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до приписів п.27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності .
Згідно з ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.87 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України
Ч.3 ст.24 КЗпП України передбачає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до якої повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Отже, обов'язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Ст.265 КЗпП України передбачає відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про працю.
Згідно з ч.4 ст.265 КЗпП України штрафи, зазначені у ч.2 ст.265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу (п.2).
Як вбачається зі змісту акту інспекційного відвідування, під час інспекційного відвідування, зокрема, встановлено порушення позивачем ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, а саме: за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює фактичну господарську діяльність позивач, встановлено допуск до роботи без оформлення трудових відносин ОСОБА_2 , яка у своїх письмових поясненнях вказала, що працює на ФОП ОСОБА_1 за трудовим договором з 01 листопада 2018 року після проходження стажування протягом тижня та отримує заробітну плату 4300,00 грн.; разом з тим, документів, що підтверджують трудові відносини із ФОП ОСОБА_1 не надала.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює господарську діяльність (роздрібну торгівлю непродовольчими товарами) ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується договором оренди відповідного приміщення оренди від 01 листопада 2017 року, строк дії вказаного договору: з 01 листопада 2017 року по 30 вересня 2020 року та витягом з Реєстру платників єдиного податку № 1713063401614 від 18 жовтня 2017 року.
Крім того, матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах саме з ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу №4-0000000006 від 31 жовтня 2018 року, за типовою формою № П-1, затвердженою наказом Держкомстату України №489 від 05 грудня 2008 року, в якому керівником підприємства зазначено ОСОБА_6 , повідомленням про прийняття працівника на роботу № 1 від 31 жовтня 2018 року, відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 та копію трудового договору № 6 від 01 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 .
Таким чином, на час проведення інспекційного відвідування - з 22 по 26 грудня 2018 року позивач не був орендарем вказаного приміщення, що спростовує висновки контролюючого органу про здійснення позивачем господарської діяльності за відповідною адресою і відповідно факт неналежного оформлення трудових відносин з ОСОБА_2 .
При цьому, позивач - ФОП ОСОБА_1 орендував приміщення за вказаною адресою лише у період з 02 січня 2017 року по 30 жовтня 2017 року, що підтверджується відповідним договором оренди від 02 січня 2017 року.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність контролюючим органом факту порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України в частині оформлення трудових відносин з ОСОБА_2 .
Щодо поставленого у вину позивачу порушення, яке полягає у допуску до роботи ОСОБА_3 , то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до наказу від 21 грудня 2018 року № 3079 - П та направлення від 21 грудня 2018 року №2879 Головне управління Держпраці у Львівській області скерувало службових осіб для проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_7 .
Разом з тим, як вбачається з акта інспекційного відвідування, таке було проведено за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Згідно з ч.3 ст.7 вказаного Закону у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема, найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід.
Таким чином, враховуючи відсутність в наказі від 21 грудня 2018 року № 3079-П та направленні від 21 грудня 2018 року №2879 адреси: АДРЕСА_3, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для проведення інспекційного відвідування за вищевказаною вказаної адресою.
Крім того, щодо адреси, яка зазначена у наказі на проведення перевірки та повідомленні: АДРЕСА_1, то колегія суддів звертає увагу на те, що приміщення за цією адресою перебувало в оренді позивача відповідно до договору оренди від 17 березня 2018 року; вказаний договір достроково розірвано 08 жовтня 2018 року, що підтверджується копією акта приймання - передачі приміщення від 08 жовтня 2018 року.
Станом на час здійснення інспекційного відвідування - 22 - 26 грудня 2018 року, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ) орендує ФОП ОСОБА_5 , що підтверджується наявними у матеріалах справи договором оренди від 09 жовтня 2018 року та актом приймання - передачі приміщення від 09 жовтня 2019 року, що спростовує висновки контролюючого органу про здійснення позивачем господарської діяльності за відповідною адресою.
Колегія судів також погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення позивачем ч.1, 3 ст.24 КЗпП України щодо допуску роботи без оформлення трудових відносин ОСОБА_3 , яка виконувала трудові функції - продаж непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_3 , виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 на час проведення інспекційного відвідування перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 , що підтверджується копією укладеного між ними трудового договору.
Колегія суддів критично оцінює письмові пояснення ОСОБА_3 , які містяться у матеріалах справи, де остання при проведенні інспекційного відвідування вказала, що працює на ФОП ОСОБА_1 , оскільки такі спростовуються доказами, які стверджують факт перебування у трудових відносинах останньої з ФОП ОСОБА_5 , та оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не довів належними доказами порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1,3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ЛВ 4030/893/НД/АВ/ФС від 24 січня 2019 року є підставними та підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322,325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.000669 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2019 року.